Уже здолбунівчанка Яна Униченко стала героїнею вистави

Про історію життя художниці-переселенки з Луганщини Яни Униченко, яка зараз мешкає в Здолбунові, створили виставу. Прем’єра відбулася цими вихідними. Про це повідомляє ВСЕ
Загалом постановка об’єднує три сюжетні лінії. Одна з них — про Яну. Вона приїхала на Рівненщину влітку минулого року з сестрою та її чоловіком. Згодом подружжя повернулося додому, а Яна залишилася. І, переселившись зі східної України на західну, дівчина взялася розписувати будинки. На фасадах під’їздів багатоповерхівок малювала соняшники, калину, тин, хатинки під стріхою. Словом, все в українському стилі. А потім її запросили декорувати стіни в одному з корпусів Національного університету водного господарства та користування. Художниця малювала квіти, бо це позитивно. Взагалі Яна у поганому настрої за пензель не береться. Але таке буває рідко, переконує привітна невисока дівчина, яка належить до людей із обмеженими фізичними можливостями. А ще каже, що відчуває себе щасливою.

— Я була на дводенному тренінгу, тема якого — «Трансформація конфліктів. Гендерна складова культури миру». На завершення учасниць за бажанням попросили розповісти про себе. Я розказала свою історію. Тоді організатори запропонували зіграти її в театрі. Першою реакцією було здивування – я не могла уявити, як це виглядатиме. Але організатори запропонували дуже хороше рішення, — розповідає Яна Униченко.

Так, актриси читали зі сцени неймовірні історії життя трьох жінок. Перша героїня росла у бідній сім’ї, змушена була виїхати за кордон, вчитися, працювати на трьох роботах, боротися з важкою хворобою (вона була прикута до ліжка). Сьогодні ж створила Українсько-Італійську спілку «Міжнародна підтримка в Україні». Друга історія – про художницю-переселенку Яну Униченко. Вона залишила рідний дім, коли розпочалася війна. Батьки не хотіли відпускати доньку, хвилювалися. Але Яна й раніше багато мандрувала. Та й взагалі звикла жити без рамок. Маючи обмежені фізичні можливості, вона каже, що відчуває себе найщасливішою людиною на Землі. Адже, як пише на своєму сайті сама дівчина: «Я живу… Споглядаю… Відчуваю… Творю… Пізнаю… Моє щастя не залежить від зовнішніх факторів. Моє щастя всередині».

Третя історія — про жінку, яка пережила невдалі шлюби, втрату дитини, не з газет знає, що таке торгівля людьми. Але вона достойно виходила зі складних життєвих ситуацій.

Постановка мала і елементи візуалізації. А глядачі під час прем’єри отримали можливість поспілкуватися з трьома героїнями. Тим часом автори проекту називають виставу соціальною. Такий задум вони втілювали вперше.

— Ця вистава про те, що які б негаразди в житті не траплялися, не потрібно опускати рук. Бо з кожної ситуації є вихід. І в постановці це показано на реальних прикладах трьох жінок. З кожною з них ми робили інтерв’ю, а вже на його основі писали історію, яку зі сцени читали актриси, — розповідає координаторка молодіжних проектів, тренерка Центру підтримки громадських ініціатив «Чайка» Оксана Салівончик. – Взагалі цей задум ми реалізували в рамках проекту «Залучення жінок сільської місцевості Рівненщини до процесів миротворення, популяризації культурних цінностей, духовності та моральності». Він передбачає серію заходів. У тому числі й тренінгів. На один із них прийшла Яна. Коли вона розповіла про те, як переїхала з Луганської області, як почала розмальовувати будинки на Рівненщині, це вразило. Яна – світла людина, яка до того ж не здається. Саме тому взяли у постановку її історію. Можливо, ми збільшимо кількість сюжетних ліній. Щоб їх було не три, а п’ять. Соціальну виставу вже показали у Зорі. Цими вихідними її побачать жителі Здолбунова, а потім і Дубна.