Як себе поводити на мирній акції протесту-порадник

Українська міліція – це воєнізована структура з жорсткою дисципліною і схильністю вирішувати поставленні завдання виключно з позиції сили й примусу. У відповідь на мирній акції протесту громадянам необхідно протиставити правоохоронцям не менш досконалу організацію і дисципліну.

Поради Асоціації українських моніторів дотримання прав людини (Асоціація УМДПЛ, www.umdpl.info)

1. Організуйте «групу спостереження», члени  якої будуть постійно слідкувати за правоохоронцями під час акції, а у випадку чинення ними протиправних дій –  фіксувати таке свавілля за допомогою відео та фотоапаратури. «Група спостереження» контролює хід проведення акції протесту та поведінку міліціонерів зі сторони, а члени групи безпосередньої участі у заході не приймають, оскільки за жодних обставин вони не повинні бути затримані.

Завдання  членів групи спостереження:

– документувати незаконні дії міліціонерів;

– направляти відзняті матеріали у ЗМІ;

– викликати на місце події депутатів;

– організовувати написання скарг у прокуратуру;

– займатися пошуком адвокатів для затриманих;

– організовувати пікетування відділків міліції на підтримку затриманих;

– виступати у якості свідків у суді;

– зателефонувати на міліцейський номер «102» (розмови по цій ліній обов’язково записуються, а це доказ звернення до правоохоронців за захистом), повідомити про вчинення кримінального правопорушення (побиття людей під час мирного зібрання) та вимагати прибуття на місце події слідчої групи та відповідального по підрозділу міліції.

Відео або фотозйомку необхідно здійснювати з урахуванням того, що отримані матеріали будуть використовуватись, як доказ неправомірних дій конкретних міліціонерів. А тому не слід обмежуватись тільки панорамними планами, необхідно намагатися фіксувати обличчя, погони, амуніцію крупними планами, що дозволить провести впізнання винних співробітників.

Ми маємо право знімати міліцію на відео, оскільки:

        – стаття 9 Конституції України  наголошує – всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів;

       – стаття 3 Закону України «Про міліцію» вказує,  що діяльність міліції є гласною;

– стаття 302 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію;

– стаття 307 Цивільного кодексу України  чітко зазначає, що отримання згоди  особи на зйомку, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, зборах, конференції, мітингу або на інших заходах подібного характеру не є обов’язкою.

       – стаття 43 Закону України «Про інформацію» дає можливість учасникам інформаційних відносин одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом;

– стаття 21 Закону «Про інформацію» вказує, що інформація про суб’єктів владних повноважень не є конфіденційною, а значить є відкритою. Ця ж стаття наголошує, що до інформації з обмеженим доступом не може відноситься інформація про факти порушення прав й свобод людини, а також інформація про незаконні дії органів державної влади та їх посадових і службових осіб

 2. Організуйте групу  «переговорів та агітації»

У будь-якому випадку не треба ображати і принижувати міліціонерів, навпаки потрібно схилити їх до невжиття радикальних насильницьких дій стосовно учасників акції, навіть за умови отримання міліціонерами такого наказу.  Особисті образи та відкрито висловлене презирство до правоохоронців нічого, крім агресії у відповідь, у них викликати не може.  Можна мати плакати або скандувати  принизливі та радикальні лозунги стосовно можновладців (це Ваша думка і Ви маєте на неї право), в свою чергу у лозунгах про правоохоронців необхідно звертатися до їх громадської свідомості – майте кілька плакатів на кшталт  «Міліціонер – не бий, серед нас твій син!», «Залишайся у формі людиною!», «Беркут – а у вас є діти?», «Не бий мене – мати прокльоне» тощо.

Через гучномовець регулярно нагадуйте міліціонерам про те, що мирні зібрання дозволяються Конституцією і будь-яке розпорядження про їх припинення є злочинним наказом. Працюйте на випередження, попередивши через гучномовець присутніх: «У нас мирне зібрання, але ми готові до будь-яких провокацій. Тому пропонуємо керівникам міліції утриматись від застосування силового варіанту,  у відповідь на що з свого боку гарантуємо відсутність ексцесів та порушень під час проведення заходу. Організатори мирного зібрання завжди готові до перемовин і обговорення з міліцією спільних шляхів запобігання провокаціям і насильству».

Намагайтеся налагодити з правоохоронцями доброзичливі стосунки. Буде психологічно корисним підійти до міліціонерів, які стоять в оточенні, запропонувати зігрітися чаєм, пригостити цигаркою, поговорити «про життя», пояснити мету акції з акцентом на те, що вона захищає і їх права, сказати, що ви розумієте – міліціонери люди підневільні  та запропонувати їм не діяти жорстоко при отриманні  команди про розгін заходу.

 3.  Злагоджено дійте під час силового протистояння з міліцією.

