Революція Гідності: два роки потому

Пройшло два роки після Революції Гідності. Як змінилось життя нашого народу за цей період? Тотальне зубожіння людей привело до загального невдоволення і зневіри до влади. Як до центральної влади, так і до влади на місцях.

Чому ми маємо саме такі результати через два роки після останньої революції?

Спробую відповісти на це запитання і донести до громади своє бачення ситуації.

Ми насміхаємося з москалів, зомбованих російською пропагандою, але ми самі потужно зомбуємось завдяки українським ЗМІ. З огляду на те, що всі вітчизняні ЗМІ належать олігархам, в цьому немає нічого дивного. Проста аналітика покаже, що ці олігархи не є українцями (майже всі). А, отже, відповідь на питання про їх патріотизм очевидна. Зомбування українців за допомогою ЗМІ націлене на підміну пріоритетів, що спонукає людей до байдужості і пасивності.

Одягати вишиванки, співати українських пісень, вигукувати гасла: «Слава Україні! Героям слава!» і таке подібне – це все дуже добре. Але цього явно не достатньо, щоб побороти систему і тим більше побудувати справжню незалежну Україну!

Небесна Сотня і тисячі патріотів, що загинули на Донбасі, а також воїни, що продовжують гинути на війні вимагають з небес відповіді на питання:

Чому не звільняються Донбас і Крим?

Чому люди за ці два роки стали жити набагато гірше?

Чому не несуть покарання люди системи і їхні прислужники за свої злочини?

І ще багато «чому?». Тому що більшість українців перестали користуватися Волею, Свободою вибору та Розумом. А деякі співгромадяни продовжують перебувати у «совітському» ідеологічному рабстві, задовольняючись «повним шлунком». Тому найкращі продовжують платити життями за тотальне мовчання і бездіяльність великого відсотку українського народу. Саме відсутність активної дієвої позиції співгромадян у питанні впровадження в життя ідеалів Революції Гідності призводить до того, що нас безперестанку продовжують дурити і доводити до зубожіння та вимирання. У підсумку на сьогодні ми маємо сумну і трагічну картину у всій країні, яку можна описати такими тезами:

– Революція Гідності не знищила Систему, а лише змінила гетьманів.

– Ми по факту маємо війну за незалежність України, а не АТО.

– В такій реальності ми маємо два ворога:

а) зовнішній ворог – окупант Росія;

б) внутрішній ворог – олігархат.

– Без перемоги над внутрішнім ворогом в нас надзвичайно мало шансів перемогти ворога зовнішнього. Тому звільнення окупованих територій свідомо затягується олігархами на невизначений час.

– Олігархи створили і контролюють усі політичні партії, які працюють виключно на них, а не на український народ.

– Людям доносять вибіркову правду, а частіше брешуть, щоб маніпулювати їхньою свідомістю і якомога довше утримувати владу для подальшого грабунку країни.

– Справжня Українська Політична Еліта відсутня! Нашу еліту поколіннями винищували, а її місце зайняли вороги Українського народу:

а) олігархи;

б) новітнє покоління «номенклатури»;

в) каральні органи;

г) продажні журналісти і політтехнологи.

Олігархи та їхні прислужники створили Систему «кругової поруки». Впровадження Реформ – це ілюзія, міраж. Європейські норми життя – це суїцид олігархів. Тому наш шлях до Європи ми мусимо торувати у боротьбі. В ній потрібно піднімати прапори націоналізму, патріотизму, гідності. Саме такий мікс становить серйозну загрозу Системі.

За принципами «розділяй і владарюй» українців планомірно направляють одних проти інших. Для того, щоб досягти успіху в боротьбі із зазначеними ворогами всі справжні патріоти повинні об’єднатися. Не навколо і за: «Петю», «Беню», «Сеню» чи якогось іншого «дядечки», а в громадські об’єднання, основною метою яких є повна перемога над Системою та окупантами. Такі громадські об’єднання повинні не стільки говории про боротьбу. Скільки активно діяти. В рамках чинного законодавства. Відповідно вони повинні вимагати змін до законодавства у своїх обраних народних депутатів, якщо сьогоднішні закони обмежують засоби боротьби. Закликаю усіх земляків прийняти активну участь у процесі притягнення до персональної відповідальності за свої злочини перед українським народом всіх олігархів і їхніх прислужників на всіх рівнях. Від Києва до найвіддаленішого села. Інакше ще довгі десятиліття ми будемо тягнути ярмо неволі безвиході і зневаги. Пам’ятаймо! За які ідеали полягли герої Небесної Сотні та воїни ЗСУ і добровольчих батальйонів. Щоб нам не соромно було піднімати очі до неба, звідки дивляться на нас загиблі герої.

Петро Солтис,

демобілізований воїн АТО.

Джерело: http://zss.org.ua/2016-02-22/1754