Ритуальна монополія у Здолбунові

Визнавати це, звісно, сумно, але у якийсь час проблема організації поховання близьких нагально постає перед більшістю людей. Горе та відчай у ці важкі години поєднуються з необхідністю діяти оперативно й злагоджено. І при цьому витрачати чималі суми коштів…

 Зі «своїми» копачами рідних не поховаєш

Такою вже є специфіка похоронної справи, що за будь-яких часів вона залишається затребуваною і стабільною. Інша справа, що механізм надання послуг та їх вартість мали б бути максимально зручними і прийнятними для згорьованих клієнтів. Однак бачення цього у тих, хто надає такі послуги у Здолбунові, та їх клієнтів, на жаль, не завжди співпадає.

Нещодавно до редакції газети звернулися рідні 86-річної жінки, яка померла минулого літа. Бабуся мешкала на вулиці Степана Бандери у Здолбунові. Її останню волю – бути похованою на міському кладовищі поряд з батьками – рідні, звичайно, виконали. Однак при цьому з’ясувалося, що здійснити поховання так, як цього прагнула жінка та її родичі, не вийде. Ці люди є прихожанами Церкви Євангельських християн. Їх традиції передбачають, що копання могили здійснюють прихожани цієї ж церкви – цим займається кілька людей, котрі мають досвід виконання таких робіт.

– Ми були неприємно здивовані, коли з’ясували, що доведеться все одно заплатити більше 500 гривень комунальному підприємству, хоч яму викопали люди від церкви, – розповідає родич померлої. – Звичайно, гроші заплатили. Але залишився неприємний осад. Бо ж коли у домі мрець, не будеш сваритися чи щось комусь доводити. Потрібно оперативно все організовувати та ховати людину.

У приватних розмовах вже доводилося чути нарікання здолбунівчан на те, що більше півтисячі гривень за копання ями – це надто дорого. Тим паче у настільки складний час, коли організація найскромнішого похорону загалом обходиться у кілька тисяч гривень.
Роз’яснити ситуацію з наданням ритуальних послуг у Здолбунові ми попросили директора ТзОВ Комунальних підприємств Людмилу Бабак.
– За увесь період надання нами ритуальних послуг зі скаргами до нас ніхто не звертався, – дивується п. Бабак. – Навпаки, щиро дякували за роботу. Такого, щоб ми взяли гроші і при цьому не виконали робіт, також не траплялося.

 Законно, але дорого

Проте того факту, що це підприємство є фактично монополістом на ринку ритуальних послуг, пані директор не заперечує. Нині ТзОВ Комунальних підприємств обслуговує три кладовища Здолбунова, надаючи ритуальні послуги у відповідності до Закону України «Про поховання та похоронну справу», на підставі якого у районному центрі й було створено ритуальну службу. ТзОВ Комунальних підприємств визнано ритуальною службою міста Здолбунів рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 325 від 22.12.2010 року. Людмила Бабак наголошує, що це здійснено за клопотанням Антимонопольного комітету, який щороку проводить перевірки підприємства як монополіста у цій сфері.

Власне, той факт, що на міському кладовищі на вулиці Коперніка захоронення померлих проводить лише ТзОВ КП, підтверджує ще одне рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради, а саме № 79 від 26.02.2003 р. Однак чинний тариф був затверджений значно пізніше: вартість копання могили, згідно з відповідним рішенням виконкому Здолбунівської ради, з липня 2012 року становить 533 грн. 15 коп.

– Ми чітко виконуємо вимоги законодавства, – розповідає директор ТзОВ КП. – Наша ритуальна служба діє згідно зі ст.10 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», забезпечуючи надання послуг відповідно до необхідного мінімального їх переліку. Як зазначено у вказаній статті закону, такі послуги в Україні надають ритуальні служби або суб’єкти господарювання інших форм власності згідно з договором. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Тобто формування тарифу відбувалося згідно з зазначеними вимогами.
Зараз підприємство забезпечує виконання мінімального переліку ритуальних послуг. По-перше, це оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання, по-друге – оформлення свідоцтва на поховання. Ці послуги надаються безкоштовно. Третя послуга – копання могили – включає власне викопування могили, опускання труни з тілом померлого, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили. За це відвідувачі й сплачують вказану вище суму.

Від ЗС: Нижче для порівняння ціни у Корці Рівненської області та обласному місті Луцьку.

Час «освоювати» села?

Якщо у районному центрі ритуальні послуги можна замовити лише у ТзОВ Комунальних підприємств, то в усіх селах району родичі померлих поховання досі організовують самотужки. Як правило, копачі, які є у кожному селі, беруть у родичів померлих за свої послуги різні суми. Є серед них і такі, котрі досі працюють за принципом «що дадуть», однак у більшості чоловіків, які виконують цю нелегку роботу, визначені сталі тарифи. В середньому одному робітникові, який займається підготовкою могили для поховання, доводиться сплачувати від 100 гривень. Враховуючи те, що копачів, як правило, працює 3-4, також набігає чимала сума.
Проте вже незабаром такий «бізнес» копачів може опинитися під загрозою. Згідно з чинним законодавством, ритуальні служби мають діяти при кожній селищній чи сільській раді. На необхідності їх створення регулярно наголошують представники Антимонопольного комітету.
– Кладовища хтось має обслуговувати, це не повинно відбуватися стихійно. Ми вже обговорювали необхідність створення такої служби з сільським головою Здовбиці, де є кілька великих кладовищ, – каже Людмила Бабак.

