Рівненський адвокат проаналізував закон про люстрацію

LLLLВерховна рада України спромоглась у першому читанні прийняти Закон України “Про очищення влади”, який передбачає такий процес як люстрація. Однак друге читання і затвердження в цілому очікується у вересні.

В цій  статті проаналізовано, хто і в який спосіб буде проводити «люстраційну» перевірку та які недоліки запровадження законопроекту в запропонованій редакції. Але для початку…

 Про послідовність люстрації

Законопроектом визначено, що «люстраційна» перевірка буде здійснюється в такій черговості: 1) перевірка керівника органу перевірки; 2) перевірка заступників керівника органу перевірки, керівників структурних підрозділів органу перевірки та осіб, які працюють в кадровій службі (іншому підрозділі) органу перевірки; 3) перевірка інших працівників органу перевірки (ст. 9).

Перші «жертви»
При цьому передбачається, що перший «удар» візьмуть на себе Національне агентство України з питань державної служби (далі – агентство) та Державна фіскальна служба України (далі – служба). Адже в законопроекті чітко визначено, що в тримісячний строк з моменту набуття ним чинності Кабінет Міністрів має забезпечити проведення органами перевірки перевірки працівників агентства, служби та їх територіальних органів на місцях (п. 2 прикінцевих та перехідних положень законопроекту). І тут вже виникає перше логічне запитання…

Центральна комісія з перевірки як слабка ланка
А хто ж і в який спосіб буде перевіряти керівника агентства і його заступників? Адже саме на агентство в законопроекті покладено обов’язок визначити порядок формування та регламент діяльності центральної та територіальних комісій з перевірки, створити відповідні комісії, затвердити форму згоди на проходження перевірки (ст. 5). І цікавим є те, що виходячи з положень законопроекту, самого керівника агентства і його заступників повинна буде перевіряти центральна комісія, з перевірки у створенні та формуванні якої вони братимуть пряму безпосередню участь як посадові особи агентства.

Оскільки згідно п. 1 затвердженого Указом Президента України №769/2011 «Положення про Національне агентство України з питань державної служби» від 18.07.2011 р. агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. А відповідно до ст. 5 законопроекту Центральна комісія з перевірки є органом перевірки для суб’єктів перевірки, визначених підпунктами «а», «б» пункту 1 статті 3 цього Закону (законопроекту). В свою чергу підп. «а» п. 1 ст. 3 законопроекту керівника агентства та його заступника згадує як суб’єктів перевірки словами: «…інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники…».

Тож у законопроекті закладено механізм перевірки осіб, які в подальшому перевірятимуть інших осіб, котрий від самого початку люстрації ставитиме осіб, що будуть проводити перевірку, в своєрідну залежність від тих, кого вони в подальшому будуть перевіряти. Відповідно наявність подібних ризиків може спонукати керівника і заступників керівника агентства сформувати лояльну до себе Центральну комісію з перевірки, а також через неї впливати на процеси перевірки. При цьому запропонований у законопроекті підхід до формування комісії є хибним і суперечить визнаним Радою Європи принципам люстрації.

Європейські вимоги до формування люстраційних органів
Оскільки, як зазначав С. Шевчук у своїй публікації «Європейські стандарти обмеження люстраційних заходів: правовий аспект», опублікованій на стор. 32-42 «Вісника Академії правових наук України» №2 (45) в 2006 році, в резолюції ПАРЄ №1096 було закріплено принципи проведення люстраційних заходів. Одним з таких принципів є положення про те, що «управління люстраційним процесом має здійснюватися спеціально утвореною комісією у складі шанованих суспільством осіб, які пропонуються головою держави і затверджуються парламентом». Саме тому, на переконання автора, в законопроект варто внести зміни, які б чітко передбачили, що пропозиції щодо членів Центральної комісії з перевірки вносяться Президентом і затверджуються постановою Верховної Ради. Подібна процедура формування складу відповідної комісії прописана в ст. 8 законопроекту №4570-3, зареєстрованого в парламенті 08.04.2014 р.

Комісія – орган колегіальний
Поруч із попередньо вказаним, на погляд автора, важливо, щоб саме на рівні закону було закріплено кількісний склад, у якому має утворюватися Центральна комісія з перевірки і територіальні комісії, визначено організаційні форми їх роботи та порядок прийняття рішень. Однак у законопроекті №4359а було виключно на розсуд агентства віддано вирішення питань про те, як формуються відповідні комісії з перевірки, в якому складі та за якими процедурами, в т.ч. прийняття рішень вони мають працювати. При цьому автор упевнений, що не може бути достатнім визначення, що до таких комісій включаються по одному представнику від громадських організацій та засобів масової інформації.

Так як самі чиновники навряд чи захочуть себе «люструвати». Й наразі залишається не зрозуміло, наскільки представники громадських організації і ЗМІ (далі – громадські активісти) зможуть впливати на процес проведення люстрації, будучи членами комісій. Справа в тому, що чиновники агентства можуть прописати такі особливості формування та роботи комісій, за яких громадським активістам буде відведено принизливу роль статистів, а не тих, хто може активно впливати на процес очищення влади. Це може призвести до саботажу процесу очищення влади.

Крім того, закладений у законопроекті підхід, на думку автора, є неприйнятним ще й тому, що фактично через надання вищеописаних повноважень центральному органу виконавчої влади створюється своєрідна система впливу органів виконавчої влади на суди. Оскільки проект передбачає, що згідно з ним буде проводитися перевірка не лише посадових осіб виконавчої влади, але й професійних суддів. Відповідно агентство отримає своєрідні важелі впливу на суддів. Наприклад, у формі затвердження проектів планів заходів з перевірки чи ін.

