Випускник НУВГП залучений до підготовки польоту на Марс

– Коли летим? Точної дати нема. Марс наближається до Землі кожні 17 років. В цей час долетіти можна з меншими витратами енергії. Наступні такі можливості в 2018, 2035, і в 2050. 2018 вже пропустили. 2035 поки ціль для польоту в два кінці (люди повертаються назад). 2050 розглядається як політ в одну сторону (люди лишаються там постійно). Але це дуже теоретично. Летіти можна і в інший час (просто доведеться довше бути в дорозі). Поки активно іде розгляд можливостей. Кінцевої програми і дат нема.
– Чому летим? Офіційна відповідь, що (1) 65 мільйонів років тому астероїд знищив 98% життя на Землі. Це станеться колись знов. Було б добре на той час жити не лише на Землі. (2) А чому Ньютон писав свої формули? Чому Галілео дивився в телескоп? Чому дитина на майданчику лізе на саму велику драбину? Все це є частино пізнання світу. Можливо згодиться не зразу, можливо через 10, 100, 500 років.

Неофіційна відповідь…. ??? Для того ви тут. Придумайте, як нам пояснити громадськості, чому ми потратимо стільки мільярдів на це. Придумайте, як пояснити урядам, чому вони мають нам дати ці мільярди. Придумайте, як пояснити марсонавтам, чому вони мають ризикувати своїм життям. І причому порадьте, чи казати те саме американцям і китайцям і як це пояснення скоригувати під людей з різних культур. Тобто, прес реліз ще не написаний і нас просили подумати над ним.

– Що там робили науковці по соціальних питаннях? Політ на Марс і назад займе близько двох років в найкоротшому варіанті. В залежності від траєкторії це до 9 місяців в одну сторону, плюс 2 місяці там. Інші моделі можуть вимагати ще довшого часу. Люди – соціальні істоти. Нам важко, коли ми довго в замкнутому просторі з малою кількістю інших людей. Стрес. Конфлікти. Відповідно, треба думати не лише за ракети, але і за людей. Відбір. Підготовка. Спілкування. Тисячі інших соціальних питань.

– На яких умовах ти працюєш на NASA? Ні я, ні інші люди в цій програмі на NASA не працюють. Власне і на NASA ніхто не працює над питаннями поведінки людей в умовах польоту на Марс. Їх психологи більше переймаються питаннями медицини. Вони ракетчики. Лікарі на лихий кінець. От вони і почали збирати інформацію від таких, як я. Проводять різні зустрічі, конференції. Залучають людей з різних галузей, від військових, до інженерів, до психологів, і так далі. Цього разу мене запросили поділитися моїми порадами і прийняти участь в такій робочій зустрічі (workshop) ще з десятком колег з різних галузей. Нас попросили підготувати своє бачення і питання. Під час зустрічі насипали ще купу запитань. По результатам розробляється звіт. Таких зустрічей, я так розумію, буде багато поки якась програма почне викристалізовуватися.

