Жінка, політик, автолюбитель Світлана Ніколіна

Проект ЗЕОНу "Знайомі – незнайомці"

Наш герой:

Ніколіна Світлана

Вік: 45 років

Авто: Fiat Grande Punto

Посада: Помічник-консультант народного депутата України Ю.Костенко

Як довго ви проживаєте в Здолбунові? Чим вразили вас за цей час здолбунівчани.

Живу з дитинства, тут живе моя мама, мої однокласники, друзі. Місто люблю, хоча ніби то чогось унікального в ньому і не має. Якогось символу, парку, скверу чи памятного місця яке б визначало Здолбунів серед інших. Але це моє рідне місто і я його люблю. Здолбунівчан люблю теж але не все в ніх влаштовує. Хочеться більше відкритості і менше закованності, заціплення, провінційності. Показовим був виступ на день Незалежності танцювального колективу з Прибалтики. Керівник цього колективу пробувала розворушити наших глядачів щоб вони танцювали разом із ними і ніхто не вийшов. Як же так посеред білого дня я раптом вийду із толпи і буду танцювати. Оцю нашу провінційність і хотілося би викорінити. Боязнь проявити себе як особистість. Водночас теплота, домашність саме для таких маленьких містечок є чимось позитивним, українським. Хоча мені ближче європейський соціотип де кожен може себе проявити і проявляється як особистість! А український соціотип він дещо середньовічний і зовсім не сприяє розвитку ні громадянського суспільства неі просто суспільства. Наших людей лякають великі міста і вони  не звикли в них жити, а світова глобалізація все більше дає про себе знати і те що для багатьох вже доконаний факт для здолбунівчан – далеке завтра.

Остання посада на якій памятають вас здолбунівчани це голова райдержадміністрації, посада яку називають «господар району». Що вона вам принесла особисто, у професійному плані і чим займаєтесь зараз.

Господар району це дійсно надто голосно, хіба що зараз в сучасних умовах жорсткої вертикалі влади керівник РДА може почувати себе господарем. Я відчувала що я маю робити і за що відповідати. Вплив держави дещо опосередкований на рівні влади в районі. РДА це орган які робить вигляд про те що на щось впливає. Реально впливали лише на розподіл бюджетних коштів, а на решту дуже опосередковано. Для себе в професійному плані взяла дуже багато. Це нова сфера роботи була для мене, цікава, я думаю що цей досвід був важливим для мене. Я зрозуміла що Україна не змінила головного – система управління залишилась модифікованою але все таки радянською. Для себе особисто в мене нічого не змінилось, хоч люди говорили дуже багато і сприймалось це досить боляче. Квартира у мене та сама яка і була в девятиповерхівках на Коперника, живу з мамою і діти приїздять з навчання, роботи. Земельна ділянка була – продала – заплатила за навчання доньки. Машину придбала у кредит.

Чим зараз на хліб заробляєте?

Я помічник народного депутата Ю.Костенко, стала ним одразу після звільнення з РДА.

Ви давній громадський діяч, як зараз із громадською активністю. Чи не розчаровані?

Задоволеності результатами немає тому що не завжди є результати на які сподівались. З іншого боку людина відрізняється від тварин інтелектом, тому треба намагатись змінювати суспільство на краще. Це моє тверде переконання. Це не значить що треба 24 години бігати по барикадах чи мітингах, але бути байдужим не припустимо. І якщо не працює світлофор у Здолбунові то я не можу на це споглядати мовчки. Невелички  зусилля і він запрацював. Але треба було всього лише щоб комусь було до цього не байдуже. Хоч слід сказати правду наші здолбунівчани не те що когось, а себе не можуть захистити.

Ви особисто асоціюєтесь у здолбунівчан з бунтівником, чи не відчуваєте від того дискомфорту?

В мене робочі стосунки і я не намагаюсь сваритись з будь-ким. Я за розумні вирішення конфліктих ситуацій. Насправді мені буває некомфортно, особливо це позначилось на дітях, які часто розповідали про неоднозначну реакцію тих хто чув їх прізвища. Не завжди вдається допомогти чи щось вирішити, нажаль, але років 15 тому мені одна людина сказала фразу «Просто ти не хочеш жити так як усі». Мабуть так воно і є, я виховувалась в сімї де громадська небайдужість була однією із людських цінностей. З іншої сторони як каже мій знайомий «Я не долар щоб всім подобатись». Тому свідомо конфліктів я не шукаю але і байдужою до багатьох несправедливих речей бути не можу. Я не претендую на те що всі мої вчинки є правильними.

Які є хоббі, що приносить задоволення в житті, можливо є потаємні здібності і таланти?

Мене звикли сприймати як політика і громадського діяча, але в мене є дійсно багато того що мені дуже подобається. Спілкування із людьми, гарні стосунки із дорослими дітьми і мені це дуже важливо. Хороша музика, театр. Намагаюсь не пропустити жодної прем’єри у драмтеатрі. Книжки. Дуже різні. Люблю читати. В Києві відвідую книгарню «Є!» і там очі розбігаються. Останнім часом прочитала дуже гарні книжки. Це і розрекламований Шкляр «Залишенець»  і текст набагато складніший Забужко «Музей покинутих секретів». Це 800 сторінок які я вважаю одними із найкращих не тільки в останньому десятилітті. (Далі йде неймовірний перелік книжок, авторів які Світлана прочитала. Розповідалось про це із захопленням і дійсно цікаво). А ще я люблю готувати.

Жінка за кермом, це як тяжко, небезпечно, так як у всіх?

Я дуже комфортно почуваю себе за кекрмом, мені це подобається. Їздила цього року багато від Карпат до Криму. Без пригод, хіба що тільки приємні (посміхається і про щось задумується). Тому ще одними із хоббі є моя любов до спідвею і перегонів Формули -1.

Якби здолбунівчан попросити одним реченням описати вас. Щоб вони сказали?

Світлана Ніколіна – це політик, голова РДА, заворушник неспокою (більше в негативному плані, мабуть, не така як всі, вголос розмірковує Світлана ). Я не знаю треба в людей запитати, але точно ніхто не скаже що я ніяка і байдужа до людей.

Ваше кредо, лозунг:

Український націоналізм, країна, нація – це основа всього що ти робиш. І ще одна життева позиція: Все життя вчусь робити висновки із своїх помилок.