Поки що по селах закинуті могилки люди деінде досі прибирають толокою. У райцентрі ж за кожним кладовищем закріплений доглядач, який щодня займається благоустроєм – загрібає, прибирає, окультурює могили, за якими доглядати нікому. Цієї весни працівники ТзОВ КП вже прибрали міські кладовища на вулиці Тихій та на вулиці Віли. З останнього вивезли 8 причепів сміття, адже мешканці навколишніх осель примудряються захаращувати смітник на кладовищі побутовими відходами. Зараз людей, котрі мешкають поряд, попередили, що за викидання сміття на території кладовища їх штрафуватимуть.
Треба зазначити, що, на відміну від багатьох обласних центрів, у Здолбунові не виникає проблем з відсутністю місць для захоронення. Щоправда, на кладовищах по вул. Тихій та Віли захоронення проводяться рідко. На кладовищі на Коперніка минулої осені був виділений новий сектор під поховання. Найближчим часом працівники ТзОВ Комунальних підприємств його розрівняють та запросять священика, аби освятити це місце.

Що ж, і регулярний догляд за кладовищами, і той факт, що згорьовані втратою люди можуть звернутися до конкретної ритуальної служби та без зайвих клопотів оперативно отримати послуги з поховання, це добре. Утім, виникає два суттєвих зауваження. По-перше, чи правильно, що жителі міста за потреби змушені користуватися тільки послугами фактичного монополіста на ринку послуг у Здолбунові (як це вийшло з віруючими-євангелістами)? По-друге, чи не є встановлений тариф надто високим для нашого невеликого райцентру?
– Що стосується копання могили, то враховуйте, що це – непроста робота з підвищеним рівнем небезпеки, – роз’яснює Людмила Бабак. – Наші штатні працівники-землекопи регулярно проходять інструктаж з охорони праці, до того ж виконують ці роботи згідно з чинними нормами, на відміну від непрофесійних копачів. Могила має бути відповідного розміру, глибини. Якщо наші працівники щось роблять – ми чітко усе контролюємо, слідкуємо, аби до роботи вони ставились відповідально, ні в якому разі не заглядали у чарку. Я переконана, що у всьому має бути порядок. Врешті, «самоуправство» у справі поховань забороняє законодавство. Ну а ціна у нас нижча, ніж в інших регіонах, де за такі послуги беруть і 1000, і 1200 гривень…

Слово – за громадою

З Людмилою Бабак багато у чому важко не погодитися. Щоправда, промоніторивши інформацію щодо аналогічних тарифів у райцентрах України, бачимо, що вартість копання могил у Здолбунові все ж низькою не назвеш. Звісно, ціна на послуги сформована та затверджена начебто прозоро: вона пов’язана з рівнем мінімальної заробітної плати, вартістю паливно-мастильних матеріалів і
т. п. Проте навіть за такої ситуації немає гарантії, що на тлі стрімкого зростання цін у державі ці тарифи знову не будуть переглянуті у бік підвищення.

Що ж робити, аби така дражлива «ритуальна» тема не викликала у споживачів обурення? На жаль, дієвих механізмів для забезпечення перегляду тарифів та їх зниження існує небагато. Непрозорість ринку ритуальних послуг в державі офіційно визнає навіть Антимонопольний комітет України, пояснюючи це недосконалістю чинного законодавства, за яким орган місцевого самоврядування має виключне право визначати виконавця ритуальних послуг. В ідеалі це мало б відбуватися на конкурсних засадах, з детальним економічним обґрунтуванням складників тарифу.
Ще у 2013 році в АМКУ намагалися створити експертну групу з числа фахівців ринку ритуальних послуг, органів влади і органів місцевого самоврядування, аби виробити пропозиції та згодом внести зміни до чинних нормативно-правових актів у цій сфері. Однак досі ніяких змін на законодавчому рівні так і не відбулося.

Врешті, від того, що монополістом на ринку ритуальних послуг є приватне товариство, певною мірою потерпає і місцева влада. На думку керуючої справами Здолбунівського міського виконавчого комітету Світлани Вознюк, було б логічним існування чітко виписаної законодавчої бази, яка дозволяла б частково спрямовувати прибуток від надання ритуальних послуг до міської казни. Утім, на сьогодні Комунальне підприємство міської ради «Здолбунівське», створене у 2011 році, не володіє достатніми ресурсами, аби забезпечити місто такими послугами. Водночас ТзОВ Комунальних підприємств, штат якого налічує 48 людей, працює чітко. Що ж до скарг жителів міста на завищені ціни на послуги, то Світлана Вознюк бачить лише один спосіб цьому зарадити: громадяни можуть писати заяви на ім’я міського голови з проханням переглянути цей тариф.

Рішення ж щодо затвердження тарифів приймаються на засіданні виконавчого комітету міської ради. Чи захочуть члени міськвиконкому їх переглянути у бік зменшення, якщо про це проситиме громада? Чи є теперішній тариф справді економічно обґрунтованим? На ці питання ми поки що не маємо відповідей.

Марина СТЕПАНЮК, Нове життя