Щорічне замальовування вапном очей жителям міст

Щороку починаючи з березня і до осені в українських містах комунальні працівники, а разом з ними вчителі, лікарі, бібліотекарі, школярі, працівники державних і комунальних установ виходять на вулиці, щоб білити дерева, бордюри, електричні опори, ліхтарі, вуличні вази, сходи балюстради…
Хтось називає це створенням святкової атмосфери, хтось боротьбою з шкідниками, хтось санітарною обробкою, а хтось доброю (або не доброю) радянською традицією. Але насправді найбільше це схоже на щорічне замальовування вапном очей жителям міст, містечок, сіл і селищ.

Спробуймо розібратись з аргументами за і проти біління вапном дерев, а також розглянути можливі альтернативи цьому кроку.

Аргумент естетичний – побіляні дерева це гарно
Урбаністи переконують у зворотному. Побілені дерева, бордюри, вуличні вази це і не гарно і не сучасно і не є типовою практикою для міст. Так, українці білили свої хати, тини, огорожі в селах, але пененосити ці традиції з сільського середовища в міське не доречно. Наші традиції мабуть одні з найкращих традицій у світі стосовно функціонування і організації сільського життя. Українські хати завжди були світлими, чистими, затишними. Українські села ставили за приклад в інших країнах, але на жаль в нас не має такої ж сильної традиції з будівництва і організації життя міст. Після закінчення ери СССР ми і далі використовуємо логіку цієї вже померлої держави… маємо ті ж стандарти,уявлення про те що таке красиво а що ні. Водночас можливо зараз саме час згадати, що є інші, і можливо справді кращі приклади організації життя в міському просторі. Найближчий до нас (хоча б територіально) досвід в Польщі, Чехії, Німеччині, Франції. Саме містами в цих країнах ми захоплюємося. Нам подобається і архітектура і чистота і вулиці і парки… тож давайте орієнтуватись на ці країни і поступово забувати соціалістичні звички з біління дерев. Адже в перелічених вище країнах, або ніколи не білили дерева, або перестали це робити, щойно соціалістичний табір розпався.

Аргумент корисності для дерев та їх захист від шкідників, шляхом їх побілки
Побілка для декоративних дерев, тобто тих які ми вирощуємо не для отримання плодів, а для естетичного задоволення, створення тіні, насичення повітря киснем… не корисна і навіть трохи шкодить. Не корисна бо для дерев що виникли природнім чином (не створені людиною) побілка жодним чином не допомагає, інколи навіть завдає шкоди ( підсушує і руйнує кору, що стає причиною хвороб і загибелі дерев). Білити ж доречно лише плодові дерева з гладенькою корою на зиму для боротьби з опіками (зимовими і весняними… ті які бувають ранньої вести, або кінця зими, орієнтовно лютий і березень). Не варто білити навіть плодові дерева перед днем конституції,днем Незалежності, а також приїздом до міста чи села чиновника – деревам все одно будь-які свята і чиновники.

Аргумент третій – білять значить є регламент по догляду за деревами
Насправді навіть зовсім навпаки. Як це не парадоксально звучить, але білити дерева, а разом з ними бордюри, вуличні вази, ліхтарі, електричні опори, балюстради (все це разом називається малі архітектурні форми) – ЗАБОРОНЕНО. Відповідно до правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 2006 року (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0880-06)
білити дерева заборонено — 9.1.17. Забороняється білити вапном декоративні дерева і малі архітектурні форми.

Тоді для чого щороку це роблять?
Найбільш вірогідна причина, чому чиновники без жодних показів для біління та ще й всупереч законодавству це роблять – окозамилювання громадянам та імітація бурної діяльності. Згадайте що саме білять в українських містах…розбиті вулиці, залишки бордюрів, засохлі дерева, поломані вуличні вази в яких нічого не росте, розбиті балюстради, непрацюючі ліхтарі, похилені електроопори і все це зверху заялозжене вапном — саме таку картину доводиться спостерігати щороку навесні та напередодні візиту якогось чиновника.

Чому важливо це припинити?
Щорічно десятки тисяч людей по всій країні (чомусь найбільше з них лікарів, школярів, вчителів, бібліотекарів) виходять на вулиці малювати ці бордюри, які вже через пару днів або тижнів знову такі ж сірі і брудні, розбиті… це вічний двигун соціалізму, імітація бурної діяльності, справляння враження на вищого чиновника чи на виборця, робити вигляд що щось робиться при цьому не робити нічого такого щоб справді було корисне людям.
Якщо ми справді хочемо зробити наші міста охайними, затишними, дружніми до людей і водночас сучасними, нам потрібно ставити інші акценти. Українські міста повинні більше боротись з пилом і брудом на вулицях, шляхом мульчування (закриття грунту природними матеріалами — подрібнена деревина, декоративний гравій, тощо) відкритого грунту, збільшення кількості газонів, організації паркування автомобілів (щоб вони не виїзжали на газони чи просто траву), організації сучасних публічних просторів. Звичайно поряд з цим потрібно ремонтувати і ревіталізувати стару архітектуру, організацію між будинкового простору, а також сквери, парки, алеї, набережні
Але це стане можливим лише тоді коли люди побачать ці реальні проблеми, а не біле вапно, яке далеко видно і яке не несе нічого нового і навіть старого, яке приходить в наше життя на дуже короткий час і не дає жодної додаткової цінності нашим містам… але поки що видно добре лише вапно.
Джерело: http://ngonetwork.org.ua/blog/890.html