Учні зустрілись із ветераном

8 травня учні залізничного училища, що у Здолбунові зустрілися із людиною, яка наближала Велику Перемогу.

 Майже сім десятиліть нам випало величезне щастя – жити під мирним небом. Ми звикли до цього, сприймаючи Другу світову війну через фільми та книжки. І лише зараз, коли війна торкнулася кожного з нас, коли наші ровесники і наші діти зазирнули в обличчя смерті, ми зрозуміли, що довелося пережити нашим ветеранам. І якою ціною далася нам ця Перемога.
Пом’янімо ж у ці дні кожного, хто загинув, захищаючи свою землю, хто помер пізніше від ран, кого зараз немає поряд із нами. Озирнімося навколо і привітаймо кожного ветерана, хто своєю кров’ю і потом здобував цю Перемогу.

На жаль, їх сьогодні залишилося зовсім мало. А тому на зустріч із учасником тих подій учні груп №1 «Черговий стрілочного поста» та №4 «Помічник машиніста тепловоза та електровоза» вирушили у с. Лідаво, де більше піввіку проживає старенький сивочолий ветеран – Кіндрас Іван Устинович.
У теплій і задушевній атмосфері пройшло спілкування молоді з дідусем у стінах місцевої бібліотеки. Учні з непідробною цікавістю слухали розповіді про те, як жилося в ті часи, як важко було на фронті, скільки болю та страху прийшлося пережити.
Народився Іван Устинович у 1925 році в селі Борушковці на Житомирщині. На війну пішов дев’ятнадцятирічним юнаком у 1944 році. Воював у Прибалтиці і під Ленінградом.
“У 1945 році забрали на війну з Японією, але коли під’їжджали до Тули, оголосили про капітуляцію японських військ, – згадував І. У. Кіндрас. – На Уралі прожив з 1945 по 1948 рік, демобілізувався у званні єфрейтора”.
У 1948 році доля привела до Здолбунова, у с.Лідаво. Має багато почесних медалей, серед них: дві бойові медалі “За відвагу”, орден “Червоної зірки” ІІ ступеня і орден “За мужність”.
На завершення зустрічі подякували Івану Устиновичу за героїзм та мужність, побажали здоров’я та довгих років життя.
Наш земний уклін усім, хто бився на фронтах другої світової війни, виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край. Подвиг ваш – безсмертний, пам’ять про вас, живих і мертвих – нетлінна, вдячність народу – безмежна!
Хай вас Бог береже, наші дорогі ветерани!