Вірш вдячності управлінню соцзахисту

Рідко у нашому житті звучать теплі слова вдячності за добре виконану роботу. Тому кожне таке слово як бальзам на душу. До управління соціального захисту населення Здолбунівської РДА надійшов вірш-подяка за їхню працю!

До дівчат я забігаю,
Бо їх дуже добре знаю,
Працювала в управлінні
Та скінчилося уміння,

***
Бо пора моя прийшла –
Я на пенсію пішла.
Що ж це я усе про себе?
Про дівчат сказати треба!

***
Дні гарячі в них настали,
Ці субсидії – дістали!
Кожен день – нові Закони,
Перекреслені шаблони…

***
Соцміністри все міркують,
Та “Положення” друкують:
Як всім “дати”, і “не дати”,
Щоб своє не віддавати!

***
Тож, в соцзахисті – як бджоли,
Й відпочити їм ніколи!
Консультують, призначають,
Соцталмути всі вивчають!

***
Й де береться те сумління,
І до натовпу терпіння?
Бо ж, “підковані” всі люди,
Усе знають, лізуть всюди!

***
Заб’є “зайчик” усім мізки,
Бо дістануть всіх до кістки!
Шкода їх дівчатам дуже,
Бо їм люди – не байдужі…

***
В Україні різні стреси,
Зміни влади, “інтереси”,
Зрости цін на газ, на воду –
Як тут вижити народу?

***
Пільг багато відмінили,
Людям дуже “насолили”!
Депутати ж в нас “хороші” –
Дітям зменшили теж гроші…

***
Де ж знайти оте спасіння?
Всі біжать до Управління!
Де працюють добрі люди,
Допоможуть всім і всюди!

***
Та це лиш для нас здається,
Що їм легко все вдається…
Посміхаються крізь втому,
Дуже пізно йдуть додому,

***
Де чекають діти, внуки –
Всім потрібні їхні руки!
Їхня посмішка ласкава,
Смачний борщ, гаряча кава!

***
З усіма поговорити…
І нема де правди діти –
Їхньої нема вини,
Що так втомлені вони.

***
Чи то спали, чи не спали –
Вранці з добрим серцем встали,
І гайда всі на роботу!
Бо потрібна їх турбота,

***
Гарний настрій, тепле слово,
Роз’ясняти знову й знову:
Хвилюватися не треба,
Усе робиться, як треба!

***
В темпі – всі перерахунки!
Їх розносять, як дарунки
Волонтери всім додому.
І, не дивлячись на втому –

***
Всі працівники – красиві,
Ввічливі, і не спесиві!
Копирсаються в паперах…
Тільки відчиняю двері –

***
Сили в них ще вистачає
Вибачитись – пробачаю…
І провідать забігаю,
Коли звільняться – не знаю.

***
Щоб їм в очі подивитись,
І про все наговоритись…
Я би дуже була рада
Дати всім одну пораду:

***
Бережіть себе, рідненькі,
Саме в цей час, дорогенькі!
Бо життя так швидко плине!
Буть в напрузі без зупину –

***
Все це потім відгукнеться,
І безслідно не минеться!
Милі мої коліжанки!
Візьміть кави філіжанку,

***
Одна одній посміхніться!
Хай вночі вам міцно спиться!
Щоб спокійні були нерви –
Ви робіть собі перерви,

***
Частіш глянте у віконце,
Де осіннє світить сонце,
Зграї пташечок кружляють –
До вас в вікна зазирають!

***
Ідучи щодень додому –
Відпустіть свою утому –
Хай не гнітить вашу душу!
Ще сказати усіх мушу –

***
Скільки б не було вам років –
Всім потрібні ви, нівроку!
Лише здоровими потрібні,
Бо здорові на все здібні!

***
Дай же, Боже, вам терпіння,
Добра, мудрості, везіння!
Я за вас усіх молюся,
І сказати не боюся:
“Усе витерплять вони –
Тільки б …не було війни!”

09.11.2015
Г.І. Орленко