Здолбунівські залізничні міліціонери відвідали ветерана

Про війну не можна писати мимохідь.

                                              Надто це відповідально

                 М.Шолохов

Війна, яке це жорстоке, страшне слово. Скільки трагізму, покалічених доль зринає у нашій пам’яті . Друга світова війна – найжорстокіша трагедія людства. Ми завжди повинні пам’ятати про героїв, які подарували нам мир, спокійне життя.

Саме такою відважною, сміливою людиною є мешканець м. Здолбунова, пенсіонер лінійного відділу на ст. Здолбунів УМВС України на Львівській залізниці, ветеран ВВВ інвалід ІІ-групи Маринін Михайло Іванович. Народився він 31 серпня 1923 року у с. Лопатіно, Ватського району, Горьківської області. Після закінчення 10 класів у 1942 р., був покликаний до армії і направлений на навчання у Москву на кулеметно-мінометні курси. У зв’язку із тяжким становищем під Сталінградом, його достроково направили до діючої армії. У Сальських степах Михайло Іванович був поранений і потрапив до госпіталю м. Абакану. Після лікування його відправили на курси радіотелеграфіста в м. Новосибірська, а потім – знову на фронт, в діючу армію радистом 332-го танкового батальйону 97-ї танкової бригади «Третя танкова армія Рибалко».

Михайло Іванович приймав участь в боях на Букринському плацдармі, звільненні Києва, Житомира, Тернополя, Бродів,Львова, Сандомира (Польща).

З грудня 1944 р. по1945 р. з фронту був направлений до Челябінського танкового училища. Після закінчення Другої світової війни був слухачем школи контррозвідки «СМЕРШ», що означало «смерть шпигунам». З 1949р. по 1953 р. працював старшим оперуповноваженим у райвідділах МГБ м. Рівного, м. Костополя, с. Олександрії. З 1960р. по 1964 р. обіймав посаду начальника  лінійного посту міліції станції Радивилів, а з 1964 р. по 1970 р. працював у лінійному відділі на ст. Здолбунів.

За свою відвагу він був нагороджений державними орденами і медалями: орденом Великої Вітчизняної війни, орденом «За мужність» та двічі нагороджений медаллю «За відвагу».