Турбота про школу має бути різносторонньою

Гарні ініціативи, які започатковуються на рівні нашого району, не завжди вірно трактуються чи сприймаються. Так нещодавні плани щодо фінансування з районного бюджету сум, які зазвичай здавалися батьками на поточний ремонт школи і класів зовсім не мають означати, що батьківська увага відтепер має полягати лише у доставці дитини до школи. В усьому світі  підтримка батьків, випускників, меценатів разом із державним, місцевим фінансуванням і складають бюджет школи. Адже кошти потрібні не лише на підтримку приміщень у існуючому стані, а й на розвиток, покращення і осучаснення і приміщень і урізноманітнення учбового процесу. ТОМУ, вимаганням – НІ, здачі “добровільних” внесків по списочку – НІ, а от справді добровільну ініціативу і підтримку для чого відкидати!

Інша справа як цей процес організований, чи створений благодійний фонд чи громадська організація при школі, батьківському комітеті, чи підзвітні кошти які збираються і витрачаються, чи є колегіальна форма прийняття рішення про спрямування коштів. От це все вже зараз по силам і керівникам шкіл і батькам!

Інакше залишиться лише спостерігати як “пощастило” одній школі “отримати” відремонтований спортзал і замість дякую платникам податків, ремонтникам, всім причетним до цього позитивного факту, коментувати в соцмережах що “не на ту школу звернули увагу”, що “не забувайте школу в якій вчились”, “а чому не нашу в нас же ювілей скоро”. Добре, що Є вдалі приклади співпраці влади, школи, батьків. Так БІЛЬШЕ можливостей оновлювати школи!

Ще доводиться чути про розподіл коштів для поточного ремонту шкіл. Більша школа – більша потреба? А більша це яка? За площею, за наповненістю учнями, за віддаленістю від райцентру, за “приналежністю до керівництва, яке розподіляє кошти”?

Гроші мають ходити за учнем!

Але, так як ідеальної ситуації швидко не вдається досягти саме в середній освіті (ВНЗ вже цьогоріч успішно заробили додаткові кошти на своєму рейтингу. Куди пішли абітурієнти там і додалось держфінансування і місця додаткові), то треба пробувати наближати ідеальну картину (створені ОТГ, опорні школи, побудована і підкріплена логістика довезення, кошти йдуть на кількість учнів) поетапно. Частково враховуючи площу і контингент учнів. Треба дати можливість тим, хто може використати свій потенціал великої школи, хто вміє залучати додаткове фінансування, розгорнутися на повну. Так є шанс появі гімназій, спеціалізованих шкіл, колегіумів, ліцеїв, будь-яких інших форм прогресивної середньої освіти.

В кожному селі не побудуєш свого Дісней-ленду, тому опорні школи чи потенційні опорні школи – це важливо. Приклади розрахунків можуть бути різні, ось наведений нижче у співвідношенні 50 на 50, цьогоріч районна влада врахувала як 80 на 20, але це вже краще, тому що є розуміння кому і чому стільки ніж просто “для підтримки штанів”.

Завжди легше тоді коли є гроші і треба вибрати що на них зробити, а коли їх мало, а треба розподілити з найбільшою користю для всіх (а читай для учня – бо вони є об’єктом надання освітніх послуг!) то потрібно зважати на різні пропозиції, аргументи і приймати управлінські рішення.