Втеча від свободи, праця Фромма актуальна і нині

Ще в далекому 1941 році Еріх Фромм написав свою фундаментальну працю «Втеча від свободи» . У ній він досліджував причини виникнення нацизму і фашизму , а також задавався більш загальним питанням, чому різні диктатори так легко отримують широку підтримку мас . Ця праця актуальний і зараз , але вже дещо в іншому аспекті .

 Якщо я не стою за себе , то хто встане за мене ?

 Талмуд ( з передмови до оригінального « Втеча від свободи» )

 Базовими положеннями «Втечі від свободи » були приховані садо- мазохістські комплекси та інфантилізм більшості населення і , як наслідок , делегування відповідальності стороннім суб’єктам.

Розглянемо їх послідовно . Головним аспектом , що характеризує садо- мазохістські стосунки , є аж ніяк не заподіяння болю один одному , а повна передача контролю (а відтак і відповідальності ) з боку мазохіста в руки садиста ( найчастіше добровільна ).  Зв’язування , наручники та інша єрундистика є тільки символами цієї передачі влади і відповідальності .

Доросла, психічно здорова людина бере відповідальність за своє життя і долю на себе, і нікому її не передає . Він господар свого життя . Що робить доросла здорова людина , коли стикається з несправедливістю і / або агресією на свою адресу і адресу своїх близьких? Він дає відсіч , усіма доступними засобами.

Мазохіст інфантильний , він не хоче нічого вирішувати. Внаслідок глибинних комплексів він безвладний , боїться відповідальності , боїться наслідків можливого вибору , а тому прагнути перекласти тягар відповідальності за прийняті рішення на іншого. І якщо садист робить щодо його щось заборонене , шкідливе , принизливе , то мазохіст виправдовує свою бездіяльність і отримані травми і приниження « я нічого не міг зробити , я безпорадний ». Але фактично садист робить свою справу з мовчазної згоди (і непротивлення ) жертви.

Те ж саме відбувається з інфантильною безвольною масою населення , коли вона віддає відповідальність за своє життя в руки диктатури. Стосовно до України , влада ( незалежно від кольору і партійної приналежності ) грабує , гвалтує , спалює , тисне автомобілями , принижує etc «просте» населення , а ті продовжують терпіти. Терпіти , втішаючи себе « А що ми можемо зробити? Вони ж сильніше! ». У точності , як підлеглий в садо- мазохістської зв’язці.

Звичайно , натовп здатен на спонтанний прояв агресії , але лише тоді , коли впевнений у своїй повній безкарності ( безвідповідальності ) . На тривалу , організовану і системну боротьбу він не здатен . Як і на відкрите протистояння , якщо не буде того , в кого можна тикнути пальцем і сказати «це він у всьому винен» .

Коли мені кажуть , що народу потрібні лідери , то я посміхаюся . Ні, народу потрібні козли відпущення , на яких можна буде звалити всю відповідальність у разі невдачі (і , як не парадоксально , і в разі успіху ) . «Ви вигрібайте , щоб нам жилося добре». А самі? А самі ще почекають і потерплять (або , в кращому випадку , потусити на черговому Майдані) .

Колективно – несвідомий приклад подібного масового інфантилізму і безвольність – це прагнення частини наших громадян « у Еуропу ». Мовляв , ми вступимо , делегуємо відповідальність Брюсселю , і вони нам і корупцію знищать , і добробут піднімуть .

При цьому подумати , навіщо це європейцям (у їх альтруїзм можуть вірити тільки повні іллюзорікі ) – вони не в змозі. Як і усвідомити , що в ЄС і своїх будинків і корупціонерів вистачає , тому нікому ще сорок мільйонів потенційних нахлібників не потрібні.

Але коли пробуєш заперечувати проти райдужності перспектив євроінтеграції , то неминуче стикаєшся із звинуваченнями , що хочеш « затягнути європейських українців в азіатський Російський світ ». Варіант самостійного розвитку інфантильними особинами взагалі не розглядається – вони просто не розуміють , як можна бути впевненим у собі і самостійним.

 Як писав ще Скоропадський , « шароварщина , театральщина і показуха – це домінуючі риси українського націоналізму».

Повертаючись до взаємодії « садист – мазохіст » , потрібно підкреслити , що в цій парі не тільки підлеглий проявляє інфантилізм . Як не дивно на перший погляд , садист також глибоко інфантильний , тільки це дитина , що дорвалася до вседозволеності. На якомусь рівні між ними немає різниці , і садист за певних обставин легко займає підпорядковану роль.

Тому не дивно , що Янукович і його команда так легко йдуть на поводу у « евроочікувань ». Вони теж глибоко інфантильні і хочуть скинути з себе тягар відповідальності за Україну (тим більше що керувати нею ефективно у них , очевидно , не виходить) .

Янукович взагалі веде себе як велика дитина , що вперше потрапила в пісочницю . Просто в його пісочниці НЕ лопатки і відерця , а кришталеві люстри , золоті унітази , вертольоти і солдатики – беркутікі . І він , як «найбільший в пісочниці » , прагне відібрати у всіх інших їх іграшки , поки дорослі не побачили і не покарали.

Як то кажуть « який піп , такий і прихід » (або навпаки , ох вже ця діалектика ) . Країною дорослих дітей править така ж інфантильна еліта . І всі сподіваються , що хтось прийде і наведе порядок –  Меркель ,  Путін , навіть  мертвий Бандера. І ніхто не хоче взяти відповідальність на себе …

Олександр Роджерс, “Хвиля”  із скороченнями, фото bigpicture.ru