Усі ми ходимо під одним небом

Почему все не так? Вроде все как всегда:

То же небо, опять голубое,

Тот же лес, тот же воздух и та же вода,

Только он не вернулся из боя.

Мне теперь не понять, кто же прав был из нас

В наших спорах без сна и покоя.

(Владимир Высоцкий «Он не вернулся из боя»)

Над усіма нами одне небо. Під цим небом відбуваються події, які творять історію планети, країни, міста, району. Історію, яку творять усі люди без виключення. Але далеко не кожен з нас задумується над своїм вкладом у цей творчий процес. Яку пам’ять кожен з нас залишить по собі? Дивлячись на дії більшості моїх земляків, я запитую себе: Чому вони сповідують принцип «Кожен за себе, лише Господь за всіх!»? Невже історія України, хоча б останніх 25 років, не показує, що тільки у єдності ми сильні. Тим більше у період війни, коли консолідація усіх сил, придушення власних амбіцій і самовіддана праця є єдино правильним методом у боротьбі з внутрішнім і зовнішнім ворогами.

Більше місяця пройшло відтоді як менша частка нашої громади обрала нову владу. Наголошую, не Порошенка, Яценюка, Гройсмана, Авакова, Тимошенко і т.д. А владу, яка присягнула працювати на благо нашої громади: Ольшевського, Капітулу, Дацюка, Бухала та відповідних депутатів міста і району. За більше ніж місяць самовідданої праці наші обранці досягли визначних результатів, а саме підняли зарплати панам Ольшевському та Бухалу. Для нашої громади це «найважливіші» проблеми, які депутати успішно виконали! За місяць під час Другої світової війни люди виконували такий обсяг роботи, що нашим обранцям (з такими темпами) не зробити за всю каденцію.

Можливо я щось забув? Хотілося б помилитися, але мої попередні статті по факту доводять, що відбуваються прогнозовані події, які з інтересами Здолбунівщини не мають нічого спільного. Депутатську групу нашого краю представляє чимало достойників, професіоналів, котрі разом з іншими своїми колегами планували власну роботу. З огляду на це, мене, як простого громадянина, а також чималу частину громади цікавлять такі запитання:

1. Коли кожен депутат оприлюднить чіткий план своїх зобов’язань перед громадою?
2. Яку конкретно відповідальність депутат визначив (кожен для себе) за невиконання власних обіцянок?
3. Коли буде оприлюднено скоординований план дій по впровадженню в життя реформ на місцевому рівні?
4. Коли будуть оприлюднені бюджети міста і району, обґрунтовані і доступні для сприйняття простими людьми (для того, щоб громада могла надати допомогу у їхньому формуванні)?

Ці запитання частково висвітлюють позицію, за яку українські патріоти йшли і йдуть у бій. Така позиція нагадує, що за прозорі дії (!!!) на користь людей поклали голови Небесна Сотня і тисячі моїх побратимів, на крові яких періодично піаряться «жлоби», яким «своя сорочка ближча до тіла». Розом із цим існує інший бік місяця: є люди, які згідно з обов’язками чесно виконують свою роботу,  є люди, які за покликом серця щодня виконують роботу, за яку не чекають подяки. До перших я відношу тих працівників райдержадміністрації, які взяли участь у придбанні квартир сім’ям загиблих героїв (Жука, Бріка, Сапожнікова), а також надали приміщення і ноутбук для ГО «Здолбунівська спілка УБД та АТО «УВО».

Напередодні Дня волонтера, що відзначається 5 грудня, хочеться згадати тих, хто працює не для піару, а на результат. Робить це тихо і без пафосу. Від усіх побратимів дякую Юрію Шменделю, Олені Смірновій, Валентині Лукашук, Ірині Гринюк, Валентині Капітулі. А також тим гідним поваги волонтерам, кого я не згадав.

На завершення, для всіх, хто взявся за процес державотворення, хочу згадати слова Михайло Грушевського: «Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна!» (за рідкісним виключенням, а це й дає надію).

Слава нації!

Петро СОЛТИС,

демобілізований боєць АТО.