Як здолбунівчанин на чемпіонат світу їздив – монолог самого спортсмена

Ми нещодавно розповідали, що завершився 29-й чемпіонат світу з гірського бігу. Успішно фінішували 314 спорстменів (40 юніорок, 66 юніорів, 79 жінок та 129 чоловіків). Перемогу й у особистому заліку, і в командному святкували бігуни та збірна Уганди. Українська збірна замкнула список тих, хто фінішував. Здолбунівчанин Віталій Носов був у складі збірної України. І після повернення додому розповів свою дууууже детальну історію участі у цьому представницькому змаганні. Вона блогового характеру, тому запасіться терпінням, але дуже щира.

Отже. Їду я в електричці (для тих, хто не знає , працюю помічником машиніста електропоїзда ) . Лунає дзвінок – дзвонить мій друг Саша Головницький , ( МСМК , призер чемпіонату світу з бігу ), виявляється, у нього віза закінчилася, і він мені запропонував поїхати на чемпіонат світу з гірського бігу до Криниці Здруй , щоб представляти там нашу країну , а з тренером нац. збірної все узгоджено . Такі пропозиції не щодня бувають , вже як тут не погодитися )) У м.Крініца Здруй з 6 по 9 вересня проходив фестиваль бігу , т.то 4 дні бігали по місту …, а тут ще й запланували в горах ЧС . Я не знав, чи є на ЧС категорія оупен рейс , а бігти 100 км по горах або марафон – ну я не зовсім готовий до цього зараз , а якщо й побіг би, то в призи не потрапив би … Та й потім пішло б багато часу на відновлення , а в жовтні в мене Малоритський марафон …

Отже , я приїхав додому, зібрав рюкзачок  – і був уже готовий до подорожі, повідомивши про це в нашому міському скайп чаті . На вокзалі мене зустрів Микола Орлов , голова громадської організації ЗЕОН , сфотографував мене , взяв інтерв’ю , побажав доброї дороги й перемоги )) Потягів пасажирських не було , я сів у електричку до Львова , зі Львова до кордону ( Шегині ) їхав маршруткою. Так як часто їздив цим маршутом в Польшу і завжди звик бачити українців, що добираються додому або до кордону – в цьому випадку було не так, у маршрутці було тільки два українця  – я і водій. Ще на зупинці поспілкувавшись з поляками, я дізнався, що у них немає гривень на квиток … Відповідно я не розгубився і одразу на зупинці почав робити exchange . Обмінювач брав злоті по 2,4 а продавав по 2,7 . Бізнесмен однако. У них у Польщі немає валютчиків-мінял , є тільки офіційні контори . Їхати від Львова до Шегині години 2, за цей час я познайомився зі своїми попутниками і дізнався, що вони на самоході ( машині) з Перемишля . Поляки запропонували підвезти мене до залізничного вокзалу в Перемишлі. Я планував встигнути на 21:00 на поїзд до Кракова, але ще на кордоні бачив, що не встигаю на нього. Приїхавши на вокзал у Перемишлі, я дізнався, що наступний поїзд у бік Кракова  через Тарнов буде о 2 годині ночі : (з 22-ї до 2-ї години ночі я сидів на вокзалі й дивився на годинник,.. чекаючи, коли ж настануть ті заповітні 2 години. У поїзді, в моєму купе, як на зло, сенсорний екран налаштувань ні кондиціонер вимкнути не міг , ні світло , тож я вирішив сказати провідникам про це , хоча краще б не говорив, … вони десь півгодини теж пробували оживити сенсорний монітор, а потім вирішили у всьому вагоні вимкнути кондиціонери й світло , залишивши світло в коридорі . До Тарнова я спав як убитий ! Правда, 2 рази будили провідники , хотіли подивитися квиток. У них провідники працюють не так як у нас , вони на одній зупинці сідають , на іншій виходять , у них якась своя система . Знаючи, що мене ніхто не збудить, я поставив будильник на телефоні на  5:25 , прибуття о 5:32 . Ще в Перемишлі я зідзвонився з бігуном і за сумісництвом біговим менеджером Юрою Благодиром . Він смскою надіслав мені розклад електричок, якими я можу дістатися до Нового Сончі  або Криниці . Тож з Тарнова на Новий Сонч у 5:28 ! ! ! і в 7:25 .

