. У Гурбенському монастирі, що на Здолбунівщині, вже готові до зими | Здолбунів City

У Гурбенському монастирі, що на Здолбунівщині, вже готові до зими

Сьогодні в останні тижні осені ми ще можемо насолоджуватися теплими сонячними променями, розуміючи, що вже незабаром почнуться перші приморозки, а з неба піде сніг. Хто хоча б один раз був на Гурбах узимку — той знає, яким красивим є це місце в холодну пору року. Проте ієромонаху Гурбенського монастиря, отцю Нифонту, не позаздриш. Адже підготувати монастир та усі господарські будівлі до зими — справа не легка…


– Ви знаєте, – починає розмову отець Нифонт, – за багато років на Гурбах я вже добре знаю, як і що має бути, щоб зиму, навіть затяжну, монастир гарно пережив. А тому роблю все, що від мене залежне. Проте є деякі речі на які мені на жаль, доволі важко вплинути. Мова насамперед йде про можливість добратися комусь до Гурбів взагалі, а мені, відповідно, по справах на день виїхати з Гурбів. Адже якщо у Рівному йде незначний сніг, то знайте, що на Гурбах у цей час може бути сильна хурделиця. А як у нас чистяться дороги ви самі розумієте. От і виходить ситуація, що навіть на службу Божу не можуть приїхати хористи. Я вже не кажу про паломників. А минула зима взагалі була особливою. Я був у повній ізоляції декілька разів по декілька тижнів.

– Отче, а які справи із будівництвом церкви? Зробили все, що планували за рік?

– Ні, не все. Адже в силу певних причин, про які я не хотів би говорити, будівництво йде не за графіком. Але на сьогодні навіть найбільші скептики, які мені в очі говорили, що я не зможу потягнути таке будівництво — мовчать. Уже ні в кого немає сумнівів: церква Воскресіння Христового на Гурбах буде. І дзвіниця буде. І Пантеон, дасть Бог, колись добудується…

– Перед приїздом до Вас я знайомився із Гурбами завдяки публікаціям в Інтернеті. Читав, що із добудовою пантеону якраз проблеми.

– Проблеми не з добудовою, а з бажанням, чи точніше, з небажанням окремих людей, які хочуть, щоб тут взагалі нічого не було. То немає грошей. То є гроші, а нема кому робити, бо в наш час жодна фірма не хоче зв’язуватися із бюджетними коштами, то ще щось.

– До речі, також я читав на одному сайті, що у Вас тут територія не прибирається, а зараз бачу, що навпаки все гарно, всюди смітники стоять.

– Мені теж давали читати ці публікації. Що я можу сказати? Наразі я тут один. Я служу Богу — це моє основне завдання, чому я тут. Також мушу підтримувати порядок та чистоту у монастирі. Мушу щось їсти, тобто йде час на приготування їжі. Мушу будувати церкву. Маю декілька соток городу. Постійно приймаю паломників, з якими треба спілкуватися, розповідати про це місце, а це часом забирає і півдня, бо ж люди їдуть за сотні кілометрів. Багато хто хоче побачити музей-криївку. По питну воду ходжу за декілька кілометрів, несу її в руках. А багато в руках принесеш? Доводиться ходити досить часто. Інколи мушу їхати у Рівне, бо треба й щось купити. Ну й, зрештою, треба колись і спати. Скажіть, багато часу лишається? Перед святами колись до мене приїздили допомагати учні зі шкіл. Були вони й цьогоріч напередодні Покрови. Але це ж ліс, прибереш те листя, а через годину вітер його знову приносить. Проте, як би не було, і на пантеоні, і на могилах чистоту намагаюся завжди підтримувати. Лише одного разу тут було справді брудно. Це було під час минулих виборів до Верховної Ради. Тоді відкривали на Гурбах пам’ятник дітям, загиблим у Гурбенському бою.  А потім вони ще пишуть, що у мене тут сміття на могилах. Що я можу зробити? Нехай пишуть. А люди нехай приїжджають сюди і дивляться, як воно є насправді. А за тих, хто це пише, я просто маю молитися. Бо так нас вчить робити Святе Письмо. От тільки мені казали, що ті люди є не християни, а язичники. Але якщо вони скажуть, що є членами церкви Христової, то обов’язково за них молитимусь. Це все, що я можу для них зробити.

От хлопці у 2011 році збудували криївку. То вони й за нею дивляться. Час від часу приїжджають, пропалюють грубку, прибирають. Якщо там щось ламається – ремонтують. Чому інші так не можуть? Що, в нас немає більше патріотів, які могли б прибирати пантеон, час від часу сюди навідуватися? Бо ці патріоти всюди розповідають, як вони шанують УПА! Але говорити легко! А прибрати на могилах повстанців вони чомусь не можуть. Зрештою, не вся ця територія належить монастирю, а лише її частина. Проте монастир платить податок за всю територію.

– Але люди не бояться такого писати...

– Знаєте, що робить Господь, коли хоче покарати?.. Якщо чесно, то я не хотів би далі спілкуватися на цю тему. Є багато інших тем, про які можна поговорити.

– А скільки років Ви вже тут? І взагалі Вам не страшно фактично посеред лісу жити самому?

– А я не сам. Зі мною Бог. З ним — нічого не страшно. А на Гурбах монахом я з 2006 року. Закликаю усіх, хто чув про Гурби та битву, яка відбулася у цих лісах майже 70 років тому навідуватися сюди. Служба у нас щонеділі та по святах. Радо прийму кожного, хто шукає спокою, хто бажає розібратися в собі та зрозуміти, що в цьому світі є найважливішим. Але Гурби також — місце, полите кров’ю цвіту українського. Гурби — найяскравіший приклад самопожертви тисяч людей заради щасливого майбутнього для наступних поколінь.

Розмовляв Артем Соколюк (повна версія на сайті Гурбенського монастиря)

1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (ще не оцінили)
Loading...


Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 

Активні відвідувачі

 

 

Архіви

 

 Сайт для Руководителей. Как результативно управлять
 

Реклама