ПРОДОВЖЕННЯ історичного дослідження футболу у Здолбунові! Початок про футбол 40-х тут.

60-ті роки ХХ століття характеризуються резонансними подіями глобального масштабу. Згадаємо деякі з них. 1961 рік – політ Юрія Олексійовича Гагаріна у космос, що відкрив космічну еру в світі. 1962-й – Карибська криза, що ледь не привела світ до глобальної катастрофи – ядерної війни. «Бітломанія» та в’єтнамська війна. Рух «шестидесятників» та окупація Чехословаччини. Навіть цей короткий перелік подій яскраво характеризує 60-ті. Біле й чорне, добро і зло почергово впливали на розвиток суспільства та кожної людини. Світ розвивався та жив згідно з еволюційними законами розвитку. Не став винятком і футбол.

Для українського футболу цей період з впевненістю можна назвати періодом розквіту. З цього часу київське «Динамо» впевнено завойовує лідируючі позиції в тодішньому Радянському Союзі й утримує їх аж до розвалу СРСР. Згадаємо деякі сходинки поступу київського «Динамо» на вершину футбольного олімпу тодішнього Радянського Союзу. 1961 рік – вперше в історії СРСР чемпіоном країни стала не московська команда. Ним стала команда київського «Динамо».

1964-го кияни завоювали кубок СРСР і першими з радянських команд дебютували в європейському турнірі, у розіграші Кубка володарів кубків європейських країн. У 1966 році, ставши чемпіоном СРСР, дебютували в найпрестижнішому європейському турнірі – розіграші Кубка європейських чемпіонів. Сьогодні це без перебільшення найпрестижніший клубний турнір світу – знаменита Ліга Чемпіонів УЄФА. Загалом, 60-ті роки вважаються роками гегемонії київського «Динамо» в радянському футболі.

Успіхи киян позитивно вплинули на розвиток і пропаганду українського футболу. Позитивні зміни відбулися в розвитку футболу Здолбунова: 1964 року відкрила двері дитячо-юнацька спортивна школа з секцією футболу.

Давайте згадаємо та проаналізуємо розвиток здолбунівського футболу більш докладно не стільки для констатації історичних фактів, а скільки для подальшого вдосконалення та розвитку футболу в нашому рідному місті. А той постулат, що все нове – це забуте минуле, сповна відноситься й до футболу. Спробуємо довести це на конкретних прикладах з футбольного життя нашого міста.

1960

Здолбунівський футбол у сезоні представляли команди цементного заводу й паровозного депо («Локомотив»). Команда цементного заводу брала участь у першості облради «Авангард». На сьогодні є дані про виступ здолбунівських цементників у одному матчі. У Здолбунові вони програли команді «Спартак», що представляла Рівненський міськпромкомбінат з рахунком 3:2.

Значно більше матеріалів про виступи беззаперечного лідера тих часів – команду «Локомотив». Основними змаганнями для паровозників став турнір на першість Львівської залізниці. Протоколи того сезону засвідчують перемоги здолбунівців над ковельськими одноклубниками з рахунком 4:0 і 2:0. Загалом здолбунівська команда виступила успішно: у підсумку посіла друге місце в першості Львівської залізниці.

Ось як це висвітлювалося в газеті «Червоний прапор»:

«У Станіславі відбувся вирішальний матч на першість Львівської залізниці з футболу. Здолбунівська команда «Локомотив», яка була лідером розіграшу, зустрілась зі своїми місцевими одноклубниками. Матч закінчився несподівано великою поразкою здолбунівців з рахунком 0:7. Після цього вони перейшли на друге місце. Звання чемпіона залізниці завоювали станіславці». (Газета «Червоний прапор» № 156 (4607) 05.08.1960 року).

21 команда приймала участь у боротьбі за кубок області. У першій зустрічі команда «Локомотив» (Здолбунів) перемогла команду з Острога з рахунком 2:1. Наступним суперником «Локомотива» стала команда «Колгоспник» із Гощі. Ось як висвітлювала цю зустріч місцева преса:

Газета «Нове життя» № 70(1570) 14.06.1960р.

