Спасову Президент не Указ

Безумовно місцеве самоврядування в Україні існує для того щоб займатися САМО ВРЯДУВАННЯМ, а також виконувати покладені (делеговані) обов’язки державою. Хотілось би щоб делегованих було якомога менше, а більше ініціативи, можливостей і відповідальності саме на базовому рівні. Для цього потрібні відповідні закони, освічена влада і небайдужі громадяни.

На сьогодні тривають суперечливі процеси децентралізації в країні. Вона та децентралізація ніби є і ніби її немає. Принаймні добровільної і обгрунтованої.

Йде також процес декомунізації, села і міста очищаються від залишків комуністичної ідеології, символів тоталітаризму. Мали би очищатися. І чим дальше село тим швидше то все мало би відбутися.

Президент підписав відповідний Закон, аналітична інституція розробила рекомендації, Здолбунівська адміністрація провела презентацію алгоритму дій для сільських громад, опубліковані матеріали і на ЗС. Все про декомунізацію http://www.zdolbunivcity.net/vse-pro-dekomunizatsiyu/ Як перейменувати вулицю: http://www.zdolbunivcity.net/yak-perejmenuvaty-vulytsyu/

Бери і роби. Але ж у нас САМОврядування. Хочу перейменовую вулиці, а хочу ні. Хочу визначаю що має відношення до тоталітарного режиму, а що ні.

Як це наприклад вирішили у Спасівській сільській раді. Ось рішення виконкому. Ну як мінімум креативне!

Нагадаємо сільському голові і виконкому:

Люди, які будуть виготовляти чи поширювати комуністичну або нацистську символіку або пропагувати комуністичний чи нацистський режим, притягатимуться до кримінальної відповідальності. Для цього прийнято нову редакцію статті Стаття 4361 Кримінального Кодексу.

Таких пропагандистів можуть засудити до п’яти років, а якщо злочин учинять повторно або представники влади чи організована група – до десяти років позбавлення волі.

При цьому може бути конфісковано їхнє майно. Драконівські санкції покликані відбити охоту гратися з Законом. Адже навряд діячі якоїсь сільради захочуть сісти на десять років за можливість помахати радянським прапором чи встановити погруддя Леніна.

Що вважається пропагандою тоталітарних режимів?

17.9.1939 okupace Polska

По-перше, такою пропагандою вважається публічне заперечення злочинного характеру комуністичного режиму 1917-1991 рр. в Україні або нацистського тоталітарного режиму. Наприклад, публікація про те, що Ленін не був злочинцем, а будував щасливу державу для робітників і селян. Або промова на тему, що Голодомор був через неврожай.

По-друге, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного чи нацистського режимів, діяльності радянських органів держбезпеки, встановлення радянської влади в Україні чи окремих її частинах. Так само тоталітарною пропагандою вважатиметься поширення інформації, спрямованої проти учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті.

По-третє, «виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».

Так що ж вважає таким, що не має відношення до тоталітарного, комуністичного, нацистського режимів Спасівська сільська рада? Наприклад вона не вважає події 17 вересня 1939 року такими, що мають відношення до встановлення радянської влади в окремих частинах України.

Що ж відбулось 17 вересня?

17 вересня 1939 року в рамках підписаного з нацистською Німеччиною таємного пакту Ріббентропа-Молотова, а формально під приводом захисту “єдинокровного” населення Західних України та Білорусії, радянські війська окупували східну частину Польщі. Операція закінчилась за тиждень виходом на Західний Буг і Сян – Польща, як держава, вчетверте за свою історію перестала існувати. Результатом Польського походу було приєднання до Радянського Союзу території Західної України та Західної Білорусі. Новий кордон було закріплено радянсько-німецьким договором про кордон від 28 вересня 1939

А може перш ніж приймати такі рішення виконкому сільської ради поцікавитися рішеннями Президента, роз’ясненнями істориків та науковців, а як ні, то здається міжрайонному управлінню СБУ є до кого завітати в гості…