Шевченківські дні у залізничному ліцеї

Теплі промені сонця, прозора блакить неба, веселі дзвінкі струмочки – все це перші легкі кроки пробудження природи, які традиційно асоціюються з приходом весни. Але особисто для мене, березневі дні – це свято душі, оскільки плодюча ненька-земля, потужний слов’янський талант та щире українське подружжя подарували всім нам світоч нашої мови, величну особистість в історії України, знаменного митця, художника і поета – Тараса Григоровича Шевченка. Мабуть, не знайдеться українця, який би не закарбував у своїй пам’яті його славетних рядків. І «Заповіт», і «Молитва за Україну», і «Думи мої, думи…», і будь-який рядок із «Кобзаря» – це настанова від великого мислителя, це повчання від Батька, це біль та крик душі справжньої людини з чистою та щирою душею.

Традиційно усі в Україні відзначають Шевченківські дні. Не став винятком і наш ліцей. Цього року в рамках святкування Шевченківських днів поряд із цілою низкою інших заходів учні групи №18 (за спеціальністю «Маляр. Штукатур. Лицювальник – плиточник») на чолі із заступником директора ліцею з НВР Поліщук Н.А. та класним керівником групи Якубчик В.Р. відвідали Здолбунівський будинок людей похилого віку та інвалідів. Завітали ліцеїсти з літературно – музичною композицією «Іду у серці з думою Тараса…».

Поетичні рядки Шевченка, покладені на музику, народні пісні, оригінальні обробки відомих пісень – це лише мала частина того таланту, який подарували своїм глядачам учні. В залі не було жодної людини, яка б залишилася байдужою після того, як заграв на гітарі Мартиновський Дмитро « Зоре моя вечірняя». Весь зал підспівував. Пісні та вірші створили таку атмосферу, що, здавалося, кожен глядач ладен вийти на сцену і приєднатися до виступаючих. Мелодійна та тиха гітара показала нам, як звучить справжня українська душа.

Святкування Шевченківських днів закінчується, але ті спогади, емоції та сльози, що виступили на очах, обов’язково зроблять нас кращими, світлішими та терпимішими один до одного. Дадуть змогу пригадати, що ми – українці, козаки, діти славетного Кобзаря. Тож плекаймо ці почуття в своїй душі, і, як вчив Тарас: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!»

Поліщук Н.А.- заступник директора ЗПЛЗТ з НВР