продовження Не такі страшні 2

День четвертий-сьомий. Тамбов.

“Політичні процеси у Росії: реалії та перспективи»

У понеділок ми побували у обласному виборчкомі. На нього виділено цілий будинок з окремими кабінетами та конференц-залом. Саме тут ми побачили гордість росіян – «КОИБы» – це урни для бюлетенів. Але не картонні, як у нас, а пластикові з програмою електронного підрахунку бюлетенів, вкинутих у ящик. Тож коли під час виборів виникло питання про те, чи потрібно перераховувати бюлетені, – уся комісія проголосувала «за»,  довірившись машині. Крім того, весь час, особливо перед виборами, серед школярів, а особливо тих, хто отримав можливість уперше проголосувати на виборах кінця минулого року, проводились конкурси малюнку «Що таке вибори», конкурс на кращу казку про вибори, КВК та інші заходи. Також у школах було введено годину вивчення процесу виборів і навіть здавався екзамен. На відміну від наших комісій, де її члени повинні були собі канцтовари купляти інколи за свій рахунок,  у Росії всім забезпечує держава: від комп’ютерів, сканерів, принтерів до ручок, олівців та блокнотів. А на запитання про можливість підкупу під час виборів голова виборчкому відповів, що у нього досить пристойна зарплата, щоб не думати навіть про це. ( Є над чим задуматись нашим членам виборчкомів і над чим поплакати).

Познайомились ми і з діяльністю молодіжних організацій при партіях, зокрема  «Молодої гвардії» «Єдиної Росії», яка дає можливість молодим людям (в основному студентам), що мають хист до політики, зробити кар’єру у цій сфері. Для цього вони можуть навчатися у школі журналістики, школі продюсерського мистецтва, Вищій школі управління, для них проводяться екскурсії в обласну думу, організовуються зустрічі з молодими успішними підприємцями.

«Громадянське суспільство у дії»

Великі кошти держава витрачає на федеральні проекти, зокрема одним з таких проектів є молодіжний федеральний проект, вигравши який, молоді люди, студенти, створили громадську організацію «Все дома», яка бореться  за створення ОСББ (об’єднання співвласників багатоповерхових будинків), випускаючи листівки, власний журнал, розклеюючи плакати, де, крім цього, також закликає до чистоти прибудинкових територій від сміття та незаконно поставлених гаражів (черепашок), автомобілів. Але в усьому їх підтримує влада: потрібно зробити акцію проти незаконного встановлення гаражів – дзвонять у місцеве ЗМІ, міська рада виділяє кран, який забирає привселюдно гараж, а власник, звісно, навіть слова не скаже проти, бо все це показують  у місцевих новинах і розписують у газетах.(Ось де може розгулятися душа, якщо є підтримка держави).

Але найбільшим нашим здобутком були зустрічі керівниками Будинку молоді м.Тамбова та організаціями ТГУ: волонтерським «Бумерангом» та Чичеринським центром, адже саме тут ми знайшли відповіді на запитання: чим займається молодь, наскільки вона є самостійною у здійсненні своїх проектів.

Будинок молоді. Величиною схожий на наш рівненський, але «начинка»! Величезні холи з сучасними шкіряними м’якими кріслами та диванами-куточками, у кутку великий плазмовий екран, на якому весь час транслюється: де, коли і у якому кабінеті працює той чи інший гурток.  Світлий актовий зал зі сценою та кабіною з сучасною комп’ютерною технікою для оператора і режисера. Творча лабораторія (школярі, студенти), яка розробляє  нові проекти гуртків, у яких хотіла б працювати молодь, оснащена за останнім словом техніки. І над усим цим 40 працівників, які готові допомогти, підказати, направити. Саме сюди, у сімейний клуб, можуть прийти молоді сім’ї з малими дітками, щоб обговорити спільні проблеми і навчитися справлятися з ними, погратися і просто відпочити. До десятка різних музичних груп тут збираються, щоб порепетирувати, а потім на звітному концерті показати: зможуть вони продовжувати своє існування чи доведеться розійтися. І гроші на все це виділила обласна влада, а проект Будинку молоді, саме будівлі, робили студенти-архітектори. А наша культура і освіта ледве зводить кінці з кінцями, весь час шукаючи спонсорів.

Зараз у Росії велику увагу приділяють волонтерству. Тому недарма у тамбовському університеті існує волонтерська організація «Бумеранг», яка працює у напрямках збереження екології, патріотичного виховання та спортивного, за здоровий спосіб життя. Співпрацюють з дитячим будинком, сім’ями, де є діти-інваліди, університетським зоопарком (!). На такі акції, як «Подарунок від Діда Мороза»  для дитбудинку, екскурсії, випуск листівок, університет виділяє гроші.  Крім «Бумеранга» в університеті існує і Чичерінський центр, який працює з історичними матеріалами, пов’язаними з Тамбовщиною. Зокрема ними випущена книга (знову таки за спонсорства університету) спогадів Б.Чичеріна і інших авторів про нього.

 Усі здобутки, напрацьовані студентами цих двох організацій, використовуються при написанні їх дипломних робіт. А викладачі-керівники працюють на добровільній основі.

Останній день у Тамбові був присвячений регіональним ЗМІ. Місцеве телебачення зіграло з нами злий жарт і замість того, щоб поговорити про наш проект, ведучий почав ставити питання щодо політичного та суспільного життя в Україні, нашого ставлення до Степана Бандери (!). Слава Богу, обійшлися загальними фразами.

Наступний день під гаслом «Російський бізнес» ми провели у Липецьку, сусідньому обласному центрі. На відміну від Тамбова, це індустріальне місто, завод якого починав ще з випуску гармат для Петра І. Тут ми зустрілися з молодими успішними  підприємцями, які створили свою асоціацію для підтримки один одного; організовують тренінги, реалізують проект «Кращий молодий підприємець року», організовують зустрічі з банками, бали для підприємців та громадських діячів. А також була зустріч з підприємцем, проект якого (інститут перепідготовки підприємців) був підтриманий на вищому рівні і ввійшов у федеральну програму, на яку держава виділила гроші. І тепер такі інститути будуть відкриватися у всіх регіонах Росії.

Врешті-решт, коли ми сіли перед від’їздом в Україну разом з організаторами підбити підсумки, то прийшли до висновку, що з цього проекту ми почерпнули багато корисного. Ціллю організаторів було показати нам державну, політичну і громадську діяльність в усіх їх проявах. Адже ми зустрічалися і з політиками, з якими змогли обговорити сучасні процеси у Росії; і з підприємцями, у яких успішно йде бізнес, та тими, які натикаються на бюрократичність чиновників; зустрічались з представниками громадських організацій і прийшли до висновку, що їх у великій мірі підтримує держава федеральними проектами і програмами; розмовляли з молоддю, студентами і школярами, які хочуть робити щось нове, працювати для людей і зустрічатися зі своїми ровесниками, щоб поділитись своїми планами на майбутнє. Ми прийшли до висновку: ми можемо працювати разом, ми можемо реалізовувати спільні проекти, обмінюватися досвідом, адже незважаючи на кордони, у нас освіта, культура, підприємництво розвиваються в одному напрямку, у нас однакові цінності. Тому такі проекти, як наш дозволяють знайти єдинодумців,  обміняти досвідом і створити власні спільні справи.

Катерина Кондратюк