Свобода слова, критика, ЗМІ і влада. Як все це уживається на Здолбунівщині.

Третього травня у світі відзначався Всесвітній день свободи преси. Цей день  покликаний нагадати суспільству, що журналісти, виконуючи свою місію, залежать лише від читача, слухача й телеглядача, і що тиск з боку влади просто неприпустимий. Цензура, створення перешкод для обміну інформацією, залякування та пряме втручання в діяльність ЗМІ є загрозою демократії, розвитку та загальній безпеці.

Наш портал взяв з цього приводу інтерв’ю у шеф-редактора «Здолбунів CITY» Миколи Орлова.

1.     Як справи із свободою преси в нашому регіоні?

Раз наш сайт і газета існують, отже свобода преси на Здолбунівщині ще не вмерла. Хоча і знаходиться в реанімаційному відділенні. Посудіть самі. До цього в районі існувала лише одна газета, засновниками якої є районна рада, адміністрація і трудовий колектив газети, який прирівняно до держслужбовців. Газета отримує дотації сотнями тисяч на утримання приміщень і редакції. (доповнено 28.05. зустрів редактора “Нове життя”, який гнівно запитав чого ж ми про дотації пишемо, яких насправді не отримували. Приємно: читає і навіть вчитується в слова. Якщо справа в слові дотація, то можете замінити її на інше, яке буде передавати суть: редакція отримує кошти двічі. від влади чи то за договорами на публікацію матеріалів чи за рішенням ради про цільове фінансування газети, а також з читачів. Обидва рази це кишеня наша-платників податків. Ми зробили відповідні запити і незабаром оприлюднимо точні цифри фінансування газети НЖ). В їх розумінні комунальне ЗМІ – це писати про владу лише нейтральне або позитивне, і гострі матеріали там можна зустріти, коли не дають чергову дотацію на покриття боргів газети. Так і привчили населення району, що в житті відбувається одне, а на сторінках газети – інше, все добре.

Зима 2011-12 рр. ознаменувалась детективом, який розіграла Здолбунівська міліція ( і маємо підстави думати, що не з власного бажання). Анонімні дзвінки о 7-й ранку – з цього почалася кампанія переслідування громадської організації, до якої були залучені УБЕЗ, карний розшук. Закінчилася вона в приміщенні навпроти нашої редакції. Так зароджувалась чи то пробивалась крізь владні перепони свобода слова на Здолбунівщині. З моменту державної реєстрації газети спроб чинити перешкоди нам не було. Причому ми наводили приклади вісників, які виходять при сільрадах, в тому числі у нас в районі, закінчуючи вісником Громадських рад Кабміну. Їм можна було в такому форматі виходити, а нам ні. Ну що ж. Начальник УБЕЗу відправлений служити в інше місто, здолбунівською міліцією керує інший начальник.

Осінь 2012 року. Здолбунівська РДА і підприємець придумали нову схему. Тепер приватний підприємець-регіонал реєструє нову газету, призначенням якої стає пропаганда позитивної діяльності РДА, і під приводом висвітлення освітянської  тематики ця газета нав’язується освітянам та іншим бюджетникам. Сміливців, окрім Орлова і Кондрачука, які це питання підняли перед прокуратурою, антимонопольним комітетом, а зараз із допомогою В.Торбіча й агенцією «4 влада» і перед обласною прокуратурою, не знайшлось. Ковтнули «здолбунівську демократію», як звикли. Інтелігенція ковтнула. Здолбунівська міліція, прокуратура і АМК порушень і примусу не знайшли у цьому. Звичайно, раз усі мовчать, отже все добровільно і всіх влаштовує. А з моєї точки зору – це ганьба і приниження. Як може вважатись рекомендацією лист РДА, методкабінету відділу освіти і оголошення на стендах шкіл, які передбачають звітування квитанціями про здійснену передплату за рознарядкою? Це тиск, владний тиск. І він буде до тих пір, поки йому не будуть противитись. Районне радіо закрили, телебачення місцевого немає. Ось і вся палітра ЗМІ простору району. Є ще інтернет-складова. Це інформаційні, новинневі сайти. Владні сайти такими важко назвати. Там все «одобрямс» і «слава КПСС». Незалежними діючими є лише два сайти. Це наш ЗС та Здолбунів.ком Тиску на них не помічав, спроби прохань зняти ті чи інші матеріали були. В основному з РДА, які зустріли таку ж чемну відмову.

