Спроба номер п’ять: хронологія недоцентралізації на Здолбунівщині

Хронологія ініціатив щодо добровільного об’єднання на Здолбунівщині вміщується на пальцях однієї руки:

1. Перша спроба. Бурхлива діяльність робочої районної групи з децентралізації, листи сільських голів одне одному і заодно на Київ із скаргою на те, що їх примушують об’єднуватися. Після того пил групи зменшився, а сільські голови отримали те, що хотіли – чотири роки сидіння в кріслах, щоб на п’ятий рік почати пісню “от якби раніше” створилися б то було діло, а так вже і до 2020 го досидимо. Майже досиділи. Маючи на рахунках сільських рад в більшості випадків лише на утримання самої ради.
2. Друга спроба. Прийшла ініціатива із сусіднього Острозького району. До Копитківської сільської ради. І там голова почав активно діяти, їздити, розповідати, навіть рахувати. Тільки от ініціативи ці дійшли до районних спочатку кабінетів, а звідти до обласних. З області написали, що майбутня громада …фінансово неспроможна, бо на соцзахист в одному із сіл Острожчини витрачатиметься 4 млн. грн. Стільки, скільки в усьому Здолбунівському районі. Один папірець Острозької районної влади, який публічно не поставив під сумнів ніхто, перекреслив створення ОТГ. А кому сумніватися? Обласному острозькому керівництву? Будучи людиною не агресивною і партійно слухняною і голова сільської ради не став публічно пручатися і піднімати гвалт. Так і затихла ініціатива, яка реально наприкінці минулого року мала закінчитися виборами до нової ОТГ. Звісно це все наші гіпотези і припущення.
3. Третя спроба. Місто Здолбунів. Головний ініціатор Микола Орлов, заручившись, як йому здавалося, підтримкою колег-депутатів міської ради, подали відповідну ініціативу і міська рада була змушена і приймати порядок проведення громадських обговорень і проводити їх. Доволі чисельні, але на запрошення противників самої ідеї. Відповідно, ні 45 хвилинна доповідь, відповіді на запитання, розрахунки, підтверджені Центром розвитку місцевого самоврядування, не вразили присутніх. Публічно ідею не підтримали, хоча після цього ініціатор почув багато схвальних відгуків про виступ і таку ж кількість співчутливих поглядів, мовляв “куди ж ти проти системи”. Руки проголосувати  заклякли навіть у тих, хто підписував ініціативу про створення ОТГ. Хоча вже на сесії міської ради, де потрібно було прийняти рішення про підтримку чи не підтримку ініціативи, голосів не вистачило ні ЗА ні проти, так і висить ця ініціатива в повітрі досі. Пропонувалося об’єднання Здолбунова на першому етапі із Богдашівської сільською та Квасилівською селищними радами. Коли запитували міського голову з ким він бачить перспективу, то казав, що з Богдашевом, але жодних дій в підтримку своїх слів так і не здійснив, як і Богдашівська сільська голова, яка про те саме говорила на одній із колегій РДА при цілому заступнику голови із області. Можливо всім то просто почулося.
4. Четверта спроба. Здовбиця та її ініціатива об’єднатися із Уїздцями, Урвенською радою. Уїздці спромоглися на 1 голос ЗА, гільчанці почали придумувати умови для об’єднання, меморандуми, потім охолола і Здовбиця. Є шанс, що увійде у 2020й рік найбільше село Рівненщини придатком Здолбунова і замість двоповерхової адмінбудівлі в центрі села, буде один кабінет із старостою і втраченими можливостями.

Всі ці чотири роки села жили за рахунок планів та їх реалізації, які народжувалися в стінах РДА і фінансувалися районною ради, бюджет якої на приблизно  80% складається із податків Здолбунова. Всім було зручно. Сільській владі отримувати значно збільшені зарплати за ту саму роботу, міській владі завжди був шанс закинути району “наші гроші у вас, ви гроші віддайте, а  відповідальність собі залиште”, районній раді тримати віжки “кому дам кому не дам” з районного бюджету, районній адміністрації проявляти ініціативу і мати кошти на їх реалізацію, а заодно і мати всю відповідальність за те що робилося в районі, адже саме на цю частинку, відповідальність, ніхто більше не претендував.

Сьогодні, можливо, з’явиться спроба номер п’ять. У Мізочі, який досі не відрізнявся ініціативою “знизу”, а виключно асоціювався із бізнесом і сферою впливу агресивного депутата, благодійника, бізнесмена. Щоправда була хвиля народного невдоволення, коли громада дізналася про землі, які роздавалися Мізоцькою селищною радою. Щоправда нічим та хвиля не закінчилася і всі і далі працюють як і працювали, тільки хтось із землею, а хтось із хвилею. голова громади, знаний противним децентралізації, такий собі “Фома невіруючий”, якого ніякі аргументи і поїздки не переконують в користі від об’єднання. Кожен має право на свою позицію. І позиція ця може змінитися. А від позиції голови багато що залежить, оскільки саме він є одним із тих, хто може ініціювати об’єднання.

Іншим суб’єктом є третина депутатського корпусу, ще є право у органів самоорганізації населення чи шляхом місцевої ініціативи. ОСН у Мізочі немає, місцева ініціатива є. Але чи є Стату у Мізоча і чи прописано це у регламенті ради? Напевне немає. Є лише ініціатива самих мешканців, але це теж вже багато, хоча б для того, щоб переконати необхідну третину мешканців чи селищного голову, а також потенційних партнерів по ОТГ в тому що ідея матиме користь для всіх. і це не видається справою безперспективною, оскільки, на відміну від Здолбунова, Мізоч вже направляв листи до сільських рад про об’єднання, от тільки правильно складених відповідей не отримав, а значить шанс на юридично правильну спробу номер п’ять на Здолбунівщині таки є!

Перші кроки до створення ОТГ:

1. Вивчаємо Закон
2. Рахуємо бюджет потенційної ОТГ. 
3. В нагоді стане і цей калькулятор
4. Ініціюємо створення ОТГ і запрошуємо до спілки сусідів