 Тактика правоохоронців з силового припинення масових заходів, як правило, зводиться до наступних дій:

–  на початковій фазі місце проведення акції протесту оточується; у загальному натовпі встановлюються організатори і найбільш активні учасники;

– силові підрозділи розсікають натовп і розмежовують його на кілька окремих частин;

– проводиться затримання і термінове вивезення до відділків лідерів та активістів акції протесту;

– для інших учасників створюються коридори, по яким їм надають можливість покинути  або їх поступово витісняють з місця проведення заходу;

– доступ до місця проведення акції протесту відразу блокується спеціальними щитами та бар’єрами, рядами міліціонерів;

– на прилеглих до місця проведення акції вулицях чергують групи співробітників, які остаточно розпорошують протестуючих та затримують їх.

Всі ці дії, як правило, супроводжуються психологічним тиском на протестуючих (йдуть погрозливі попередження по гучномовцю, міліціонери грюкають кийками по щитах) та  застосуванням фізичної сили, а іноді і спеціальних засобів.

 Мирна протидія

Замість активної штовханини з міліцією, мирні протестуючі чинять їй пасивний опір – просто сідають на землю, зціпившись руками і ногами у ланцюг. За таких умов правоохоронці не мають права застосовувати спецзасоби і єдиний для них законний варіант дій – обережно взяти демонстранта на руки і акуратно віднести у бік.

При найменшому застосуванні правоохоронцями  сили, слід привернути увагу оточуючих, в першу чергу журналістів, до таких дій, звинувачувати міліціонерів у нанесенні травм,  імітувати втрату свідомості тощо. Буде доцільним, якщо на допомогу прийдуть дівчата та жінки – вони  можуть влаштувати істерику нібито з приводу затримання сина, наробити більшого галасу і міліціонери взагалі не люблять з ними зв’язуватись. Також необхідно зателефонувати до «швидкої допомоги» і викликати на місце лікарів, присутність яких зменшить рівень міліцейської жорстокості.

Учасники акції протесту повинні  організувати «телефонну атаку» на органи міліції та прокуратури – використовуючи мобільний зв’язок, через кожні п’ять хвилин різні люди телефонують на номер «102» та на номери  «гарячої лінії» прокуратури і МВС та повідомляють про незаконні дії правоохоронців, вимагаючи розцінювати такі  дзвінки, як повідомлення про скоєння злочинів міліцією.

  4. Важливі дрібнички

1.  Збираючись на акцію протесту обов’язково візьми з собою ксерокопію паспорта – у міліціонерів не буде приводу затримати тебе під приводом необхідності встановлення особи.

2. Заздалегідь з’ясуй назву райвідділу міліції, який обслуговує територію, де буде проводитись акція – саме туди будуть доставляти затриманих. Повідом своїх знайомих про свою участь у заході, запланований час його початку і закінчення та назву райвідділу міліції, Домовся, що обов’язково зателефонуєш після закінчення акції, відсутність такого «контрольного дзвінка» та твій «мобільник» поза зоною досяжності – сигнал небезпеки і необхідності надання тобі допомоги.

3. Завчасно набери та збережи у своєму «мобільному» СМС-повідомлення «Мене затримала міліція», яке можливо швидко відправити кільком адресатам.

4. При затриманні, намагайся уберегти від вилучення свій мобільний телефон. Якщо бачиш, що розвиток подій може стати непередбачуваним, вимкни звукові сигнали і сховай «мобільник» в одязі, за поясом або у шкарпетку – на місці затримання, серед натовпу розгніваних людей, правоохоронці не проводять ретельний обшук.  Завдяки цьому з’явиться шанс зателефонувати знайомим під час перевезення до райвідділу.

5. Збираючись на акцію, розумно підбери собі одяг: зручний, не новий (можливо доведеться сідати прямо на асфальт), з взуттям без підборів. Не рекомендується одяг у стилі «мілітарі» – люди у камуфляжі викликають підвищену увагу міліції і в першу чергу становляться об’єктами їх затримання. Що стосується маски на обличчі – її носіння законом не забороняється, проте міліція розцінює наявність такої маски, як ознаку екстремістських намірів і відповідає на неї своїм «маски-шоу». Краще прикривай обличчя  бандажною, «арафаткою» чи шарфом – більш універсальні й практичні предмети одягу, які можуть стати у нагоді і як перев’язь для травмованої кінцівки і як засіб захисту органів дихання від газів (для очей кращий захист окуляри для плавання)

6. Не бери з собою на акцію дітей та людей похилого віку – силові методи правоохоронців не для них.

7. Не треба мати при собі коштовні речі або велику суму грошей – зайва спокуса для міліціонерів їх відібрати.

8. Утримайся від вживання спиртного навіть у незначних дозах  – запах алкоголю достатній привод для твого затримання, а після проведення медичного обстеження і для адміністративного арешту.