Особливості «люстраційної» перевірки
Саме проведення перевірки згідно із законопроектом буде здійснюватися в плановому порядку. Зокрема, керівники органів влади повинні будуть погоджувати плани проведення перевірок з територіальними органами фіскальної служби та затверджувати їх в агентстві. Особа, відносно якої буде проводитись перевірка, повинна буде надати: письмову згоду на її проведення; автобіографію; копію документа, який посвідчує особу; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру щодо себе та близьких йому осіб (чоловіка, дружини, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного брата, рідної сестри, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом перевірки, в тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі) (ст. 6).

І згідно з визначеною в законопроекті процедурою після одержання письмової згоди від особи, яка підлягатиме перевірці, орган перевірки не пізніше наступного дня надсилатиме до відповідних органів державної влади (державних органів), до компетенції яких належить проведення перевірки відомостей, що підлягають перевірці, запит щодо їх перевірки, а також повідомлення до Національного агентства України з питань державної служби про початок перевірки суб’єкта перевірки для його розміщення на сайті агентства. Тобто, такі відомості перевірятимуть органи, до яких буде направлятися запит. Проте, які конкретно в кожному випадку це будуть органи, до яких направлятиметься запит або кілька запитів, з тексту законопроекту незрозуміло. Можна лише припустити, що це можуть бути місцеві податкові інспекції Державної фіскальної служби, органи реєстрації прав власності на нерухоме майно та Державтоінспекція або інші. От тільки, на погляд автора, включення до тексту законопроекту формулювання «відповідних органів державної влади» без пояснення, про які конкретно органи йдеться, може негативно вплинути на реалізацію положень законопроекту і створити плутанину. Тому варто в законопроекті чітко і недвозначно детально прописати, якому саме органу і для перевірки якої саме інформації буде направлятися запит.

Крім того, хоч в проекті й вказано, що порядок обміну інформацією та взаємодії між органами має визначити агентство. Але, разом з тим, якщо не подібні процедури, то хоча би обов’язок органів влади «ділитися» інформацією з перевіряючими та граничні строки надання відповідей на запити було би логічніше прописати саме в законі та передбачити відповідальність посадових осіб за порушення таких норм. В протилежному випадку може статися так, що вимоги про обмін інформацією і строки обміну й будуть прописані в наказі агентства, але їх будуть порушувати й це уповільнюватиме процес очищення влади.

Інформацію нададуть громадські активісти
Поруч з описаними процедурами перевірки інформації, через її отримання в органів влади, проект передбачає можливість участі в цих процесах громадськості. Зокрема, громадським активістам надається можливість повідомляти органам, що проводять перевірку, відомості про осіб, щодо яких проводиться перевірка. Наприклад, журналісти-розслідувачі зможуть повідомляти факти невідповідності доходів чиновників їх витратам, недекларування ними окремого майна або про інші порушення. Існування такого механізму є важливим, оскільки може слугувати запобіжником від зловживань таких, як неповідомлення органу перевірки іншими державними органами про наявність у власності чиновника, щодо якого проводиться перевірка, незадекларованого майна.

Однак, законопроект не забезпечує громадських активістів дієвими інструментами для здійснення швидкого збору інформації про статки чиновників. Так, на погляд автора, разом із законопроектом варто було б розглянути питання про забезпечення громадськості вільного доступу через Інтернет до інформації про власників земельних ділянок і житлових будинків, іншої нерухомості, а також транспортних засобів. Такі зміни зробили б значно ефективнішою діяльність осіб, які розслідують факти зловживань посадовців, та сприяли б оперативному наданню об’єднаннями громадян органам, що проводитимуть перевірку, інформації щодо осіб відносно яких така перевірка проводиться. У випадку ж невідкриття доступу до інформації з реєстрів власності про власників оперативне надання інформації громадськими активістами перевіряючим в 5-денний (щодо осіб, які претендують на виборні посади) чи навіть 14-денний строк (щодо інших осіб відносно яких проводиться перевірка) буде практично неможливим. Як результат, інформацію про статки активісти зможуть надавати лише в окремих випадках і щодо осіб, про яких подібна інформація була зібрана й оприлюднена ще задовго до початку люстрації.

Детектор «брехні» за бортом?
Містить законопроект й інші недопрацювання. Зокрема, незрозуміло, з яких причин у ньому не було прописано перевірки посадовців на поліграфі на предмет отримання хабарів. Хоча подібні ініціативи застосування «детектора брехні» згадувалися в законопроекті №4570, зареєстрованому цього року в парламенті. І саме проведення публічного з присутністю незалежних спостерігачів тесту на поліграфі могло стати суттєвим фільтром для відсіювання з органів влади тих, хто справді вчиняв правопорушення, а не просто в певний проміжок часу займав ті чи інші посади. І використання сучасних технологій на сьогодні є реальністю. Так, використання поліграфа в своїй роботі при перевірці співробітників регламентовано нині на рівні наказів МВС №842 та Міндоходів №329. Тож невключення подібних норм до люстраційного законопроекту може свідчити про небажання реально очистити владу від тих, хто себе скомпрометував, а бажання позбавитися конкурентів під приводом «люстрації».

Як підсумки
Таким чином, законопроект №4359а далекий від ідеалу і приймати в оприлюдненій редакції його не можна. Цей документ слід суттєво змінювати та доопрацьовувати, а не поспіхом прийняти, щоб створити вигляд проведення «очищення». Адже намагання обманути людей і під виглядом люстрації створити видимість змін може призвести до нового Майдану.

Джерело: Юридичний вісник України

Автор: Микола Глотов, виконавчий директор РОГО «Комітет виборців України», адвокат



Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 
 

Архіви

 
 

Партнери

 
 ЗЕОН член Партнерства За прозорі місцеві бюджети