Пора рішучості та відповідальності перемогти боязливість і егоїзм

Спілкуємось про децентралізацію із засновником Аналітичного центру розвитку міста «ЗЕОН», експертом Всеукраїнського Партнерства «За прозорі місцеві бюджети», Миколою Орловим:

Чому не створюються об’єднані територіальні громади у Здолбунівському районі?

Перше – небажання сільських, селищного, міського голови об’єднуватись.

Друге – небажання керівників районної ради і районної державної адміністрації втрачати свої позиції.

Третє – низький рівень поінформованості населення, яке необізнане щодо реформи децентралізації та незнання про переваги, які отримає громада внаслідок об’єднання.

Четверте – інтереси певних представників громади, які мають фінансовий або політичний вплив. Наприклад, це представники бізнесу, що мають власне бачення формату об’єднання та розподілу депутатських мандатів у новоствореній громаді.

Тепер детальніше. Візьмемо для прикладу потенційну Здовбицьку ОТГ, до якої за перспективним планом входять Урвенська, Уїздецька, Миротинська сільські ради і Здовбиця. При усій повазі до особистостей та посад, які займають обрані людьми голови громад, та погляньмо правді в очі – чому не ведеться діалог мі ж ними. Простий, безпосередній діалог. Коли одні приїхали до інших, обговорили, намалювали, порахували. Роз’їхалися, подумали, знову зібралися і до всього домовилися. Для чого давати привід своїм громадам думати, що будучи на такій посаді, голові дорожчі свої пенсії і зарплати на посаді ще рік-два ніж майбутнє громади?

А Здолбунівська ОТГ? Чому не розсилає запрошень найближчим селам міський голова? НЕ можуть самі села звертатися до міста щоб об’єднатися, є чітко описані процедури, які ігноруються. Тому констатую, голови блефують. Хто по знанню справи хто і без цього. Егоїзм і боязнь – це називається. І не потрібно кивати на районну владу, листи в Київ сільські голови писали що на них тиснуть на самих початках децентралізації, значить самі спроможні визначитися і об’єднатися.

Не сприяла децентралізації і позиція районної влади. Чи свідома, як на мою думку, у районної ради, яка вустами керівників у позаурочний час на позаурочних заходах своє бачення процесів дає. І про єдину районну велику громаду і про чекаймо поки об’єднають зі столиці і тягніть гуму, бо тоді на горіхи голові РДА перепаде. Та і сам голова адміністрації, як мені видається, несвідомо, але теж сприяє затягуванню процесу об’єднання. Через дещо хаотичну політику «реконструкції району», а не чітко під майбутню конфігурацію ОТГ в районі. Але що йому ще залишається робити, якщо громади не готові самі брати відповідальність на себе. Краще ж мати 70 тисяч на рік на весь благоустрій села і кивати на районну владу ніж об’єднатися і мати в рази більше. Але з відповідальністю за прийняті рішення.

Вплив деяких політиків і бізнесу. Він безумовно є і він деструктивний. Зрозуміло, що тим, кому добре живеться при «своєму» голові, захочеться добре жити і завтра. Для цього треба максимально консервувати те що є, або впливати на обрання наступних комфортних голів. Інакше прийде новий і запитає, чи то ліс у тебе на законних правах і мисливці в ньому, а чи будиночки і земля правильно отримані і збудовані, чи податки правильно платиш і людей найманих оформлюєш. А хтось просто хоче масштабної ОТГ, щоб самому претендувати стати головою нової громади. І байдуже, що головна ідея децентралізації – це наближення послуги до людини, тут інші стимули в голові політиків крутяться. І вони не про всіх людей.

А що ж люди, пересічні мешканці? А нічого. Мають те на що заслуговують і мені моїх земляків не дуже то і шкода. Якщо у Вірменії не захотіли консервації влади нового-старого президента-прем’єра, то прийшли і «викинули» його за 10 днів із крісла, якщо у Румунії захотіли протидіяти корупції, то і родич Президента опинився за гратами, а якщо наше все- це городи і телевізор, то така нам і ціна. З усією повагою до людей і людської тяжкої праці на селі. Але зміни будуть лише тоді, коли тими граблями трохи  будуть штовхати на лише зілля на городі, а й тих, хто не дає додаткових можливостей для розвитку своїх громад. Своєю нерішучість, боязню чи некомпетентністю. Шукайте своїх депутатів, голів і питайте чому вони втратили за ці три роки десяток мільйонів гривень тільки по потенційній Здовбицькій ОТГ, які могли би суттєво покращити ситуацію в селах.

Ті, хто об’єднався і там де прийшли люди, які на перше місце поставили розвиток громади, а не власну зарплату та «відкати», там вже обсерваторії в школах облаштовують та фонтани на площах, переводять на тверде паливо всі заклади і будують заводи по виробництву палива для таких котлів.

То, які рецепти є, щоб провести успішне об’єднання громад у Здолбунівському районі?

Здолбунівщина хай свої рецепти придумує сама, благо прикладів вже є по Україні і за кордоном багато. Тільки цей рецепт маж бути значно креативніший між мантри «Треба об’єднуватися».