9. Після закінчення акції не розслабляйся.  Місце проведення заходу необхідно залишати великими групами і в організованому порядку – міліціонери, які під час заходу вели себе спокійно,  побачивши, що людей стало набагато менше, можуть затримувати одинаків.  Про всякий випадок після закінчення акції сховай всі атрибути з символікою учасника заходу – нарукавну пов’язку, значок тощо.

10. Остерігайся свідомих і не свідомих провокаторів.  Не підставляй організаторів акції: не ведись на «слабо» і не відкликайся на пропозицію незнайомця жбурнути у міліціонерів пусту пляшку чи інший предмет. Якщо біля тебе вмостився неадекватний і буйний дядько напідпитку, попроси його покинути акцію, а при пручанні твоєму проханню – запропонуй міліції вивести його геть, пояснивши присутнім, що він не учасник заходу. Не треба самому або з друзями виштовхувати п’яничку – може виникнути непотрібна нікому, а насамперед організаторам акції, бійка.

11. Якщо ти один із організаторів акції протесту і бачиш, що схвильовані люди перейшли до активної фази громадської непокори, наприклад мітинг переріс у вуличну ходу до будівлі адміністрації, а це заважає руху транспорту, через гучномовець офіційно оголоси «Наш мітинг закінчений». У такій ситуації це не зрада – стихійне невдоволення людей після цього вряд чи припиниться і ти сам не позбавляєшся можливості прийняти у ньому участь, але міліція не зможе звинуватити організаторів акції у незаконних діях.

12. Якщо тебе затримали і заштовхали у міліцейський автобус чи автомобіль, поводь себе спокійно, але без героїчного позерства. Більше слухай – менше розмовляй, проте повністю не відмовчуйся – це  дратує розпалених «боєм» міліціонерів. Якщо спілкування на загальні теми – підтримуй розмову,  якщо щодо участі у акції – відповідай  стисло і лише на прямо поставлені запитання. Не намагайся самостійно звільнитись від наручників – від цього вони ще більше стягуються на зап’ястях. При першій нагоді попроси їх зняти, мотивуй  таку необхідність артритом чи застарілою травмою рук, переконуй, що у застосуванні наручників потреби немає – ти не маєш  намірів тікати, оскільки ніякого правопорушення не скоював і у райвідділі це швидко з’ясують. Якщо затриманих буде багато, а спецтранспорту у міліції мало, при такій поведінці є шанс бути звільненим.

  5.  Коли і як правоохоронці мають право застосовувати спеціальні засоби – резинові кийки, наручники, сльозоточивий газ, водомети і навіть службових собак.

Стаття 14 Закону України «Про міліцію» вказує, що вони  можуть використовуватись правоохоронцями у наступних випадках :

– для самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;

– для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

– для відбиття нападу на будівлі, приміщення,  і транспортні засоби або їх звільнення в разі захоплення;

– для затримання і доставки в міліцію осіб, які вчинили правопорушення, якщо вони чинять опір працівникам міліції або якщо  є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

– для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;

– для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю;

– для звільнення заложників.

 Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби:

        – до жінок з явними ознаками вагітності;

–  до осіб похилого віку;

– до осіб з вираженими ознаками інвалідності;

– до малолітніх

Але, якщо вказані категорії громадян вчиняють груповий чи збройний напад (опір), що загрожує життю і здоров’ю людей або працівників міліції, правоохоронці можуть застосувати до них не тільки фізичну силу чи спеціальні засоби, а і вогнепальну зброю (стаття 12 закону України «Про міліцію»).

 Використання міліцією спеціальних засобів має свою специфіку і чіткі обмеження. Запам’ятай:

– забороняється завдання ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах;

– наручники повинні зніматися з рук кожні 2 години на 5-10 хвилин для поновлення кровообігу рук;

– при застосуванні сльозоточивих речовин, забороняється прицільна стрільба зарядами с речовиною по правопорушниках, розкидання і відстрілювання таких зарядів у натовп, повторне застосування їх в межах зони ураження в період дії сльозоточивих речовин;

– речовини сильної дії («Черемуха – 1», «Сирень», «Облако»), застосовуються тільки на відкритій місцевості;

– водомети застосовуються при температурі атмосферного повітря не нижче 0 градусів по Цельсію;

– світло-шумові гранати застосовуються на відстані не ближче 2-х метрів від людини;

– патрони з гумовою кулею відстрілюються на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг;

– у місцях з масовим перебуванням людей забороняється патрулювання з службовими собаками без намордника, службовий собака повинен утримуватись на короткому повідку.

Про наміри використати спеціальні засоби міліція обов’язково повинна попередити. При звернені до великої групи людей, попередження повинно бути висловлено через підсилювачі звуку  і не менше як два рази з наданням часу, достатнього для реагування на нього.