2.     Які є причини того, що влада не сприймає критику зі сторони ЗМІ?

Тому що ЗМІ поки що залишились єдиним інструментом донесення альтернативної думки до населення. І чим більш авторитетний, популярний ресурс, тим більша обернена реакція на критичні матеріали. Але критика – це не образа, а спонукання до виправлення чи запобігання чомусь. Наша здолбунівська влада реагує на критику по-різному. Здолбунівська міська рада і міський голова: ніхто ще не перестав вітатись. Дали грамоту нашій НГО, яка є засновником газети і порталу на День міста. Публічно не визнають справедливості нашої критики, навіть навпаки: одного разу спробували зробити вигляд, що вперше про нас почули і все це політичні ігри, але, як показує практика, ледь не третина всіх звернень, інформаційних запитів, матеріалів на ЗС отримують вирішення (ремонт доріг, водостічної системи, ремонт фонтану, переобладнання сміттєвого майданчика, снігоборотьба, обрізка кущів). Наші матеріали вже спонукали п.Ольшевського заявити про балотування у 2015 році на наступний термін міським головою. Здолбунівська районна рада і її голова В.Тимощук публічно на сесії райради, на засіданнях консультативно-координаційної ради визнали справедливість зауважень, і досить серйозних, у серії матеріалів про розробку стратегій розвитку сільських громад. Як результат, проекти були доопрацьовані й публічно презентовані. На всі презентації був запрошений і я. У жодному матеріалі чи новині на сайті райради моє прізвище не згадується, це, мабуть, табу в приміщенні на Грушевського, 14. Як продовження діалогу, мала бути моя участь у розробці стратегічного плану району, проте керівництво ради, видно, вирішило, що досить і того, що є. Тому виконує написані в наших матеріалах рекомендації (звернення до фахівців НУВГП, спеціалістів НГО – ВРЦ), але про Орлова вже не згадують. Ну, незручні питання кому ж сподобаються? От наприклад, яка користь від поїздок до Прибалтики, Польщі, Білорусі? Конкретно пальцем покажіть, що із привезеного, вивченого, де в районі застосовано. Чому котли встановлюються в одних школах, хоча розрахунки енергоефективності показують, що логічно це було би робити в тих закладах, де затрати на опалення найбільші. Хоча у приватній розмові своїми враженнями і планами  Василь Олексійович і Яків Романович завжди діляться, проте далі співпраця не йде і контакти носять епізодичний характер. Здолбунівська РДА. Для них наша діяльність то швидше за все «кошмарний сон», бо, на відміну від Ігоря Олександровича і Василя Олексійовича, посада голови РДА не виборна, і зняти можуть в будь-який момент. Чутливими до критики є і В.Шуль, і його зам. О.Федорук. Видно, не очікували, що публічною особою бути відповідально, а громадський контроль влади у Здолбунові – це реальність. Натомість завжди готові до діалогу, коментування, і з розумінням ставляться до того, що є інтерес у громадськості до роботи влади, інші заступники голови Володимир Миколайович Сидорня і Роман Володимирович Дрозд. РДА – закрита структура для незалежних ЗМІ, не запрошує на свої заходи, не пише прес-релізів, події на своєму сайті подає бюрократичною мовою і в основному про проведені колегії, засідання та іншу кабінетну роботу, зовсім забуваючи, що людей цікавить результат цієї роботи, а не тілопересування кабінетами третього поверху на вул.Грушевського.

