Тротуари з бруківки та високі бордюри мають впорядкувати частину вулиці в Здолбунові

Завітав сьогодні на декілька об’єктів як на окрузі в мікрорайоні Залізничників так і по вул.8Березня, щоб переконатися, що і як робиться, звіритися по часу і по планам.

Тротуари з обох сторін по вул.8 Березня біля міського ринку мають бути замінені. Це мають стати сучасні тротуари, високі 17 см бордюри, щоб авто не забирали у пішоходів їх територію, на переході біля перехрестя з тактильної плиткою, відповідними дорожніми знаками. Поспілкувався із керівником фірми. Запевнив, що плитка і бордюри придбані, належної якості:) і роботи в залежності від погоди, протягом місяця мають бути зроблені. Радію з того, що мої депутатські пропозиції, подані разом із іншими, зібраними під час акції “Впливай на бюджет свого міста”, вкотре почуті і виконуються.

До речі, ті, хто не зумів придбати якісні бордюри, завершують на вул.Мазепи їх безкоштовну переукладку. І це виявилось непростим завданням, але прикладом для всіх, що громадська і депутатська увага може змусити виконувати договірні зобов’язання.

На окрузі, асфальт на провулку Церковному перші випробування витримав, але естетика яка була така і залишилася. Біля школи перехід і знаки є, поліцейські лежать:) В самій школі лавочка і майданчик, веселе подвір’я – нагадують, що у школи є громадські партнери. Але несподівано найбільшої уваги дісталося не благоустрою, а управлінню школою, освітою.

Як директору розібратися в проектно-кошторисній документації? Як і для чого економити енергоресурси? Чому за власні кошти треба замовляти машину і привозити підручники в школу? Як подати пропозицію до плану соціально-економічного розвитку району, щоб вона була правильною, з економічно обгрунтованими розрахунками і почута? Ланцюжок приблизно такий – щоб подати пропозицію треба мати кошторис – щоб мати кошторис – треба мати гроші – щоб мати гроші треба подати пропозицію.

Нині школи мають багато автономії, але що і як зробити першочергово? Ввести в штат інженера – кошторисника – хто штат погоджує? Чи буде в цього інженера достатньо роботи, чи може краще одного на декілька шкіл. Де будівельна інженерна група відділу освіти? Як по суті педагогу хоч і на посаді директора відповідати за капітальне будівництво.

Тому без власника – райради і делегованого управителя – відділу освіти , думаю тут важко. Інженерно-технічна група має бути. Якісна, кваліфікована, якщо вже район перебудовуєте. А директорам шкіл не відсижуватись і сваритись, а об’єднатися і писати пропозиції до вищевказаних і наполягати надавати допомогу.

Де брати кошти на групу, на харчування, на розвиток шкіл?

1. Мати формулу – скільки зекономив і яка частина з того ТОЧНО піде школі на розвиткові речі. І не тільки в освіті, чому ЦНАП не може витрачати на свій розвиток частину своїх же зароблених коштів?
2. Децентралізація – міські школи матимуть все, сільські – оптимізація неминуча, не треба себе обманювати, не може бути так що навчання учня коштує 20 тисяч в одній школі на рік і 50 в іншій і при тому що мотивацію всі хочуть однаково високу і благоустрій ще на здачу. Не роздавати гроші сільським радам які збиткові і ігнорують об’єднання. Я вкотре підкреслюю – гроші активним і винахідливим, а не бідним і лінивим.

Відділу освіти потрібно визначитись чим він являється для шкіл нині: посередником, телеграфістом, методистом, радником?

Об’єднанню директорів для себе з’ясувати: кожен сам за себе і своїми методами вирішує індивідуальні але типові проблеми чи всі разом випрацьовують єдиний алгоритм дій.

Будівничим району, який досі без жодної ОТГ і скоро зникне як такий з карти області, теж публічні консультації на предмет що і де робити не завадять.

Але попри все- це труднощі зростання, які подолати легше ніж байдужість і непрофесіоналізм. Разом – до кращого.

Микола Орлов, депутат Здолбунівської міської ради