Сільський пан та його селяни

Останнім часом до нас активно звертаються люди, які вже втратили надію знайти правду через силові та державні структури, адже що не кажіть, а до порядку в нашій країні ще ой, як далеко! Приємно, що люди нам довіряють ну, а ми, всіляко прагнемо допомогти їм. Щоразу люди приносять нам документи, аби ми мали змогу на власні очі переконатись у тому чи іншому порушені чи несправедливості. Так було і цього разу, коли до редакції звернулась Кухарець Людмила Миколаївна. Слухаючи її розповідь і вивчаючи документи нам стало зрозуміло, що подекуди навіть у невеличкому селі можна зустріти такого собі «хрещеного батька», який живе за принципами Коза Ностри. Тож, про все по порядку.

14 грудня 2012 року Велюнська сільська рада в особі Гнедька Володимира Олексійовича (Орендодавець) заключила договір із підприємцем – Кухарець Людмилою Миколаївною (Орендарем). Предметом договору було зобов’язання Орендодавця надати Орендареві у користування місця видалення відходів, а також утилізовувати та знешкоджувати побутові відходи. За використання цих «благ» Орендар мала сплачувати щомісяця на рахунок сільської ради 29 грн., що в рік становило 350 грн. У підпункті 4.1 пункту 4 цього договору зазначено, що: «Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору». І все б нічого, якби не той факт, що власне сільська рада жодної з умов договору не виконала. Сільська рада уклала ідентичні договори ще з декількома підприємцями, які тримають «торгівельні точки» в селі Велюнь, і так само, попри вчасну оплату самих послуг сільрада не надавала.

Зрозуміло, що все це не могло не обурити підприємців, серед яких і Кухарець Л.М. Тому вона вирішила звернутись до прокуратури. За результатами розгляду цього питання від районного прокурора надійшла відповідь у листі від 23.06.2014 №83-30-14 в якому він зазначив, що по питанню наявного спору щодо укладення договору використання місця видалення відходів Велюнської сільської ради та невиконання умов цього договору їй необхідно звернутися із відповідною заявою до Дубровицького районного суду. Адже саме у компетенції судової гілки влади договірні стосунки, які лежать в цивільній площині відносин.

Аби мати докази того, що голова Велюнської сільраді справді не надавав послуг зазначених у договорі Людмила Миколаївна скориставшись своїм правом доступу до публічної інформації написала звернення у Виконавчий комітет Велюнської сільради, в якому попросила надати їй:

1.Копію рішення Велюнської сільської ради про визначення місця зберігання відходів.

2.Дозвільну документацію органів самоврядування всіх рівнів, щодо створення та облаштування місця зберігання відходів на території Велюнської сільської ради;

3.Графічне розташування (копію), або фотозображення місця зберігання відходів на території Велюнської сільської ради.

На це листом від 21.07.2014 №517/02-8 Виконавчий комітет Велюнської сільради написав, що: «На сьогоднішній день на території Велюнської сільської ради місце видалення відходів не функціонує. Рішенням сесії сільської ради від 27.11.2012 року №108 підготовлено висновок щодо погодження місця для створення полігону побутових відходів. Разом з тим сільська рада зверталась із клопотанням до Дубровицької райдержадміністрації щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки під сміттєзвалище, так як дана земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів сільської ради. На дане клопотання отримано відповідь, де повідомлено, що сільською радою не передбачено проводити господарську діяльність, пов’язану з поводженням з відходами та рекомендовано створити комунальне підприємство для вирішення соціально побутових потреб територіальної громади. Але на даний час створити комунальне господарство на території ради є фінансово неможливим. 30.09.2011 року сільською радою заключено угоду про тимчасове використання місця видалення відходів (сміттєзвалища) Миляцької сільської ради».

Власне, останнє речення у цій відповіді є найцікавішим, адже за словами голови Миляцької сільської ради, договору про який каже виконком Велюнської сільради «в природі не існує». Що це, свідоме намагання ввести громаду в оману чи намагання приховати неправомірність дій, вирішувати відповідним органам. Проте висновки напрошуються самі.

Коли починаєш розпускати в’язаний светр, то варто лишень потягнути за одну ниточку, як половини виробу вже нема. Так вийшло і зі справою голови Велюнської сільради Гнедько В.О. Коли ми почали вивчати одну справу, з’ясувалось, що неналежною поведінкою цього пана обурена значна частина громади села Велюнь. За їх словами, він не гребує застосовувати фізичну силу як до слабкої статі, так і до літніх людей. Щоправда, робить це обережно, аби силові структури не могли кваліфікувати це як тяжкі навмисні тілесні ушкодження, максимум – як середньої тяжкості і як ненавмисні. Видно, колишня робота у правоохоронних органах дала йому чимало «корисних» навиків.

До прикладу, він тричі переписував власне пояснення щодо того, як, і навіщо наносив фізичні травми літній людині. За словами постраждалого, коли він одного разу зайшов до хати свого рідного брата, за якою той попросив наглянути, і спустився у погреб, щоб перевірити стан картоплі, хтось навмисне закрив за ним двері. Коли ж він попросив відкрити їх, то ззовні побачив сільського голову. Той спитав, що потерпілий там робить, а коли ж літня людина вийшла з погребу і пояснила, Володимир Олексійович не сказавши ні слова вхопив його за груди і кинув на бетон, від чого чоловік отримав травми обличчя.