Ключова робота для районної влади, офісів реформ, голів громад, які прагнуть змін – це роз’яснення – презентація позитивних сторін реформи, це конкретні історії успіху тих громад, що вже об’єдналися. Для чого гадати, просто поїдьте до тих громад, що вже об’єдналися в 2015-2016 роках. Ви  побачите, що в них є, запитаєте чи справдилися ті побоювання, що  були до об’єднання!  Зараз є чітке розуміння місії 2018 року – або ти з реформою, або ти деградуєш!

Всі запитання щодо скорочення шкіл чи амбулаторій тощо – це не більше ніж відмовки. Продиктовані власною боязню приймати рішення. Я завжди у таких випадках керуюсь двома постулатами: Думай як би ти це зробив у своїй сім’ї та створення будь-чого від чого користь менша ніж вартість його утримання не варте існування.

Наведу приклад. Освітянська субвенція, як то кажуть «ходить за учнем». Скільки дітей стільки грошей. Міністерство каже: «Ми вам даємо 9 тисяч гривень на одного учня на рік, а у вашій школі 30 учнів, ось вам 270 тисяч гривень.» Але щоб забезпечити її діяльність, необхідно в десять раз більше гривень. Бо ж є постійні витрати на утримання школи. Ви зможете собі це дозволити? А може нам ці 30 учнів дорого обходяться? Можливо краще купити  шкільний автобус і відвезти їх за три-п’ять кілометрів в центр громади, де якість освіти вища, де є опорна школа, обладнана всім необхідним і вони потім зможуть вступити до хорошого університету і бути конкурентоздатними на ринку праці» або альтернатива  «Давайте будемо дотувати школу зі свого бюджету, але ми тоді не зможемо забезпечувати  розвиток благоустрою нашого села».

Це вибір громади, люди самостійно приймають рішення. Зараз подібними питаннями розпоряджається районна влада. Люди скаржаться, мовляв: «Район нам закриває школу». Ну так візьміть відповідальність на себе і скажіть: «Ми не хочемо закривати школи, бо вважаємо –  є школа – є село!” Але це коштує три мільйони. Вам визначатися чи щоб діти були поруч, чи щоб діти розвивалися. Потрібне лише відчуття відповідальності і об’єднана громада, яка проведе чіткі розрахунки і скаже: у нас вибір якість освіти чи наявність школи; щоб діти були поряд або щоб діти були конкурентоздатні. Вибір і продиктує рішення.

Уряд запевняє, що 2018 рік буде останнім добровільним і для цього є підстави, адже кількість об’єднаних громад вже перевалила 50% від запланованих. Далі примусове об’єднання. І ті, хто «не дав знищити село», нехай тепер пояснює чому не дав шансу селу ці три роки отримувати кошти на його розвиток!

Повірте, питання де центр громади, буде актуальне лише декілька місяців, до того як почнуть йти перші кошти в усі села громади. Набагато важливіше питання, хто готовий брати відповідальність рухати громаду вперед, розбиратися у фінансах, айті, маркетингу території. Треба вже думати за потенційних голів громад, за команду, приглядатися до найкращих фахівців тих же районних структур, оскільки влада зміщується до людей в села і міста. Разом із відповідальністю за свої рішення.

Всюди у світі, де проходив цей процес і навіть дуже нещодавно, як у Прибалтиці, там виникали схожі проблеми. Але процеси завершилися результативно, тільки хтось вже приєднує тих, хто довго думав і вже нічиєї думки не питають, а дехто і досі сперечається де буде центр громади і єдиним аргументом нелюбові є щось на кшалт « А ми з тими здовбичанами ніколи на дискотеці не мирилися». Кому яка роль до вподоби то й ту і обирає. Всьому є своя ціна чи то політична чи економічна, тільки от масштаби різні. Одна справа не виграти наступні вибори одній людині, інша – через одну –дві людини зупинити розвиток громади. Я – ЗА децентралізацію та розвиток. Бачу це щоразу, як приїжджаю у нову громаду, яку консультую в рамках міжнародних проектів, і коли мимоволі порівнюю із здолбунівським консерватизмом у цьому питанні. Проста арифметика, навіть не математика, говорить про те, що ЖОДНА громада, яка об’єднається СЬОГОДНІ, ЗАВТРА точно буде мати більше ніж мала ресурсів. Але все це потрібно встигнути зробити ДОБРОВІЛЬНО у 2018 році. То може вже настав час для рішучості і відповідальності і у нашому районі?

План дій дуже простий:

Травень – прийняття рішень про об’єднання

Літо- збір усіх документів і подача інформації про потребу у проведенні виборів на осінь

Осінь – вибори, новий склад органі управління громадою, новий бюджет

2019 рік – рік нових можливостей з новим бюджетом, оцінка власних сил. Сил достатньо – приєднуємо навколишні села, сил саме в норму-існуємо як є, сил малувато – шукаємо до кого доєднатися. Все просто, але 2019 рік точно не втрачено і за кошти зроблено щось що так потрібно громаді. Всі у виграші.