3.     Завдяки вашій діяльності про Здолбунів і район дізнались далеко за їх межами, але здебільшого про проблематику. Нашому краю немає чим похвалитись?

А ви краще спитайте, а з чим людині, яка їде за кордон, туди їхати? З якою сувенірною продукцією про Здолбунів і район, інвестиційними англомовними буклетами, вітальними листівками з краєвидами та історичними місцями? Де це все? Ми робили дослідження про те, що перше потрапляє у око потенційному інвестору, коли він в інтернеті починає шукати інформацію про Здолбунівщину.  Явно не позитивні факти, а все тому, що влада не дбає про свій імідж. Якщо я кудись їду, то представляю себе і свою організацію ЗЕОН. Якщо мова йде про публікації, то, звичайно, резонансні статті про сесію райради із звітом голови РДА, про примусову передплату, про ремонт доріг у 2012-му, сміттєві баталії облетіли не тільки здолбунівський медіапростір. Достатньо ввести у пошукові системи слова, які співзвучні із назвою нашого міста та району, і буде одразу видно з будь-якого куточку землі, які матеріали на перших позиціях у видачі – про це більше всього і читають, і знають читачі. Похвалитись є чим. Дітьми (танці, олімпіадники, театрали) та спортсменами (важка атлетика, баскетбол), ініціативними головами сільрад (Л.Балабат), історичними та краєзнавчими пам’ятками, джерелом св.Миколая, працелюбними та гостинними селянами.

4.     На різних сайтах, де друкуються ваші аналітичні і розслідувальні матеріали можна зустріти декількох коментаторів, які постійно мають питання не до матеріалів, а до вас як до людини, в чому справа?

Ну ось ви самі і відповіли на своє запитання. Це швидше за все або герої наших матеріалів, або штатні коментатори, яким дана вказівка переводити стрілки від суті матеріалу до автора. Дуже люблять сватати мене на різні посади, одразу під моїм черговим матеріалом. Ким я тільки не був у домислах цих коментаторів: керівник будинкоуправління, комунального підприємства «Здолбунівське», міським головою, кандидатом в депутати ВРУ. Вони в усьому шукають мою вигоду. Будь-яку: посада, гроші, статус. Виходять при цьому із власного бачення правди, власного світогляду. Зі сторони це так кумедно виглядає, а вони навіть того не помічають. Думають, якщо написали, як ці двієчники-прогульники школярі на огорожі нецензурне слово, то показали, які вони круті. Шукають американське коріння, замовника критичних матеріалів. Але, окрім як вкусити себе за ліктя, їм більше нічого і не вдається. Політично я не заангажований ні під яку політичну структуру. Остання моя участь у політиці була декілька років тому на місцевих виборах. Я йшов за списками «Єдиного центру» до обласної ради. Після цього політика в мені і для мене закінчилась. Хоча політичним консультантом я залишився, взагалі консалтингові послуги стали головним напрямком моєї діяльності. Тому коли мене бачить хтось біля «червоних», то думають, що я з ними, коли біля «білих» чи інших кольорових, то вже й не знають, що вигадати. А відповідь проста. Я консультант, радник і нікому у політичній любові не клявся, вільний у своїх рухах. І мої власні симпатії жодним чином не впливають на публікації у ЗС. У наших публікаціях героями були представники «Нашої України», «Свободи», «НРУ», «Удару», «Батьківщини», «Партії регіонів» та безпартійні. Те ж стосується і кандидатів та вже діючих депутатів Верховної Ради України. Ще деякі замовні чи то просто неосвічені коментатори вважають, що якщо якійсь із проектів, як зокрема «Розвиток громадської журналістики у малих сусідніх громадах», який нині виконується під моїм керівництвом, якщо  профінансований американською організацією, то вони ж і список тем разом надсилають, які потрібно друкувати. Це розповсюджена нісенітниця, яка покликана вводити в оману читача, нав’язуючи думку про замовний характер статті. ФОНД чи донор підтримують ІДЕЮ, а не виступають за чи проти якогось органу влади чи особи. В нашому випадку була підтримана ідея «поєднати активність громади, діяльність НГО та ЗМІ, сутність соціальних медіа і громадську журналістику», а платформою для цього виступає саме портал ЗС. Що писати, як писати, про кого писати – визначають автори. І завдяки тому, що на тренінгах досвідчені тренери розповідають про те, що таке відповідальна журналістика, таких авторів у нас стало багато, а ресурс в рази щомісяця збільшує показники відвідуваності.