Звичайно ж, що потерпілий не міг цей випадок лишити просто так, і знявши побої подав на кривдника заяву до Дубровицького РВ УМВС, однак останнє закрило справу аргументувавши це тим, що не побачило у діях Гнедько В.О. присутності кримінального правопорушення і порадило звернутись до суду за відшкодуванням моральної та матеріальної шкоди. Як пишеться в поясненні, сільський голова штовхнув потерпілого не навмисно, а отже наніс травми з необережності. Але виникає питання навіщо він взагалі штовхав літню людину? Є чимало задокументованих свідчень людей, які на власні очі бачили, як сільський голова стрепехнув бідного чоловіка за груди і кинув на бетон.

 Тобто це було зроблено все ж таки навмисно. Є у цій справі і свідок, яка через залякування Гнедько В.О. що буде мати серйозні проблеми в роботі продавця, писала неправдиве свідчення на його користь. Буцімто, літній постраждалий заходив до магазину і купував горілку. Однак, усвідомивши все що відбувається і рівень відповідальності, свідок написала іншу заяву, в якій описала причини попередніх свідчень і власне спростувала взагалі факт перебування потерпілого в той день у магазині, в якому вона працює.

«Хрещений батько» відпочиває, скажете ви, але і це ще не все. Якщо сільському голові незруки об’їжджати дві хати по звичайній сільській дорозі щоб доїхати до власної домівки, то він легко може дозволити собі розгородити подвір’я, яке знаходиться в чужій власності, аби його величність могла заїхати у власний двір навпростець. Натомість, на такі дії Велюнського сільського голови та скаргу власників розгородженої земельної ділянки, Дубровицька РДА в особі в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства РДА Ткачука А. повідомила, що провівши обстеження зазначеної у скарзі земельної ділянки, на момент огляду демонтована сільським головою огорожа була відновлена (причому не сільським головою – прим.авт.). А розглянувши надані Велюнською сільською радою документи, вони встановили, що остання своїм рішенням №162 від 14.02. 2014р. виділила земельну ділянку площею 0,12 га під проїзну дорогу з вул. С.Кухарця на вул. Шкільну (ділянку, яка не належить сільраді – прим.авт.). Також, вони ПОРЕКОМЕНДУВАЛИ порушнику здійснювати планування території у відповідності затвердженої містобудівної документації, а саме генерального плану села Велюнь.

Досить цинічно все чи не так? Одному захотілось дорогу прокласти через чуже обійстя, інші його з готовністю підтримали у цьому рішенні, а ще інші посварили пальчиком! Та і це ще не все. Коли донька померлої власниці цієї землі попросила свого сина загородити прилеглу до батьківської хати земельну ділянку, яку розгородив сільський голова, Велюнська сільська рада швиденько зібрала адміністративну комісію, на якій постановили, що цей чоловік самовільно, всупереч встановленому законом порядку здійснив своє право на користування земельною ділянкою і наклали на нього адмінстягнення у вигляді попередження.

І це не остання скарга на сільського голову яка з вуст мешканців, або задокументовано потрапила до нас у редакцію. Були і погрози зброєю з вигуками, що він усіх перестріляє, було і цькування пса на людей, були і інші випадки нанесення тілесних ушкоджень (навіть жінкам), були і погрози підприємцям, які не надто лояльні до сільського голови. Логічно, що зважаючи на вищеописане у нашого читача може виникнути цілком прогнозоване питання – а чому ж громада села мовчить і нічого не робить?

 Не мовчать – це факт, і навіть на сході села висловили недовіру панові Гнедьку Володимиру Олексійовичу. Проте, поруч із рішенням громади, має бути ще й рішення шляхом голосування від більшості депутатів сільської ради, в якій їх аж дванадцять. Але, як то кажуть, родзинка тут в тому, що шестеро із депутатів є близькими сільському голові – це і родичі, і друзі, а є ще й просто однодумці. Тому й не виходить у громади позбутись «місцевого Коза Ностри».

Хочеться вірити, що правда таки візьме верх над зухвальством і самодурством, однак чи станеться це, залежить від тих, хто має ці всі факти добросовісно досліджувати, перевіряти і розслідувати. Ми ж у свою чергу пишучи цей матеріал, направили лист до Прокурора Рівненської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Купчику Віктору Степановичу з проханням перевірити вищеописані факти по сміттєзвалищу.

Листом від 08.08.2014р. №24р-14 Рівненська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері дала відповідь у якій зазначила, що «перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань».

А справа про побиття закінчилась теж пшиком – ніхто ніякого складу ні злочину ні правопорушення не вбачає і навмисних дій теж. впав собі чоловік та і по тому.

Тому, перевірку щодо дотримання вимог ЗУ «Про відходи» та іншого природоохоронного законодавства головою Велюнської сільради вони доручили Дубровицькому міжрайонному управлінню ГУ ДСЕС у Рівненській області. І тепер, разом із Вами, нашими читачами, чекатимемо на їхню відповідь. Хочеться сподіватись, що нарешті, з огляду на те, що відбувається у нашій державі, будь-які перевірки, будь-яких структур проводитимуться неупереджено і головне чесно.

Ганна Петрівська, член мережі громадських кореспондентів ЗС