Здолбунівчанин став співавтором книги “Мама по скайпу”, що вийшла у Німеччині

Про трудову міґрацію українському та німецькому читачеві розповіли письменники. 11 історій від 11 авторів були представлені на цьогорічному Лейпцизькому книжковому ярмарку. Італія — красива й тепла країна, але для одного українського хлопчика вона – холодна та не привітна, оскільки вкрала в нього маму. Твір школяра, написаний на конкурс «Україна, в якій я хочу жити», свого часу вразив письменницю й голову журі Мар’яну Савку. «Дитина писала зовсім недитячі речі — згадує п. Савка, — вона запитувала в себе, чому так трапилося, що мама, яка добре вчилась у школі, не змогла знайти роботу в Україні». Такими спогадами, чи то пак новелою, починається книжка «Мама по скайпу».

Від ідеї – до реалізації
Ідея книжки народилася ще рік тому, коли на Лейпцизькому фестивалі познайомилися директор «Видавництва Старого лева» Мар’яна Савка, авторка мультфільмів про Капітошку й Петрика П’яточкіна Наталя Гузеєва та літературний агент Михайло Маргуліс. Саме він і сформував назву проекту «Мама по скайпу». «Уже саме поєднання цих слів несе в собі певну трагічність, — розповідає п. Гузеєва. — Мама – на те й мама, щоби бути поруч із дитиною, а скайп хоча й тамує біль розлуки, однак не дає материнського тепла та запаху».
Спершу планували видати книгу для підлітків, однак, коли надійшли матеріали від українських авторів, ініціатори зрозуміли, що аудиторія може бути значно ширшою. «Книга цікава як для дітей, так і для батьків, — каже Мар’яна Савка, видавець українського варіанту книги, — але все ж таки в першу чергу почитати її мають дорослі, адже їм – починати діалог». Жодного повчання в книзі немає, мета – не осудити, а показати існування проблеми трудової міґрації.

Без вигадок і фантазії
Письменник, здолбунівчанин Сергій Гридін колись теж півроку працював у Москві по 12-14 годин на добу. На той час у нього не було ані родини, ані дитини. Тепер із темою трудової міґрації знайомить свого сина-підлітка. Зокрема, через своє оповідання, яке ввійшло до книги «Мама по скайпу». «Я згадав історію про сусідського хлопчика, мати якого поїхала на заробітки й покинула сина напризволяще, — розповідає письменник, — і вирішив її описати, може, хтось почитає та зробить правильні висновки».
В оповіданні Галини Малик — страшний і правдивий фактаж. Молода жінка поїхала на заробітки в Італію, де через фінансову скруту погодилася стати сурогатною мамою. Після пологів – повернулася додому, однак із пережитим змиритися не змогла й розповіла про все чоловікові та сільському дякові, який, своєю чергою, звірився попаді. Швидко новина поширилася селом, і вже кожен цю історію бачив і трактував по-своєму. Тиску односельців жінка витримати не могла й наклала на себе руки. Не витримав і чоловік.
«Це не свідчить про те, що таким може бути кожен випадок заробітчанства, — підбиває підсумки авторка оповідання, — але подібні крайнощі загострюють увагу на проблемах, якими вони були породжені». Свою історію Галина Малик розповіла через призму сприйняття дівчинки-підлітка, на очах у якої й відбувалася трагедія.

Дорослі проблеми
Є в книзі оповідання й про стосунки міґрантів і роботодавців. Зокрема, долю української жінки, яка працювала прибиральницею в німецькій родині, описала Наталя Сняданко. Є й про те, як із заробітків українці поверталися додому ні з чим, однак добре, що хоча б живі. Олександр Гаврош не фантазував, а тільки пригадав ситуацію, яка трапилася зі закарпатцем. Його надурили, залишивши без грошей і паспорта.
Правдиву історію описала й Наталя Гузеєва. Письменниця, котра зараз мешкає в Німеччині, розповіла, що українок-еміґрантів зустрічає багато. Найбільше запам’ятався випадок, який стався з нею в одному ресторанчику Мюнхена. «Почувши рідну мову, до мене підсіла жінка-повія з України, — пригадує Наталя, — вона розповіла, що має дві вищі освіти й завжди мріяла писати книги, але після розлучення із чоловіком має утримувати дитину й хвору маму, тому обрала такий шлях».
Представники громадської організації «Трансліт» та німецького Фонду імені Роберта Боша впевнені, що книга знайде свого читача й у Німеччині. Адже кажуть, тут зростає інтерес і співчуття до долі жінки-прибиральниці чи жінки-повії.
Окрім цього, як зауважила Каті Бруннер, перекладачка й одна з керівників «Трансліту», західний робочий світ також змінюється. «Чимало людей прощається зі своїми рідними, бо доводиться працювати в іншому місті, — розповідає про ситуацію в Німеччині п. Бруннер, — почастішали випадки, коли німці рік працюють в одному проекті, півроку – в іншому, і все це — у різних містах, а то й країнах».

На роботу – за кордон
Тим не менш, не варто порівнювати українських трудових міґрантів із європейським. Про це розповіла соціолог Євгенія Вірц. Так, поляк, що працює в одній із країн ЄС, є законодавчо захищений: він не має проблем із візою, із правом на проживання й на роботу та може нараховувати гроші в пенсійний фонд після повернення на батьківщину. Інакше – з українцями, адже часто вони погоджуються на нелегальну роботу. «Українська робоча міграція, в основному, – не регулярна, — каже п. Вірц. — Або в міґрантів повністю відсутні документи, або, як мінімум, дозвіл на працю». Також вони не панькаються й із вибором роботи, а орієнтуються на попит закордонного ринку. Так, жінки з вищою освітою легко стають хатніми прибиральницями, доглядають за літніми людьми чи чужими дітьми, тоді як їхні діти залишаються без догляду в Україні.
«Найтяжчий момент для мене — це відімкнути скайп, — зізнається Наталя Гузєєва, яка також є для свої доньки «мамою по скайпу», адже та навчається в іншій країні, — закрити комп’ютер і відчути, що у квартирі стало тихо, ти сама й віртуальна ілюзія близькості зникла».
Решті авторів тема також є близька, адже в кожного з письменників, залучених до соціального проекту «Мама по скайпу», хтось із рідних чи знайомих працює не в Україні.
За офіційними даними, 2012 року за кордоном працювали 86,7 тис. українців, дві третини з них — чоловіки й жінки віком до 40 років. Утім, справжньої кількості мам і татусів по скайпу досі ніхто не підраховував. Українська служба Deutsche Welle

Як нам повідомив Сергій Гридін, незабаром книга буде презентована і у Здолбунові:

– Це вперше, коли книга, співавтором якої я є, видана одночасно двома мовами в Україні та Німеччині. Сподіваюсь, до липня вийде ще одна книга, яка вже друкується у Львові.