Здолбунів – транспортне серце Рівненщини

Уперше назва поселення Здолбунів (Долбунів) згадується 1497 року в акті, за яким великий князь Литовський Олександр дарував князеві Костянтину Острозькому разом з іншими поселеннями і село Долбунів. Назва «Здолбунів» відома з 1629 року. Після Люблінської унії 1569 року місто потрапляє під владу Речі Посполитої. У 1793 – 1795 роках Правобережна Україна входить до складу Російської імперії. У цей час Здолбунів належить до Волинського намісництва, а згодом – до Волинської губернії.

Історична довідка

Скасування кріпацтва прискорило розвиток капіталістичних відносин у Здолбунові. У червні 1873 року закінчено будівництво залізниці Київ – Брест – Литовськ, яка пролягла через Здолбунів. У 1884 році  брати Єлінеки, чехи за національністю побудували невеликий цементний завод. Устаткування цього підприємства складалося з п’яти жорен кінської тяги, такої ж кількості печей опалювання (ковпаків) та складу для сушіння коржів із глини і крейди. Усі процеси виконувалися вручну.

У період національно-визвольної боротьби у 20 роках ХХ століття на території міста знаходився штаб армії УНП на чолі з С. В. Петлюрою (нинішня ЗОШ №5). Після підписання Ризького миру урядами більшовицької Росії і Польщі землі Західної України відійшли до Польщі. Після возз’єднання у вересні 1939 році західноукраїнських земель з Радянською Україною Здолбунів став районним центром Рівненської області. У період Другої світової війни був окупований німецькими військами.

Адміністративно-територіальна характеристика

Здолбунів — місто в Україні, центр Здолбунівського району Рівненської області. Місто розташоване за 12 км на південь від Рівного. Сусідами міста є Рівне, Острог, Дубно. Площа території міста становить – 1250 га. Місто розташоване в долині річки Устя, яка належить до басейну Дніпра (впадає в Горинь). В межах Здолбунова знаходяться озеро Старомильське площею 52 га водного плеса та озеро Вісімка.

Здолбунів – це важливий залізничний вузол Західної України, одна з найбільших вузлових станцій на Рівненщині. Через місто курсують потяги у різних напрямках України. Зі Здолбунова потягом можна напряму доїхати до Рівного, Луцька, Львова, Ужгорода, Вінниці, Києва, Одеси, Харкова, Луганська, Сімферополя, а також до столиць сусідніх держав – Варшави, Мінська та Москви. Місто знаходиться на перетині двох важливих автомобільних доріг. Неподалік від нього проходить траса міжнародного значення Київ-Чоп. Також через місто проходить автострада державного значення Городище – Рівне – Старокостянтинів.

Здолбунів має хороше транспортне сполучення як з містами сусідами, так із кожним селом району. Маршрутні таксі до Рівного ходять з інтервалом у 5 хвилин. Тривалість поїздки – 40 хвилин. Вартість –4 гривні. Маршрутні таксі до Острога ходять через кожних 20 хвилин. Тривалість поїздки – 1 година. Вартість – 10 гривень.

Соціально-демографічна ситуація

Станом на 1 січня 2012 року, на території міста Здолбунів проживає 24 527 осіб. Густота населення складає 1964.5 осіб на 1 квадратний кілометр. Жінки складають 52,7% населення міста, чоловіки – 47,3%.

Природній приріст населення за 2012 рік становить мінус 10 осіб.

Економічна ситуація

Здолбунів є центром будівельної, металообробної та харчової промисловості регіону. На території міста розташовано ряд підприємств будівельної промисловості: ПАТ «Волинь – цемент», ВАТ «Волинь – шифер», ВАТ «Здолбунівський завод будівельних матеріалів», Здолбунівський завод залізобетонних виробів, ВАТ «Укрцемремонт». ПАТ «Волинь – цемент» є одним із бюджетоутворюючих підприємств області. За якістю продукції підприємство є одним з лідерів цементної промисловості України та займає 10% ринку цементу в Україні. На підприємстві працює близько 900 осіб.

Здолбунів недарма вважається містом залізничників. Залізничну станцію обслуговують вагонне та локомотивне депо, підстанція сигналізації і зв’язку, електропідстанція та інші підприємства. Всього на залізниці працює близько 1500 осіб.

