Тому що тут так прийнято

…присвячується всім молодим і амбіційним, а також новопризначеним і скороочікуванопризначеним владцям на наших олімпах і всім тим, хто впізнає себе…Ілюстрована історія.

Ви молодий та амбіційний, повний оптимізму, що зможете гори перевернути, країну на шлях правильний поставити, життя людей кращим зробити і при цьому не будете брати хабарі, використовувати адмінресурс, телефонне право.

Не всі з нас діти міністрів та генералів, тому шлях нагору треба торувати поступово, але ми ж молоді і амбітні – ми готові. Йдемо працювати на посади спеціалістів в адміністрації, міські ради, на офіси великих і малих підприємств.

Проходить місяць-два, ви вже ознайомились із роботою і починаєте не лише слухати, а вже й говорити, ба, більше того щось пропонувати і радити.

Очі ваших начальників вже не так блищать при зустрічі із вами, з губ швидше зходить посмішка ніж та, яка була при погляді на вас два місяці тому.

Але ви виконуєте все більше і більше роботи, причому ту, на яку у пані передпенсійного віку уходить цілий день ви робите за годину, а решту часу ламаєте голову чому тільки у вас це виходить зробити за годину, а у неї ні.

Вас помічають і пропонують підвищення. Тепер ви головний спеціаліст. Робите майже ту саму роботу, але тепер у вас виникає бажання не просто самому робити її швидко і по – іншому, а й організувати на цю справу інших, тих що молодші, спеціалісти і тих, хто схвально оцінює вашу затію.

Начальство це помічає і ось ви вже начальник відділу, бригадир, зав.конюшні. Ви не просто вже працівник, а відповідальна особа, яка відтепер зобов’язана писати більше паперів, відповідати на дзвінки, приймати участь у нарадах, але у вас все рівно ще залишається час на те, щоб повернутися думками до вашої ідеї: робити все по-іншому.

Ви вперше задумуєтесь, а для чого щось змінювати. Ви вже добре орієнтуєтесь за що хвалять, а за що дають догани. Можете порахувати скільки вільного часу у вас утворюється, якщо роботу робити швидко, але нікому про це не говорити, а вільний час використати для блага себе коханого: пасьянс, соцмережі, іграшки в мережі, екскурсія по магазинам, перекур і чаювання, лакування нігтів чи просто раніше піти додому якщо таке благо доступне у вашій установі.

Ви відганяєте думки, адже ви не такий, то тітка та передпенсійного віку така, а ви ні.

І ось ви вже начальник управління, цеху, зам.голови адміністрації.

Вам ставлять завдання. Директор заводу, голова адміністрації, начальник обласного управління. Ви розумієте, що вони мало чим нагадують те, чим ви уявляли що будете займатись коли були ще просто спеціалістом, ви не зовсім розумієте деякі задачі взагалі, але у вас все менше часу думати ДЛЯ ЧОГО ви це робите, ви просто робите, щоб не отримати догану, не позбутися премії, не потрапити у немилість. Ви вже починаєте загадково посміхатись новачкам, які приходять до вас у колектив і з розумінням тиснете руки і даруєте квіти тітоньці, що нарешті дожила до пенсії.

І ви відчуваєте, що побачили новий орієнтир – дожити до пенсії, щоб вам тиснули руки, говорили проникливі слова, щоб ви виставились не гірше ніж інші і тішитесь тим, що є вже кого послати молодшого за себе. Чи то по віку чи по посаді. Ви згадуєте як хотіли щось змінити, але заспокоюєте себе, що і зараз займаєтесь важливою справою, а чим закінчувались ваші ініціативні листи, промови і виступи ви теж не забули:

«Воно тобі треба?

 Не будь білою вороною.

 Тільки вздумай запропонувати – будеш сам робити.

Не розгойдуй човен.

До нас все придумано і не тобі це міняти.

Подумай про сім’ю, а не про роботу.

До нас крали і після нас будуть.

Ти член команди, а значить грати будеш по  правилах команди

Ми нарешті при владі, для чого рубати сук на якому тільки вмостився».

І ось ви мер міста, голова адміністрації, директор заводу. Тихою сапою, як то кажуть, та й дочовгали до своєї вершини.

Зустрічаєте в коридорі нового спеціаліста, вчорашнього випускника вишу, який несеться до вас із своєю пропозицією.

Уважно слухаєте але нічого змінювати не хочете. Не для того ви стільки часу мовчали і ковтали, щоб зайняти омріяне крісло і дозволити комусь зруйнувати СИСТЕМУ, яка вас винесла на її вершину.

І ви розповідаєте, куди піти молодому і амбіційному і що робити і пояснюєте що робити не треба, тому що ТУТ ТАК ПРИЙНЯТО!