Володимир Ковальчук. Шахіст та банкір.

Триває наша традиційна рубрика Знайомі-незнайомці. Знайомтесь -Володимир Ковальчук. Народився 28 липня 1982року. Неодружений. Закінчив Здолбунівську ЗОШ І-ІІІст.№6 та Рівненський НУВГП, факультет «Економіка і підприємництво». Працює у банківській сфері. Хобі – шахи.

–         Володимире, як все почалося?

–         У 16 років сів грати із своїм однокласником Юрком у шахи і програв йому з рахунком 2:0. Це мене зачепило – і я поїхав у Рівне, щоб записатись у секцію з шахів. Їздив туди три рази на тиждень.

–         На Вашу думку, звідки такий потяг до шахів?

–         Мій батько був шахістом,кандидатом у майстри спорту, президентом Здолбунівської районної федерації з шахів, мабуть, його гени зіграли.

–         А чому виявили так пізно – у 16 років?

–         Батьки жили окремо, тому батько зі мною не займався, хоча я все одно йому вдячний за любов до шахів, яку успадкував від нього.

–         Вам всього майже тридцять, а Ви вже президент Рівненської обласної  федерації з шахів. Як Вам вдалося так швидко піднятися?

–         У 18 років я вже був кандидатом у майстри спорту, а у 21 – після закінчення інституту відбулися позачергові вибори у президенти федерації. Я висунув свою кандидатуру, мене підтримали. І у 2005 році одноголосно мене обрали президентом Рівненської обласної федерації з шахів.

–         Ваші перші кроки у якості президента?

–         У тому ж 2005 році ми разом з тодішнім головою обладміністрації Василем Червонієм організували фінал 74-го Чемпіонату України з шахів серед чоловіків. Це відбулося вперше на Західній Україні і у Рівненській області зокрема. На сьогодні у всеукраїнському рейтингу  наша обласна федерація у першій 5-ці, тоді як 6-7 років тому займала 21 місце.

–         А Ваш власний рейтинг?

–         8-ме місце у обласному рейтингу.

–         Наскільки я знаю, Ви зараз обіймаєте ще одну посаду, але вже на всеукраїнському рівні?

–         Так, у 2010 році на з’їзді Федерації шахів України мене обрали її віце-президентом.

–         З ким із відомих шахістів Ви зустрічалися за дошкою?

–         З Василем Іванчуком. У 2005 році на фіналі він проводив одночасну гру на 45 дошках. У результаті: 1 програш, 7 внічию. Мені з ним вдалося зіграти внічию. Крім того, зустрічаюся щороку з Русланом Пономарьовим, який приїжджає до нас у Рівне, щоб провести сеанс одночасної гри для дітей.

–         20 липня вся Україна відзначала День шахів, з яким ми Вас вітаємо. Як відзначала свято Федерація?

–         Цього року вперше відзначалося це свято в Україні. Були присутні  і всім відомий президент Олімпійського Комітету України Сергій Бубка, а одним з гостей був президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов (президент Калмикії), який очолює її вже 20 років.

–         Чи є ще у нас у Здолбунові відомі шахісти?

–         Уродженця Здолбунова Юрія Борисовича Кошмака недавно обрали Президентом «заочних» шахів в Україні (Довідка: «заочні» шахи – гра за листуванням, коли гравець робить хід, записує його у листі до свого опонента і відсилає поштою. Одна така партія може тривати до місяця, а турнір – близько року. Зараз таке листування відбувається за  допомогою електронної пошти через Інтернет). У свій час він був фінансовим директором Київського метрополітену.

–         Які плани на майбутнє?

–         Разом з Миколою Шершуном, віце-президентом Рівненської обласної федерації з шахів, відкрили вже 8 шахових академій в Рівненській області: Березне, Рівне, Острозький район, Костопільський район, Сарни. Плануємо також такі академії відкрити і у Здолбунові, на базі школи №6 та гімназії. Шахова академія – це шахові класи, де будуть проводитись уроки вивчення гри у шахи. Також у планах вдихнути нове життя у здолбунівський шаховий клуб для дорослих. І, звичайно, продовжити проведення щорічних змагань з шахів ім. О.Ковальчука, присвячених моєму батькові.

–         Чи будете продовжувати династію шахістів, коли станете сімейною людиною?

–         Звичайно, дітей теж навчу грати у шахи. Є великі плани виховати у майбутньому чемпіона з шахів.

–         Що хотіли б побажати своїм землякам?

–         Бажаю бути оптимістами, Божого благословення в усіх справах. А по життю завжди притримувався принципу: стукай – тобі відчинять. А я з свого боку обіцяю завжди підтримувати своїх земляків.