Цікаві місця та пам’ятки архітектури

Здолбунів славиться тим, що у місті встановлений єдиний у Рівненській області пам’ятник борцю за незалежність України, ідеологу і теоретику українського націоналістичного руху ХХ століття Степану Бандері. У місті на привокзальній площі також встановлений пам’ятник герою Великої Вітчизняної війни, уродженцю Здолбунова Миколі Приходьку.

У Здолбунові неподалік залізничного вокзалу знаходиться Свято-Катеринівська церква збудована у російському стилі на початку ХХ століття. Римо-католицький костел cв. Апостолів Петра і Павла, який був побудований у 20-30 роках минулого століття знаходиться у самісінькому центрі міста.

У місті є пішохідна вулиця. Це вулиця гетьмана Богдана Хмельницького. Уздовж вулиці встановлені ліхтарі, що робить вечірню прогулянку центральною вулицею незабутньою та дуже романтичною.

Місця відпочинку

Ви вже дізналися про наше місто Здолбунів досить багато. У нас є цікаві та корисні місця відпочинку, а саме:

• Неподалік від автовокзалу є піцерія «Манго»: вона є досить доступною і там смачно готують.
• У центрі міста знаходиться кав’ярня «Старе місто», де можна відпочити, розважитись грою у більярд, настільний теніс та комп’ютерні ігри, скуштувати смачне тістечко та випити чашечку кави, а також дізнатися про історію нашого міста.
• У місті є два нічних клуби, а саме: «77» та «Шайба», що приваблює молодь.
• Для туристів, які приїхали на тривалий час, працює готель «Зоря», де можна залишитися та комфортно переночувати.
• У місті є три пляжі, де можна поплавати, відпочити та позасмагати, такі як «Вісімка»(Міський гідропарк), «Старомильськ» та пляж у Здолбунові-2. Влітку пляжі повністю функціонують, там стоять палатки з напоями та морозивом, дитячими атракціонами.
• Для тих, кому більше подобається культурний відпочинок, може відвідати Будинок культури цементників, де ви зможете подивитися цікаві вистави та відвідати  концерти.
• Також в нашому місті дуже розвинене риболовство, є станція «Чайка», де можна взяти човен напрокат для риболовлі та відпочинку.
• По секрету: поряд з крейдяним кар’єром є досить чисті та мальовничі місця для відпочинку, озера з чистою прозорою водою, куди приїздять гості з інших міст.

Легенди

Якось у давнину подався дворовий на пошуки лугової займи. Пробираючись крізь надустянські хащі, дійшов до горба, де зачув незвичний стукіт, який долітав з протилежного боку. Коли пробрався туди, побачив кремезного чоловіка, котрий довбав крейдяну стіну. На питання, що тут робить, відповів: «Печеру здовбаю, аби жити в ній, доки хижі не збудую». І вість про «здовбача» рознеслася по всій околиці. А по деякому часі тут стали зростати домівки. Одна, друга, третя. І зародилось з часом нове село. І назвали його Здолбунів, бо першим тут колись осів чоловік з прізвищем Здолбун.

Колись на краю Здолбунова славилась прегарна лісова галявина, яку дуже вподобали парубки й дівчата. Приходили сюди для світлих розваг, спогадів, мрій. Радились, співали, танцювали, дарували один одному гостинці. Так наче було завжди. Але одного разу завітав на галявину дворовий парубок Степан. Пристав до гурту, а коли ринув у вир хороводу, незчувся, як опинився біля дівчини, яка його зразу причарувала. То була бідна, але вродлива Галя. Вона теж уподобала Степана — і вони щиро закохались. Та незабаром юнак зрадив кохану: знеславив і відрікся від неї. З образи і сорому дівчина збожеволіла. Стала блукати полями, гаями, лісами, а коли з’являлась на Галявину закоханих, брала в руки здоровенний дрюк і, гупаючи ним, лякала, розганяла молодь. Пробіг час — і дівчини не стало. Але привид її і досі блукає на тому місці, де колись лякала усіх Галявина страху (Галявина закоханих).

Використані джерела:

http://www.zdolbyniv.rv.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=3&Itemid=7

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B1%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2

http://www.zdol.rv.ua/history/index.php?i=2

http://ipress.ua/ljlive/zdolbuniv__ne_lyshe_vokzal_foto_3986.html

Автори: Анатолій Бондарчук, Ігор Яремович, Влад Нагорний.

Робота в рамках проекту “Громадська журналістика в малих сусідніх громадах”