5.     Кого маєте більше після ваших публікацій і діяльності ЗС більше ворогів чи друзів?

Друзів не додалось, проте професійних знайомств стало набагато більше. Ворогів в обличчя не знаю, але, судячи по анонімних  3-4 коментаторах, боягузи -недоброзичливці теж слідкують за статтями. Та і що вважати дружбою? У більшості наших можновладців уявлення про дружбу таке: якщо я з тобою дружу, то значить все, що я роблю, є правильним, а якщо і неправильним, то ти ж про це нікому не розкажеш. Це не дружба.  Дружба – поняття позапрофесійне. Щоправда, дуже приємно читати, коли люди підтримують наші починання, приєднуються до них, переходять із розряду споглядачів в учасників.

6.     Об’єктом багатьох матеріалів є влада. Чому?

Тому що вона розпоряджається нашими коштами. Коштами платників податків. А ще тому, що найвища влада – це громада, яка має право допомагати, підказувати, контролювати чиновників.

7.     Інколи можна зустріти коментарі про незбалансованість деяких статей і граматичні помилки в матеріалах, чому так?

З граматикою все просто. Матеріали вичитуються в силу того, що літредактор це робить у позаробочий час, ввечері, тому якийсь день оперативні новини, які важливо було розмістити одразу, можуть мати хиби цього характеру. Так би мовити, тимчасова жертва грамотності на користь оперативності. А щодо збалансованості – тут теж є особливість. Якщо подається огляд якоїсь події, то є автор, який це пише, є коментарі у статті, є довідкові якісь цифри. Якщо це аналітичний матеріал, наприклад аналіз програми розвитку міста, то в ньому присутня саме авторська думка. Ця особливість походить від того, що Здолбунів CITY заснована Аналітичним центром розвитку міста ЗЕОН, тому на деякі речі ми подаємо суто власний погляд. Це наш, громадський, а не медійний внесок у розвиток району і міста. Один лише аналіз всіх програм розвитку сільських громад, якби влада замовила у консалтингової компанії чи науковців, коштував би не одну тисячу гривень, а так отримали це безкоштовно. Щоправда платою за це були критичні зауваження висловлені нами публічно.

8.     Минуло всього лише трохи більше року від старту проекту ЗС, які подальші плани?

Розширювати коло громадських кореспондентів, фотокорів і репортерів. Вже сьогодні над матеріалами трудиться багато людей, а найпродуктивнішими авторами є Катерина Кондратюк, Ігор Яремович, Влад Нагорний, Леся Черниш, Євгенія Шкільна, Марія Орлова, Дмитро Світодар, Микола Мокрик та інші.

Збільшувати горизонти охоплення матеріалів. Сьогодні наша аудиторія – це Здолбунів, Рівне і міста у 100 км від Здолбунова. Акценти і надалі будуть у сторону розвитку саме сайту ЗС, газетний варіант відходить на другий план.

