Привітай свою маму!

Свято День матері прийшло до нас відносно недавно – в Україні його відзначають з 1999 року у другу неділю травня, в Росії – з  1998 року в останню неділю листопада. На відміну від 8 березня, коли вітають абсолютно всіх представниць прекрасної статі, у день матері вшановують тільки мам і майбутніх мам – вагітних жінок.

Матір – продовжувачку роду, шанували в усі часи. Одним з найдавніших свят, присвячених матері, вважається фестиваль на честь богині Реі, дружини бога Кроноса та матері численних богів і богинь, який відзначали навесні в Стародавній Греції.

Приблизно в 250 році до н.е. в Римі почали відзначати релігійне свято, присвячене богині-матері Кібеле, яке тривало три дні – з 15 по 18 березня.

На початку 17 століття в Англії в четверту неділю Великого посту стали святкувати неділю матері – свято всіх матерів Англії. У цей день було прийнято провідувати мам і приносити їм у подарунок спеціальний торт, який так і називався – «материнський торт».

Однак міжнародним святом День матері став завдяки США. У 1914 році Президент Вудро Вільсон оголосив День матері офіційним святом Америки і з тих пір в США його відзначають щорічно. Поступово друга неділя травня стала святом мам ще для 23 країн світу, а понад 30 країн обрали для нього інші дні. Українці вперше відзначили День матері в 1928 році – але не на рідній землі, а в Канаді, де його провів Союз українок цієї країни.

У 1929 році, завдяки організаторським старанням редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кісилівської, День матері прийшов в Галичину. І тільки в 1999 році День матері став повноцінним святом України – указом Президента була встановлена офіційна дата його святкування: друга неділя травня.

День матері – одне із самих душевних свят, тому що ми всі родом з дитинства і до своїх останніх днів несемо в душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, завжди приголубить і буде самовіддано любити, не дивлячись ні на що. Щастя і краса материнства у всі часи оспівувалась кращими художниками і поетами. Щасливі діти ростуть в дружній сім’ї і під опікою щасливої мами.

            Напередодні Дня матері ми розповімо про багатодітну маму Матвійчук Надію Григорівну,  яка виховує четверо дітей. Пані Надії 39, кондитер за спеціальністю, працювала на хлібозаводі, пізніше – продавцем. А останні чотири роки повернулася до найважливішої професії в світі – працює мамою. Доглядає чотирирічного синочка Іванка та двохрічну донечку Дар’ю. Іванко вже відвідує дитячий садок, а Дар’я – вдома. Найстаршому сину Роману 18 років. Він студент Рівненського автотранспортного технікуму, опановує спеціальність «міжнародні перевезення». Навчається на державній формі навчання. Крім того, з десяти років прислуговує у церкві. До храму ходить щонеділі, на свята – і в суботу.  А в технікум його привела любов до машин та інтерес до їх ремонту. Середній син Дмитро навчається у 10-му класі, йому 16 років. Діма захоплюється електронікою, весь час щось майструє. В цьому напрямку збирається і опановувати майбутню професію. Зазвичай, у багатодітних сім’ях кожен має свої обов’язки.  А тут не так. Як сказала мама, «зобов’язань в нас немає, ми допомагаємо один одному». Старші хлопці, як тільки переступають поріг хати (Роман по приїзді з Рівного, а Дмитро по приходу зі школи), запитують: «Мамо, що тобі допомогти зробити?». І тільки тоді займаються своїми справами, коли закінчуються справи господарські. Тато сімейства – Матвійчук Василь Володимирович, 42 роки. За професією – будівельник, тим і заробляє та забезпечує свою сім’ю. У молоді роки ні Надія, ні Василь не планували мати багатодітну родину. Все як у всіх – два сини, хороші гарні хлопці. Але, як то кажуть, людина планує, а Бог панує. Сини підросли, стали самостійними, а батькам якось вже і не вистачало дитячого шуму та сміху. Потім були життєві негаразди, втрата рідних людей. І коли Надія завагітніла, сім’я це прийняла як Божий дар. Народився Іванко, а через два роки – Даринка.  Ось так і з’явилася в Мізочі одна з двох найбільших багатодітних сімей на даний період. Тут панують дружба, повага, взаємодопомога і любов. Їхній будинок – світлий і затишний. І головним оберегом цієї родини є Мама. 

 Matviychuky

Тож, як часто наші українські сім’ї доростають до багатодітних, і що впливає на кількість народжених дітей нашими мамами?

На кількість народжених дітей, як відомо, впливають соціальні, економічні, культурні та екологічні чинники. Наявність багатодітних родин у минулому була обґрунтована, в основному, соціально-економічними потребами: більше дітей – більше працівників у господарстві, більше майбутніх захисників, більше шансів, що буде кому взяти на себе турботу про утримання батьків у старості. Згодом більшість із цих міркувань перестали бути вирішальними: дітей народжують для задоволення потреби в них батьків, а для цього багатьом сім’ям досить мати одну-дві дитини.

            Нині коефіцієнт народжуваності на одну жінку становить 1,45. Найгірша ситуація з народжуваністю була у 2000 – 2001 роках, коли на одну жінку дітородного віку припадало 1,09 дитини. 2005-го цей показник становив уже 1,2 дитини. А пік народжуваності в Україні зафіксували 2009 року, коли на сто жінок було 147 дітей. Зараз маємо 145 дітей на 100 жінок. За даними Держкомстату, 70% сімей в Україні однодітні. Проте, протягом останніх 10 років рівень народжуваності повільно, але підвищується. Варто зазначити, що на півдні Європи (Італія, Іспанія) та навіть у сусідній Польщі він набагато нижчий.

Для збереження чисельності населення українки мають народжувати по 3—4 дитини.

Багатодітні сім’ї в Україні становлять близько 4% від загальної кількості сімей і в них виховується близько 20% всіх дітей в країні.

У Мізочі 45 багатодітних сімей. У двох з них виховується четверо дітей (сім’ї Матвійчуків та Федорчуків), решта сімей мають троє дітей. Матерів-героїнь у нас дев’ять (матері, що народили і виховали до 8-річного віку 5 і більше дітей). У восьми – 5, у однієї – 7 дітей.

І наостанок додамо, що Д. Мендєлєєв був 17-м за рахунком дитиною в сім’ї, І. Павлов та І. Мечников виросли в сім’ях, де виховувалося п’ятеро дітей, у К. Ціолковського було четверо старших і троє молодших братів і сестер, Ф. Достоєвський і П. Чайковський мали по шестеро братів і сестер…

Леся Черниш  
 Л. Черниш, 
фото автора

учасниця проекту «Розвиток громадської журналістики у малих сусідніх    громадах»,

 

 



Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 
 

Архіви

 
 

Партнери

 
 ЗЕОН член Партнерства За прозорі місцеві бюджети