TonyVanGott – достойне продовження справжнього року

Нещодавно у Кременці завершились ХІІІ міжнародні літні  змагання з санного спорту на санкороликах “Кубок Бони -2013”. Ця подія сколихнула весь Кременець і навколишні міста. Адже окрім спортивних заїздів, що додали спортсменам з десяти країн  досвіду, було масове гуляння на Замковій горі з нагоди Урочистого відкриття Bona Cup -2013. А родзинкою й справжньою несподіванкою для всіх став фінал концерту за участю рок-музикантів.

Молодий Кременецький гурт, що бере свій початок з весни 2011 року, вже не вперше виступає в рідному містечку, до того ж учасники гурту не лише зациклені на творчості рок-гурту, а й активно беруть участь у студентському театрі «Пілігрим» та у житті міста. Так, вокаліст Антоніо створив проект реконструкції Замкової гори, барабанщик Антон Петрович ставить свої вистави. А про захоплення інших учасників та життя гурту читайте в унікальному інтерв’ю, яке  вдалось взяти  в двох учасників з TonyVanGott.

Антоніо (він же Антон Лубяницький, вокаліст/гітарист )
Як з’явилась назва гурту?І що вона означає?
Тоні-це я, Ван- це Ванька, Ґотт- це в перекладі « Бог», ми так називаємо барабанщика -“Господь”. Це довга історія, як з’явився в нього цей нік. (Посміхається)
За історію існування гурту дуже часто змінювались учасники?
Так була велика кількість кадрів, бо ми набирали менших (16-17 років- школярів). Але зараз все більш-менш стабілізувалось, всі кременецькі, всі працюють.
Як цей факт вплинув на творчість гурту?
У цьому є свої плюси й мінуси. Нові учасники приносили щось своє, нове. У принципі в нас є пісня, яку ми досі граємо, називається «Додому», її написав наш екс-гітарист, тобто спільно зі мною була складена музика, слова мої. Це начебто добре, але сам факт, що мінялись учасники, погано, хоча при нагоді він з нами грає.
Розкажіть детальніше, де вам вже довелось виступати?
Перший дебют був минулого року на байкерському зльоті – це було дві гітари та вокал, виступали акустично у зв’язку з тим, що барабанщик поїхав на море. Потім ми грали на День Незалежності минулого року в міському парку Кременця. Сталось так, що нашого гітариста не було, то його заміняв мій колега- Вітомський Валерій, вже доволі відомий музикант як у нашому місті, так і в Києві. Потім ми грали взимку в інституті на КВНі, потім байкерський зліт, День молоді, на фестивалі «Рурисько» в Бережанах, там нас ніхто не знав, але нам пощастило , бо на розігріві в нас Орест Лютий грав.(Посміхається)
Я знаю, що є такий легендарно-етнічний фестиваль як «Тарас Бульба».
Ми думали про нього, але вирішили, що ми ще не готові, потрібно ще трішки зачекати.
Я помітила, що в соц. мережі вконтакті лише один аудіо запис вашої композиції.
Все ніяк руки не доходять закінчити з записом, до того ж ще гітарист не записав сольні партії, яких я не знаю.
То про альбом ви ще не задумувались? Чи найближчим часом ви запишете його?
Про альбом ще не думаємо, пишемо демо-версії, граємо, а далі побачимо. Щоб записати альбом, то це потрібно або просто записати багато якісних демо-версій і завантажити їх в інтернет, або вже думати про контракт зі студією. Але спочатку потрібно, щоб нас просто почули.
Що вас надихає на написання музики?
Важко сказати. Ну, найписемніше місце всіх музикантів – це вбиральня та душ, і цього ніхто не відміняв ( це не жарт) – половину пісень пишеться у таких місцях. Ну, або з поганого настрою буває. А теми різні, особливо мене надихають соціальні проблеми.
Мені відомо, що, окрім музики, ви ще й граєте в театрі. Чи всі учасники задіяні в театрі?
У театрі лише барабанщик, але він заступник режисера , я – рядовий актор.
Які ще захоплення/хобі є у групі?
Антон –малює, моделює костюми ляльок в ріст (Переодягнені люди на урочистому відкритті Кубку Бони – це також його робота)
Я пишу вірші, прозу, цікавлюсь історією, колись займався моделюванням. А взагалі я архітектор.
Щодо соло-гітариста Ваньки та бас-гітариста Деза, то вони обожнюють комп’ютерні ігри.=)

Антон Петрович (він же Антон Благій, барабанщик )
Так як ви є одним із перших учасників гурту, можливо, у вас є ідеали, до яких ви прагнете?
Які ідеали? Бути людиною от і все. А музиканти: для мене просто легенда, ідоли – це AC/DC, це група, на якій я виріс. Це перша група, після прослуховування якої я став фанатом, слухаю їх будь-коли і при різному настрої.
А взагалі у кожної групи є свої плюси й мінуси. Я вважаю, що потрібно слухати різну музику. Головне не створювати собі рамки, можна слухати різні стилі від поп-музики до репу, від хіп-хопу до дабстепу . До речі, я люблю дабстеп. Як казав Станіславський: режисер повинен все слухати. Навіть якщо йому це і не подобається, він повинен знати все.

 Антоніо, не витримав і додав:

По рівню виконання ми рівняємось на Diablo Swing Orchestra.

Ви режисер?

Я – режисер студентського експериментального театру «Пілігрим», заочно довчаюсь на режисера в Рівному.
У вас вже є якісь режисерські роботи?
Є. Курсові роботи, які я ставив в Рівному. Є роботи, які ставив тут, у нашому Театрі.
Остання наша робота –це вистава «Сон літньої ночі» В.Шекспіра. Нетрадиційна робота, поставлена експериментально на дворі у формі маскараду –гуляння. Зараз літо, студенти всі пороз’їжджались, але восени ми продовжимо роботу, отож чекаємо вас у себе на репетиціях.

Раджу всім палким шанувальникам року (і не тільки) слідкувати за анонсами цієї групи й обов’язково відвідати їхній концерт, а також побувати хоча б на одній виставі за їх участі.

Запевняю, вам захочеться ще і ще насолоджуватись цими талантами.

Євгенія Шкільна, громадський журналіст