Продовження навчання новачків у журналістиці, громадській журналістиці. Розширення присутності в інших газетних медіа, радіо, скайп-конференціях, чатах, відеоконференціях. Будемо просувати наших членів команди, залучати нових. ЗС – це платформа, де кожен має шанс висловити свою думку. Ми лише даємо базові інструменти, як зробити це відповідно до етичних норм журналістики. Учасники отримують статус автора і самостійно можуть додавати новини на портал. Мене особисто дуже тішить той факт, що у будь-який час робочий чи вихідний, за моєї відсутності портал вже живе своїм самостійним життям, і команда справляється із забезпеченням його життєдіяльності. Якщо кожна громадська і не тільки організація буде давати такі результати своєї діяльності за рік існування проекту, то темпи розвитку демократизації суспільства значно пришвидшаться. Не треба оточувати себе фобіями, боятись сказати щось таке, що комусь не сподобається. Навпаки культурно, але наполегливо добиватись, щоб кожна людина у нашому суспільстві, починаючи від далекого села, відчувала, що вона для держави – найбільша цінність. Поки що до цього дуже далеко. Причин декілька. Перша. Більше 70% людей ніколи не вирушали за межі країни, а отже, як і в СРСР, не знають, як можна жити по-іншому. Тому необізнаність населення, невіра, чинопоклоніння, боязкість забезпечують владі комфортний стан для безвідповідального господарювання і нехтування правами жителів. Для будь-якої влади. З різними прапорами і  на різних рівнях. Візьміть Здолбунівську міську раду. Голова від партії «УДАР», більшість, 50% депутатів, від «Батьківщини». Отже, все, що робиться у місті – це їх політика, вони вважають, що так треба робити. В районі ситуація подібна до загальнодержавної. Тільки ще більш кумедна. Керує Партія Регіонів і коаліція у районній раді, а очолює райраду представник, який балотувався до Верховної ради …теж від «УДАРУ». Тому для мене особисто партійні прапори давно втратили свій зміст. Тепер я поділяю всіх лише на владу (чиновників) і народ. Друга. Професійна підготовка чиновників. Я з повагою ставлюсь до всіх професій, але вважаю, що для деяких посад має бути професійна базова освіта та потім, протягом життя, постійне дистанційне чи короткотермінове очне оновлення знань, набуття нових вмінь. Інакше керування перетворюється на суцільний експеримент над людьми. Диригент хорового співу найкраще підходить для музичної школи, а не для керування райдержадміністрацією. Депутати місцевих рад мають розбиратись у бюджетоутворенні, а не очолювати комісію, тому що «людина хороша, порядна». Бо потім на сесії замість аргументів, цифр, висновків юриста і головного бухгалтера  звучать виступи із розряду «а я так думаю». Цим і користуються уміло грамотніші за депутатів керівники міста і району та направляють думку у правильне русло. Що вже казати за села, де навіть депутатські комісії не збираються, і у нас є тому підтвердження. Третя. Законодавство. Потрібна децентралізація влади, бо навіть демократичний мер не може зробити більше для своєї громади в рамках діючого законодавства, яке нав’язує багато делегованих державою повноважень і не забезпечує ці доручення ресурсами. Громада повинна мати право і кошти на реалізацію усіх своїх потреб. А то маємо «жирних державних котів», які за своїми статками випереджають уряди розвинутих європейських країн, а Здолбунівська міська рада вимушена виділяти 20 тисяч районній раді на утримання архіву. Все догори дригом. Спочатку село чи місто мають забезпечити себе, а на що не вистачає – додати держава, а так, навіть власні крихти відбирають. Ми неодноразово друкували статті, де порівнювали бюджети подібних за розмірами міст України і закордонних. Всі вони не на нашу користь. І остання. Треба перестати брехати і займатись окозамилюванням. Якщо не може міська рада зробити дорогу у запланованому році, то прийдіть і людям поясніть правду, а не переводьте стрілки і маніпулюйте роками. Якщо є заборгованість із зарплати в районі, то працюйте над її поверненням, а не над тим, що б ці цифри не потрапили до звітів статистики. І для чого тоді ця статистика, якщо це сукупність придуманих «потрібних» даних, на яких ні прогнозів розвитку економіки, ні інших не побудувати……(М.О зупинився, глянув на годинник). Ну от, треба ж мене комусь зупинити, бо тему зачепили болючу, а ви все сидите і слухаєте. Гаразд, на цьому підведу риску, щоб ні вас, ні читачів не втомити.

Спілкувався Марко Українець