– Чому запросили саме тебе? Через мою роботу і дослідження з багатонаціональними колективами, а також прийняття рішень натовпами (crowdsourcing decision making). Почули про мою X-Culture і подумали, що подібний досвід може згодитися і тут. Команда на Марсі буде скоріше всього багатонаціональною. Забезпечувати все це буде величезна група підтримки на Землі. Мої знання можуть згодитися.
– Що вразило? Цікаво було провести два дні в одній кімнати з першою людиною, що ходила по місяцю. Базз Алдрін. Взагалі то він другим ступив на Місяць (через 3 хвилини після Ніл Армстронг), але був в першій місії (Appolo 11). Йому 87 років, але залишаються гострим на розум і сильним в тілі. Він фактично є локомотивом цієї програми.
– Однак найбільше приголомшили запитання. Раніше на ці теми не задумувався, а стикнувся – цікаво. Звичайно було багато типу, чи брати людей з однієї країни чи з кількох? Як відбирати? Чому можуть виникнути конфлікти? Як помітити назрівання конфлікту навіть перш ніж про це знають самі члени екіпажу? Як організувати спілкування? Сигнал з Марсу на Землю і назад може іти до 40 хвилин. Як така затримка вплине на все? Як експериментувати, коли в нас N фактично 1, ну хай 10. І всяке таке очевидне і технічне. Але й були дуже несподівані питання, типу:
– Найбільша проблема на ISS, і очевидно буде найбільшою проблемою на Марсі, це скука. Нема чим зайнятися. Людям просто треба сидіти і чекати. Їх пробували завантажити чимось, але вони розуміють, що цю роботу краще можуть робити роботи, тому відчувають штучність цієї зайнятості. Безцільність цих завдань. Особливо від цього страждають ініціативні і інтелектуали. Це не страшно, якщо так лише кілька тижнів, але якщо кілька років, то це може призвести до серйозних проблем. Що з цим робити?
– Як протестувати поведінку людей на Марсі? Пробували зачиняти в ангарі, навіть під водою, в печерах, але все не те. Все ж розуміють, що якщо що, допомога за порогом. Ну хай кілька годин. На Масі все буде серйозніше. Як це відтворити для експериментів?
– Може їм з собою взяти кота для зняття стресу?
– Чи брати з собою зброю?
– Де ставити, а де не ставити відео камери і що стрімити?
– Чи дати людям на Марсі можливість блогати і фейсбучити? Що обмежити?
– Яким чином можна залучити звичайних громадян до вирішення проблем (науковців, фанатів-ботаніків, просто начитаних людей)? Які проблеми вони можуть допомогти вирішувати і як? Яку інфо їм можна давати?
– Чи дозволяти секс між членами екіпажу? До яких проблем це може призвести?
– Якщо на Марсі народяться діти, чи має право Земля казати батькам, як їх виховувати?
– Якщо хтось в дорозі зійде з розуму, видно, що нічого не вилікує і людина становить загрозу для решти екіпажу, чи можна «усипити»? А якщо це Китаєць чи Росіянин, а «усипляти» доведеться Американцям – чи не призведе це до міжнародного конфлікту?
– Закони якої країни мають діяти на Марсі? Чи може взагалі написати нові закони?
– Чи можна впливати на формування культури і цивілізації на Марсі? Як? Що саме намагатися створити?
– І купа іншого такого всякого. Кінцевих відповідей, звичайно, на ці запитання нема (поки). Ми намагаємося спрогнозувати або порадити на основі досліджень в наших галузях, але не відомо, чи всі ці знання і результати досліджень можна перенести на групу, що летить на Марс, а тим більше, якщо політ в одну сторону.
– Цікаво, що деякі з самих цікавих відповідей надходили звідки не чекав. Приміром на запитання, про затримку сигналу і неможливість живого діалогу найцікавіше відповів історик. Каже, а як колись було, коли король не мав можливість говорити по телефону з генералами? І нічого, завойовували світ. Всі думали футуристи дадуть відповідь, а дав історик. Таких моментів було багато.
– Особливо вразило і порадувало, що зустрів там кількох авторів підручників, по яких вчився ще в студентські роки. Власне, на одній вечері потрапив за стіл з трьома колегами, по чиїх книжках вчився в молодості. Знав би, привіз свої підручники і попросив би автографи.
– Розчарування? В ті дні SpaceX мав запускати з мису Канаверал ракету. Ми спеціально лишилися довше. Мали гарні місця. Діти були раді після двох днів всяких ракет, шатлів, і особистих зустрічей з кількома астронавтами побачити справжній запуск. Погода була не дуже, але все йшло добре. Почали зворотній відлік. Раптом блискавка за 10 миль від місця пуску. Правила вимагають чистого неба 30 хвилин до пуску. Блискавка вдарила за 18. Відмінили. Шкода.
– Що далі? Готуємо звіт. Наступна робоча зустріч планується під кінець літа, але поки точних дат нема.
– Цитата тижня? Ніхто не знає, як поведе себе людина, коли Земля – це лише цятка в небі.