Під’їжджаючи до Тарнова, вже на самій зупинці я побачив, як відправляється електричка на Новий Сонч. Про те, що вона їде саме туди , свідчив напис, що світився на табло електрички . У Тарнові залізничний вокзал офігенно класний , той, хто бував там , знає … Оскільки чекати 2 години мені не хотілося , та й автовокзал недалеко, я вирішив прогулятися , думаю, а раптом є автобус. … Виявилося немає . Біля вокзалу є заправка  з кафе , я вирішив там коротнути час за чашкою кави  зі снікерсом . Що стосується кави , хоч у них вона дорожче ніж у нас (кава 7 zl + снікерс 3zl ), але якось і смачніша ! Від Тарнова до Нового Сонча електричка їхала 2 години. З Нового Сонча була електричка до Криниці , але їхала вона півтори години (прибуття в Криницю об 11:05 ) , а старт о 12:00 на горі . Я вже був у Новому Сончі та Криниці , тому знав, що маршрутка їде 30 -40 хвилин та й ціна краща , 5 злотих :). Приїхавши до Криниці , я пішов в бюро заводів ( до місця реєстрації учасників змагань ) . Там мені дівчина пояснила , що, можливо, я встигну ще до старту на гору , потрібно , щоб таксі підвезло мене до колєйка ( канатної дороги ), вона мені його й викликала. Мерседес Е класу завіз мене до канатної дороги. При зустрічі таксист нагадав мені, що сьогодні неділя, і, відповідно, ціна буде дорожче. І тут я згадав, що ще в Україні купив пляшку …..гм , і мені буде вигідніше бартер , у результаті ми домовилися ! ! ! НУ Я Ж ТАКА ЛЮДИНА, ЩО МАЙЖЕ З КОЖНИМ МОЖУ ЗНАЙТИ СПІЛЬНУ МОВУ ))

Піднімаючись на гору я побачив дуже гарні пейзажі. Тож я на горі … до старту 10 хвилин. Йомайо, оце так часу на підготовку й адаптацію маю, аж 10 хвилин. Фантастика! Відразу ж я пішов шукати “своїх”, деяких бігунів я вже знав , ну а з тренером національной збірної Щербанівським Андрієм познайомився на горі . Від тренера залежить дуже багато чого … Ось у квітні 2012 я був на чемпіонаті світу з бігу на 100 км у Сереньйо , Італія , так от там я себе відчував чи то слабкою ланкою , чи то ізгоєм , а коли почув фразу: ” Дивись , може, ти востаннє в нашій компанії ” , я зрозумів, що я хочу бути в команді , а не в компанії … Тут я відчував, що потрібно викладатися , хоча від мене й не чекають класного результату , тому що гірський біг – це не зовсім моє. Якби ті бігуни, які живуть у Карпатах чи в Криму , біля гір або на горах, думали, не як заробити більше на туристах , а про тренування, то з них були б першокласні бігуни , можливо, чемпіони Європи та Світу. А де ж я на коліях гори знайду, хіба що в кар’єрі Здолбунівському.

