Здолбунівчанин хоче видати книгу-щоденник про свою службу у АТО

петро солтисВосени 2014 Петро Солтис вирушив добровольцем захищати Батьківщину, перебував у бойовому складі 44 артилерійської бригади. Під час свого перебування там він вів щоденник. Зараз, після демобілізації, якій тішилась вся його сім’я, він вирішив видати книгу, в якій розповідається про щоденне життя вояків, починаючи з полігону і закінчуючи демобілізацією.

Бажаючим долучитися до видавництва цієї книги номер картки Приватбанку: 4731 2171 0620 0486 СОЛТИС ПЕТРО ОЛЕГОВИЧ

ЗАПИСКИ ПАТРІОТА АБО 370 ДНІВ У КАМУФЛЯЖІ
ПРОЛОГ

Батьківщина – це домівка, без якої ми ніхто. Батьківщина-це історія нашого народу і пам’ять наших предків. Любити свою Батьківщину-це означає бути ПАТРІОТОМ -це найцінніший скарб Батьківщини, яким свою мудрість і любов дарує матір своїх дітей.Слово дитини-це істина. А наші діти-наше майбутнє, вони промовляють так:
Де найкраща є земля?
Запитала в мами я.
Там,де клекіт журавля,
Батько й матінка моя,
Де цвіте верба й калина,
Там, де рідна пісня лине!
Де найкращий край на світі?
Сестронька питає в тата?
Там ,де мова, ніби квіти,
Там, де кожен день як свято.
В вишиванках вся країна,
Це ж бо наша Україна!
Всіх єднає нас гопак
Й вправне рукоділля.
Кожен знас в душі козак:
Чи з Донбасу, чи з Поділля!
Збережімо ж рідну мову,
Материнську колискову,
Що співає рідна ненька
Дитиночці дорогенькій,
Й стиха рідними словами
Молиться за нас ночами!
Солтис Марія, м. Здолбунів

І в такому сенсі Батьківщину розуміє кожен її спавжній син і донька-кожен патріот.

Так історично склалося,що український народ веде свої корені від трипільців, вікінгів, аріїв.Власне, гени цих цивілізацій, які лишили по собі яскравий слід в історії людства, несе разом з усіма українцями і ваш скромний оповідач.

ЗАПИСКИ ПАТРІОТА АБО 370 ДНІВ У КАМУФЛЯЖІ
Не претендую на роль професійного історика, але зазначу, що на території Європи, а можливо, і на інших континентах немає території і народу, який би за період свого існування чинив спротив різноманітним ворогам і боровся за свою свободу так, як це робили люди, що населяли і нині живуть на теренах сучасної України. Багато століть замовчувалась справжня історія української держави, а тепер, коли ми можемо пізнати її, виявляється, що це мало кому цікаво та потрібно. Сумно!Адже, якою буде наша країна в майбутньому, залежить лише від нас.”Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”, – писав М.Рильський. На жаль, це розуміють далеко не всі. Українці були і є. Вони несуть у собі любов до Батьківщини, запалений у глибині віків, який донині підтримує силу української нації.

Ми прадавній народ, що гідний називатись власним ім’ям – УКРАЇНЦІ!І наявність на карті світу незалежної України є закономірним відновленням історичної справедливості. Україна віками народжувала синів і дочок на погибель і поталу ворогові. І мільйони патріотів склали свої голови за свободу нашої Вітчизни. Для того, щоб перерахувати всіх героїв, що боролись за свободу нашого народу, у мене немає ні достатніх знань, ні фізичної можливості. Але використати шанс, а саме стати в один ряд з мільйонами захисників моєї багатостраждальної Вітчизни, які віками несли прапор відваги, самопожертви, і, головне, духу свободи, такий шанс я використаю на всі сто відсотків.
Я, СОЛТИС ПЕТРО ОЛЕГОВИЧ, починаю свою оповідь про події, свідком яких я стану і які мені доведеться пережити, будучи солдатом Збройних Сил України…

Записки патріота або 370 днів у камуфляжі
Розділ 1 АВАТАРІЯ

Вчора мені зателефонували з РВК і наказали прибути на 9.00 з необхідними речами. Звечора ми з дружиною зібрали нехитрі, необхідні речі. Далі тільки говорили і говорили з моєю коханою половинкою, щоб наговоритися і, можливо, сказати те, що з якихось причин не було сказано раніше, за 16 років подружнього життя. За цими розмовами нас застав ранок. Цей тихий, літній, погожий ранок за декілька годин пронісся потужним ураганом в душах наших дітей, дружини й у мене. Впорядкований спосіб життя майнув у провалля війни. Остання настанова для дітей і дружини застрягли комом у горлі разом з емоціями, що розривали всю душу і нутро. Мій погляд перетинався з поглядами Раї і дочки Марійки, і розуміння того, що вони переживають те ж саме, ще більше краяло серце. А погляд меншої дочки Софійки, такий чистий і наївний, просто валив на землю, він говорив, що дитина не розуміє, куди і навіщо від’їжджає батько. Не відпускає думка, що кою перед  сім’єю злочин: дружина з дитинства жила без батька і розуміє, що така доля може спіткати і наших дітей.

Але рішення прийнято, і Рая, моя справжня половина, його підтримала і схвалила.Любляча, добра, розумна і надійна, вона розуміє,що разом з чоловіком комфортно, але знає й те, що чоловік має чинити так, як чинить.Тому Рая є моєю дружиною, а не когось іншого, бо ми є одним цілим.Присіли й помовчали, далі в путь дорогу. Ніяких проводів на люди, бо стискає серце, ніби під пресом, і не хочу, щоб діти чи, тим більше, хтось сторонній, бачили, що я просто людина,жива і слабка, а не Геракл, що рятує людство.На вулиці відпускає груди і вирівнюється дихання. А 10 хв. шляху до РВК злітає, наче мить.Ще за мить …
Далі буде…



Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 
 

Архіви

 
 

Партнери

 
 ЗЕОН член Партнерства За прозорі місцеві бюджети