Роздуми між виборами

Ми живемо в час перманентних виборів. Не встигнуть завершитись одні вибори, як анонсуються чи оголошуються наступні. Складається враження що вибори – це наше повсякденне життя. І що в цьому більше, позитиву чи негативу, кожен оцінює по своєму. Я вважаю що більше позитиву. Він полягає в тому, що хоча й повільно, але суспільство поступово робить правильні висновки з своїх помилок. Доказом цього є кожні вибори, якщо їх проаналізувати об’єктивно і неупереджено. Сперечатися можна хіба що з масштабами очікування суспільства у якості і кількості позитивних змін. Але ж це залежить від кожного із нас.

Першими кандидатами на виборах є керівники. Роль керівника в колективі особлива. Вже в самій назві розшифровується його роль і призначення. Керувати – направляти, вести за собою. Якщо він дійсно порядний керівник то всі свої дії він спрямовує на благо колективу. Якщо це морально нестійка людина, кар’єрист, та, як говорили в фейлетонах старих часів «рвач і хапуга», то і діє він відповідно до своїх моральних принципів. Звідси обман, злодійство, фарисейство а в результаті зароджується те що зараз є основною бідою нашого суспільства – корупція. В результаті навіть відносно короткочасного існування цього явища в колективі наступає «летальний» кінець, колектив помирає. І саме цікаве, що більшість з цих так «званих» керівників не понесли заслуженої кари за свої злодіяння, не покаялись. Вони знаходять тисячу виправдань своїх злочинів, посилаючись на час, обставини, політичну та економічну ситуацію в масштабах міста, району, області, держави і всього людства.

 І вершиною їхнього блюзнірства є так зване в їхньому понятті «меценатство». Пограбувавши ввірені їм долею збігу обставин трудові колективи, вони, як говориться «відстьогують» на благородні справи. Надають спонсорську допомогу школам, лікарням. А найбільш грішні і відповідно цинічні, враховуючи коньюктурний попит ці нечесно вкрадені і награбовані у людей кошти вкладають у релігію. Вони будують храми і отримують за це церковні нагороди і так зване благословення без будь якого сумління і каяття. Ось їхня мораль, вірніше повна відсутність моралі в реальному значенні цього поняття. Згадайте долю вже зниклих підприємств нашого міста І проаналізуйте ситуацію з погляду дійсно нашої людської моралі. А ми потім ще і вибираємо їх у депутати міського, районного, обласного рівня. Тому ми так і продовжуємо жити. Все вірно – яка мораль, таке і суспільство. І поки ми не змінимось самі, не змінимо нашу суспільну мораль, коли красти і обманювати буде неможливо з загальних моральних принципів неприйняття суспільством цих явищ, нічого у нас не зміниться.

Юрій Мельник