Жовтий рейс. Водій-пасажир. Хто кого?

Ніщо так не зближує людей, як громадський транспорт, а особливо в «години пік». Я думаю, з цим погодиться кожен, хто хоча б один раз проїхав у нашому громадському транспорті зранку чи ввечері. І кожен побачить себе в анекдоті:” І як громадський транспорт в Німеччині? –      Милий, краще, звичайно. У них «година пік» – це коли немає, де сісти, а у нас в Здолбунові – коли немає, де стояти.” А оскільки в Здолбунові найбільш поширеним видом громадського транспорту є маршрутне таксі, то ми задали нашим читачам на двох інтернет-ресурсах газети «Здолбунів CITY» таке питання: як ви почуваєте себе у наших маршрутних таксі?. Ми навіть не очікували такої активності в опитуванні та коментарях, тому матеріал народився сам собою.

В опитуванні прийняло участь 140 людей. Їм було запропоновано 5 варіантів відповідей, і ми отримали результати.

Дані опитування у групі ВКонтакті газети «Здолбунів CITY» (кількість відповідей – 101) та дані опитування на сайті газети (кількість відповідей – 39) показали, що 31% опитаних вважають маршрутні таксі некомфортним та небезпечним транспортом, і тільки 14% вважають навпаки. Решта людей виділяли лише одну незадовільну складову. Так, 20% опитаних вважають маршрутні таксі безпечним, але некомфортним видом транспорту, а 9% думають, що вони є комфортними, але небезпечними. 26% опитаних взагалі користувалися би іншим транспортом, якби була альтернатива.

Окрім цифр, хотілось показати вам також і коментарі наших опитаних щодо комфортності та безпеки проїзду в нашому громадському транспорті.

Лілія: Сьогодні заїхала від 4-ї школи в Рівне за 13 хвилин(це через Здолбунів-2)!!!!! В дорозі було лише одне бажання – доїхати до місця призначення цілою. На моє прохання збавити швидкість водій прогарчав, що він запізнюється по графіку…Я кожен день їжджу, як мінімум, 2 рази і не раз ставала мимовільною учасницею таких “гонок”, особливо між міськими і сільським маршрутками, (про чубріння між самими водіями взагалі мовчу).

Кларк Кент: як на мене, маршрутчики навпаки надто повільно їздять!

Чубріння – це найкрутіше… Особливо, коли доходить до сутички… і кожна маршрутка вболіває за свого водія .. яким би він не був. І як на «хто швидше» їздять – теж прикольно. Коротше, суцільний позитив.

Тут найбільша доля вини лежить саме на маршрутчиках, які літають за правилами і без правил, аби тільки відібрати пасажира в конкурентів. Я вже мовчу за переїзд, ви бачили як вони вулицями Здолбунова їздять? Замість того, щоб їхати справа, вони їдуть з лівої сторони прямо на зустрічний транспорт, а потім різко вивертають на свою полосу – ями так обминають. Так пару раз проїхатись, то й посивіти можна. Один, другий раз в останній момент вивернуть, а на третій раз можуть і не встигнути – буде аварія лоб в лоб. Україна!!!

Дмитро Хомицький: Слава богам, я їжджу на роботу в електричці.

Коля Мокрик: Дмитро, ну не сказав би, що там комфортніше)) 

Олег Петрович: Ну, електрички – це бєка… які там прошарки населення тільки не їздять… , але доводиться інколи і на них їздити… Тепер про маршрутки… Якщо я їду в Рівне, то надаю перевагу сільським маршруткам… Вони через Здолбунів-2 не їдуть… Та й і взагалі водії більш відповідальніші за пасажирів. От одна пасажирка була відписалася тут же в групі, що сіла біля 4-ої школи… і доїхала в Рівне за 15 хвилин !!! І це через Здолбунів-2!!! Натомість водій щось бурчав про графік… Так що їм важливіше: графік чи безпека пасажирів? Важко відповісти..

Микола Орлов: У багатьох містах США, особливо невеликих, громадського транспорту немає взагалі, як і тротуарів для пішоходів. У великих містах і багатьох європейських країнах навпаки закликають користуватись громадським транспортом. В основному великими автобусами. Новими, зручними, потужними і безпечними. Навіть програми є. День без власного авто – день безкоштовного проїзду. У нас щось таке незрозуміле. Ніби й швидко, але вкрай небезпечно, ніби й дуже вже старі перероблені з холодильників буси замінюють на Китай чи Богдани, проте все рівно відчуття оселедця у банці з протухлою олією залишається. І через салони, і через пасажирів, і через водіїв. В Україні усміхнений водій – рідкість, а чемний-подвійна рідкість. А вихований і усміхнений – то раритет.

Катерина К.: а чемний і усміхнений пасажир? А згадайте, коли водіїв поголовно стали штрафувати за «стояки» (їх, правда, і зараз штрафують), що казали пасажири, які не могли потрапити на роботу через те, що брали тільки «по сидячим». Просили і молили: візьміть, бо як на роботу доберемось. Чим маршрутчики винні, що народу багато набивається у маршрутку? Почекайте на наступну. Вас же ніхто не просить запихатися у машину.  Наступне. Точно знаю, що салон автобуса миється щодня, а то й по декілька разів, тому що або якусь рідину розіллють, або кому погано стане, або наплюють зернят так, що на те місце й сідати ніхто не хоче. А після рейсу, що хочеш можна знайти у салоні: пляшки, лушпиння, навіть колготки порвані, не говорячи про забуті речі. Які, якщо пам’ятаєш, якою маршруткою їхав, до речі, скільки пам’ятаю, завжди вертали. А нічого, що маршрутчик інколи порушує правила задля вас, пасажири: зупиняється, де ви попросите, бо ви запізнюєтеся, вам ліньки сто метрів пройти до місця призначення, не хочеться наступну маршрутку чекати. А натомість пасажири вміють нагрубити водієві, забуваючи про те, що йому ще людей возити. Звісно, що й водії бувають різними. Але, пам’ятаймо, що легше побачити скалку в чужому оці, ніж поліняку у власному.