 У півфіналі здолбунівський «Локомотив» програв у додатковий час майбутньому володарю кубка команді «Спартак» (Рівне) з рахунком 2:1. У першості області звання чемпіона також здобула команда «Спартак» (Рівне). Остаточних статистичних результатів виступу здолбунівських футболістів в сезоні 1960 року на сьогодні ми не маємо. Цю «білу пляму» в історії здолбунівського футболу частково заповнюють дві футбольні світлини.

25 травня 1960 року

                Липень 1960 року

Світлини з сімейного архіву Кулеші Т.С.

На цих світлинах Микола Іванович Кулеша – гравець, з іменем якого пов’язана подальша футбольна історія Здолбунова. 1960 року він, випускник СШ №1, працював на авторемонтному заводі й, звичайно, грав у футбол. Саме з футболом пов’язане все його свідоме публічне життя, починаючи зі шкільної лави. У 1957-1958 роках Микола грав не лише за збірну школи, а й був членом збірної команди області. В серпні 1960 року вступив до Київського політехнічного інституту, який успішно закінчив 1965-го. Під час навчання у виші студент Микола Кулеша не полишав футбол, Більше того – грав, так би мовити, на двох фронтах: з вересня по травень – в інституті, а в червні-серпні – у Здолбунові, оскільки постійно проходив виробничу практику на рідному заводі.

Особливу інформаційну цінність для сучасного покоління представляє перша ігрова світлина. Вона дає читачам максимально реальну картину стадіону тих років. На задньому плані, зліва від центрального входу – улюблена трибуна хлопчаків. Справа в тім, що здебільшого наші місцеві гравці використовували 3-4 нижніх ряди в якості роздягальні. Адже роздягальню в адмінприміщенні, зазвичай, віддавали гостям, як прояв елементарної поваги й етикету. На жаль, під час ремонту чи реконструкції 1980-х років там збудували роздягальню, що тепер швидше виконує роль лазні. А в 60-х роках це була найбільш заповнювана трибуна. Як бачимо на світлині, між колоною вхідної арки та боковою стіною трибуни існує вільний простір. Це прохід до касової будки з продажу квитків. Касове віконечко розміщувалося з правого боку центрального входу.

Вагомим доповненням загальної футбольної атмосфери Здолбунова 1960-х є світлина з сімейного архіву футбольного болільника Василя Олександровича Пашинського. На перший погляд, фото не має жодного відношення до футболу. Але це тільки на перший, загалом помилковий, погляд. Ця світлина зроблена з вулиці Івана Франка на вулицю Шкільна в сторону стадіону.

Нашим, так би мовити, основним об’єктом на цьому фото є інформаційно-афішна тумба. Саме з футбольних афіш, що тут розміщувалися, переважна більшість мешканців нашого міста дізнавались про день і час проведення матчів. У ті роки не проводили моніторинг чи референдум, а просто дружили з логікою і знали, що велика кількість жителів нашого міста проходить протягом дня саме через це перехрестя. Можливо, є сенс таки обладнати на цьому місці сучасний інформаційний стенд спортивного профілю. Тим паче, що саме тут він органічно вписуватиметься в загальний вигляд нашого міського стадіону.

Дата світлини невідома, але на початку 1960-х афішна тумба там ще була.

Сподіваємося, що читачі доповнять нашу інформацію новими епізодами не лише про цей рік, але й про інші часи. Пишемо історію разом!

Використані матеріали:

1. Газета «Червоний прапор» 1960 р.
2. Газета «Нове життя» 1960 р.
3. Володимир Остапук «Перша школа в Здолбунові». 2013 р.
4. Фото з сімейного архіву Кулеші Т. С.
5. Фото з сімейного архіву Пашинського В. О.

Р. S. Дана публікація стала можливою завдяки матеріалам з Рівненського обласного державного архіву, Рівненської обласної бібліотеки та матеріалам з сімейних архівів жителів нашого міста. Висловлюємо подяку та щиру вдячність Кулеші Тетяні Сергіївні та Пашинському Василю Івановичу за надані матеріали.

  Юрій Мельник, Володимир Морозов