Видали мені номер, і після розминки я пішов до місця старту , куди пропускали після того, як поставили чіп на ногу. Нас бігло трохи більше 130 осіб – це не Краківський марафон, де біжить більше 3 тис. осіб. На цьому старті гаджети заборонені , т.то пульсометри , плеєри і т д . , також тут не можна виставити своє харчування на пунктах харчування, де була вода , і то на одному була газована , і, звичайно ж, мочалки, … ізотоніки , енергетичні гелі , кока-коли. Бананів , апельсинів … – нічого не було …. Для мене є різниця, що бігти з водою, а що з кока-Колою або ізотоніками . Що стосується траси, то вона була складною. Це, звичайно, не сотні по горах , але все одно складно. Наступного дня вся команда , окрім тренера, вчилася ходити :) Я от згадую , 2 роки тому в тій же Криниці Здруй я БІГ 100 км по горах , так тоді я потрапив на 10 діб до лікарні , а зараз вже через 2 дні бігаю. Що стосується дистанції, то було 13,5 км , три кола по 4,5 км . У процесі бігу  велику роль відіграють вболівальники , не знаю, як для кого , але для мене це важлива складова змагань. Я на тренуваннях бігаю з плеєром: так психологічно набагато легше , але коли за тебе вболівають – це набагато крутіше плеєра )), особливо, коли я почув серед криків вболівальників своє прізвище – у мене з’явилися сили для подолання чергової гори. До речі, з приводу гір – перепади висоти + 838 -828 метрів. Найнижча точка, яку ми пробігали, була 835 метрів , найвища точка, через яку ми пробігали, 1114 метрів. У мене в годиннику, крім GPS навігатора, ще є й барометр ! він це підтвердив )). Тут у ЗМІ пишуть: стільки-то брало участь , виграли такі-то,  …. але я сумніваюся, що хтось написав про те , що 9 людей не добігло , у деяких кров з носа почала йти , деякі під час бігу з гір травмувалися . Після фінішу нас чекав гарячий чай, пряники, банани і ще якісь солодощі , потім ми поїхали в готель Спортовець , що з польського перекладається як спортсмен. Я ще не розповів , що на площі міста був Шаровий:) душ і МАСАЖ , ну як цим не скористатися )). Коли прийшов у готель, мене чекав обід , хороший , смачний , і порції нормальні. Піднімаючись до себе в номер, я дізнався, що в готелі є басейн . У басейні вода була не як для спортсменів – 24-26 градусів, а повних 30-32, т.то парене молоко. Увечері нас чекало нагородження , невелике паті з дегустацією вин і дискотека. Що мене здивувало , так це те, що серед усіх продуктів були ВАРЕНИКИ з капустою , можна сказати українська страва )). Одне тільки не сподобалось , бігунам довелося їсти стоячи або сидячи на підлозі , на відміну від організаторів змагань та  VIP-персон. Я вирішив присісти до російської команди , так як моя розбіглася в різні сторони.
До речі, з приводу костюмів , я чекав, що буде так, як на ЧС на 100 км , у всіх все однакове , будуть якісь бонуси , рюкзаки , кепки , спортивні костюми , а гроші, виявляється, не виділялися , і навіть форму, в якій я біг , довелося віддати , щоб наступного року соточники в ній бігли . Після закінчення фуршету в бігунів почався Ексчендж: хто костюмами обмінювався , хто футболками. Побачивши, якими футболками міняються (і в якій якості ) , я відразу згадав, що вдома у мене непогана колекция і футболок, і костюмів , які можна було б обміняти на костюм з надписом Уганда або Гондурас ! Вдома не відрізнили б від своїх:) Після закінчення дискотеки всі порозходилися по своїм готелям … деякі команди пішли раніше … По дорозі в готель я зустрів команду Хорватії , і якби не одна хорваточка, з якою ми запалювали на дискотеці, я б пішов у готель …. Ми вирішили зайти в нічний клуб. Виявилося, там були команди Чехії, Італії , Англії, Хорватії , а потім ще деякі українці та росіяни підтягнулися …
Коли вдень я йшов у басейн , мої товариші по команді дивувалися, скільки у мене ще сил , але коли я побачив британку , (яка танцювала реп ) я зрозумів – не такий я вже й живчик . . Зранку ми сіли в 2 буса і вирушили додому! Під час виїзду  з міста у деяких бігунів почали глухнути вуха , все-таки перепад висот . Водія у нас власного не було , тому що довелося б “пожертвувати” одним бігуном або двома , тому за одним кермом був бігун Євген Сиротін, а за іншим тренер Щербанівський Андрій . У процесі їзди ми спілкувалися , дивилися фотки з фуршету , ну а пан Сиротін півдороги розповідав про те, як вони залишили у Франції бігунок. Також ми заїжджали в 2 супермаркети , німецький Лідл і польське місто, забув його назву. У Лідлі я зайшов купити продуктів: польську каву, шоколад, м’ясо, дешевше ніж наш шоколад , і те ж польське м’ясо у нас. Ще купив дві коробочки з польськими батончиками з чарівною назвою Duplo , я шукав шоколадний батончик з не менш екзоичною назвою anus, але не знайшов його . Під час шопінгу купив ще собі класну, та й недорогу курточку )) У підсумку я скупився на всі гроші, які у мене були , ще й трішки не вистачало. Зарплатна картка Райфайзен банку не працювала , а кредитку я вдома забув … , довелося на одну шоколадку додому менше везти.

Перед самим кордоном в м.Перемишль , як кажуть поляки, Пшемишль , ми заїхали ще в один супермаркет, у мене грошей не було, але були ще копійки (виявилося 6 злотих) , і я вирішив для колеги по роботі пива купити .. . зайшов , прогулявся , купив пива , виходжу, а машини немає! І тут я згадав несамовиту історію про бігунок у Франції … У мене немає ні грошей, ні паспорта (паспорт залишився в машині) , думаю, невже вони такі , що виїхали без мене … ? Я відразу ж почав зупиняти попутні машини, які їдуть у бік Медика (межі ). Приїхавши до кордону, я пішов до прикордонника, який пропускав автомобілі , він порадив мені піти на піший перехід і продиктувати прізвища спортсменів , так я й зробив . Виявилося, один бус перетнув кордон , а інший ні ! Я вирішив повернутися до супермаркету … З’ясувалося, мене щосили шукають , а бус стояв десь так , що я його не помітив …. Через кордон ми проїхали швидко, і, слава Богу,  пригод більше не було. І так їх вистачило на цих декілька днів польського відрядження…

фото Віталія Носова