Загнана нація

Діагноз: країна рабів і олігархів, непросвітленого народу. Країна боязких стрілочників, циніків, безвідповідальних гуляк. Є окремі  вкраплення професіоналізму, патріотизму, інколи вимушеного, взаємодопомоги і виручки. Люди хворі в т.ч фізично, люди втомлені, злі, сірі, безініціативні за виключенням тих, хто не втратив ще віри, або в кого не закінчилась енергія суспільнокорисного альтруїзму.

Причини які до цього призвели:

1. Віра у політика, сусіда, начальника які замість мене щось повинні зробити, щоб мені стало краще жити.
2. Віра у те, що революція сама по собі щось змінює окрім керівників країни.
3. Віра у те, що всім тепер не можна красти, бити, пити, збивати людей на дорогах але все це не стосується мене, я ж чекаю коли мені зроблять країну іншою. Мені можна.
4. Віра у те, що по телевізору говорять правду.
5. Віра у те, що все само собою вирішиться.

Ми не у те віримо. І не те називається вірою.

Хто такий сучасний раб – це той хто працює цілий місяць для того щоб заплатити за їжу і житло за місяць. У сучасного раба не має часу, бажання на те щоб змінювати своє життя: шукати кращу роботу, започатковувати свій бізнес, займатися громадською роботою, приймати участь у благодійництві. Тому що в іншому місці теж мало платять, тому що бізнес у нас лише в олігархів, у решти підприємницьке рабство, тому що раб вже пробував наскладати трохи грошей але дядьки і тьотки з телевізора їх забрали. То розвалом імперії, то банку, а що не пропало то добили інфляцією і курсом долара. Тепер там не заощадження лежать, а пам’ять про те, як колись хотілось стати не рабом. Тепер не хочеться бо вже не можеться. Переїхати в інше місце теж не можна бо немає за що. Відпустки рабам дають для того щоб вони…в іншому місці щось встигли зробити. Курс іноземної валюти такий, що хвилюватися про те що раби зможуть виїхати закордон і чогось там побачити, відчути, зрозуміти, не приходиться.  Відмовитись від рабської праці теж важко, бо лікувати чи ховати у родичів не має зайвих коштів.

Хто такий олігарх – це той, хто вчасно скупив, вкрав, позичив і не віддав те, що колись належало всім рабам разом. Тепер головна задача олігарха – підтримувати необхідних інквізиторів у владі, говорящі голови в телевізорі і годувати рабів, щоб було кому на них працювати. Олігархи бувають трьох видів: підприємницькі, владні і змішані. Останні найбільш небезпечні, бо самі себе контролюють і на них не впливає інквізиція чи як у нас називають в країні люстрація, конкурсний відбір, очищення, суд. Раз в п’ять років олігархи влаштовують видовища для рабів – вибори. Під час цього видовища рабів особливо смачно годують, декого роблять навіть бригадиром над іншими. Якщо раби сердяться на своїх бригадирів місцевих то вибори влаштовують частіше. Великі видовища відбуваються на центральному Колізеї столиці. Після них змінюються інквізитори. А майно політичних олігархів, що програли ділиться між переможцями, дещо залишають дітям переможених бо невідомо чим закінчиться наступне видовище і олігархи у такий спосіб допомагають одне одному самовідтворюватись.

Нація не відчуває що вона нація яка може перемагати. «Аби не гірше»  перемагає над «так жити не можна». Нація загнана у рабські перегони на виживання, а не на розвиток. Хочеться пошкодувати та немає кого..

Ти хочеш бачити свою країну іншою – ДІЙ, ЩОДНЯ!

Шпаргалка для ДІЙ

1. Виходь з дому з посмішкою, говори гарні слова родині.
2. Роби на роботі свою роботу якісно, проявляй ініціативу.
3. Якщо рівень оплати праці не відповідає рівню твоєї майстерності – звертайся до працедавця, профспілок, звільняйся. Шукай і прагни кращого.
4. День не закінчується разом із закриттям офісу. Прояви громадську ініціативу, займись волонтерством, благодійністю. Зроби своїми руками, ногами, а краще все це у поєднанні із головою корисну справу для будинку, вулиці, своєї громади.
5. Знайди однодумців і закликай їх робити корисні справи разом із тобою, залучай сім’ю.
6. Стань ініціатором свята. Свято – це не застілля :)
7. Якщо тобі вірять люди, ти маєш організаторські здібності – розширюй коло однодумців, створюй вуличний комітет, товариство співвласників будинку, профспілку, громадську організацію, внось свої пропозиції владі, сам ставай владою, але не заради влади, а щоб твої ідеї, напрацювання отримували підтримку та більшу географію до впровадження.
8. Передавай досвід іншим, вчи, допомагай іншим ставати новими лідерами.
9. Досягнув успіху – пам’ятай, що все це стало можливо не лише завдяки тобі. Дякуй друзям, сім’ї, колегам.
10. Повертайся додому з посмішкою, говори гарні слова родині. Це ж все заради них. І чим більше щасливих людей, сімей тим швидше все навколо буде змінюватися. Але почати потрібно кожному із себе, не чекаючи на інших.

Є багато причин цього не робити і залишитися такими як є, у тому самому колесі бігу по колу без розвитку в т.ч і свого:

1. Страх: В мене вдома купа роботи, я краще її буду робити, то  все користі більше буде бо ж для себе роблю.

2. Бажання нічого не змінювати тільки колесо в діаметрі збільшити: Відмовки – я краще буду калимити, на шабашку ходити, додаткові гроші заробляти аніж тут всякими громадськими акціями займатися.

3. Глупість: Не розуміння для чого це все.

4. Лінь: Як я один змінюся то нічого в країні не зміниться.

5. Страх: Поки я буду ставати правильним – інші будуть красти, пити, хамити, а як же я їх зупиню- там же мої сусіди, колеги …

Ти хочеш бачити свою країну іншою?? – ДІЙ, ЩОДНЯ!