План дій на Здолбунівщині після вчорашніх голосувань у ВРУ. Частина перша

Доборолися, добалакалися,
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю
сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Від чужих, що тебе
скуповують?
І своїх , що тебе продають?
(с) Ліна Костенко

Вчора, здається, все остаточно стало зрозуміло. Те, що наприймала наша Верховна Рада, остаточно показує, що буде далі. Це – крапка. Це – Білорусь. Ба, ні, в Білорусі – краде всього один чоловік… Це справді Північна Корея в центрі Європи. Резервація олігархії…

 На момент написання цього матеріалу ще немає реакції на останні події партійних лідерів.

Цікаво, що вони скажуть? Знову закличуть вийти на Майдан? Скажуть чекати та готуватися до виборів 2015 року? Зараз навіть дитині зрозуміло, що ніяких виборів вже не буде. А може, скажуть нарешті відкопувати? Або повідомлять, в якому наметі на Майдані роздають засоби захисту від “клопів і тарганів”? Не думаю. Швидше за все, ніхто з лідерів не дослухається та не запропонує робити так, як радить депутат Волинської обласної ради Ігор Гузь, а тому потрібно налаштовуватися на довгу боротьбу. У нас же мирний протест. Про методи мирної боротьби йтиме у цьому матеріалі далі.

Багато жителів Здолбунівщини за останні місяці побували на Майдані у Києві. Хтось, через певні причини, брав участь лише у заходах, що відбувалися у Рівному. Хтось допомагав грошима та теплими речами. Не залежно від того, що буде взавтра, я впевнений, ця боротьба не була даремною. І вона повинна тривати далі. Навіть в тих умовах, які сьогодні запропонувала Верховна Рада. Так, тепер ця боротьба буде значно важчою. Бо серед того, що наприймала ВРУ, зокрема:

– Порушення порядку мирних зібрань – до 10 діб.

– Участь у мирних зібраннях у касці, форменому одязі, з вогнем – до 10 діб.

– Встановлення наметів, сцени чи навіть звуку(!) без дозволу(!) міліції(!) – до 15 діб.

Виходячи з цих нововведень, важко спрогнозувати, що буде на Майдані далі. Проте боротьба проти цієї влади потрібна і можлива не лише на Майданах. Є й інші методи. Законні. Так-так, законні, навіть не зважаючи на сьогоднішні поправки ВРУ!

Розділ перший: Слуги народу

У нас є районна рада. До неї входить 44 депутати, які представляють 12 політичних партій. При цьому:

“Батьківщина” + “Наша Україна” + частина “Сильної України” + “Свобода” + УНП + НРУ + позафракційні = СТАБІЛЬНА БІЛЬШІСТЬ.

Як ми демонстрували свою більшість до цього? Переважно, прийняттям різноманітних звернень: до Президента, Прем’єра, ВРУ чи кого там ще. Не знаю як іншим депутатам, але мені набридло приймати ці безглузді звернення. Всі чудово знають, що вони ніколи до адресатів не доходять. Коли я одного разу в приватній розмові висловив свою думку, що не бачу сенсу голосувати за ці “пропозиції” та “вимоги”, які нічого не вирішують, мені відповіли, що це потрібно для того, щоб наші виборці знали нашу позицію. Може й так. Але чи достатньо цього? Мабуть, ні. З цим всі погодилися. І ми пішли далі. Ми спромоглися на рішення, яке не “родила” жодна інша районна рада області.

6 грудня 2013 року ми 24 голосами “за” висловили недовіру голові Здолбунівської РДА Віталію Шулю. За процедурою, Президент мав би розглянути наше рішення (оскільки для повної відставки потрібно 2/3) та щось вирішити. Вирішив би залишити Шуля? Чудово. Все по-чесному. Але у них по-чесному не буває. А тому відбулося інше. За Віталія Степановича – фізичну особу – заступилася прокуратура. Це при тому, що вона (прокуратура), на думку багатьох юристів, мала право втручатися лише у двох випадках:

1. Коли порушено інтереси держави;
2. Коли порушено інтереси фізичної особи, яка не може сама себе захистити (неповнолітня, недієздатна і т. д.).

Здавалося б, все просто: на нашій стороні Закон. Але справа в тому, що на їхній стороні право безнаказано цей Закон порушувати… Як наслідок, Рівненський окружний суд рішення районної ради про недовіру Шулю скасував. А суд вищої інстанції навіть не взяв апеляцію до розгляду… Таким чином, Віталій Шуль залишається на посаді. (натисніть на документ він збільшиться)

Аналогічні рішення прийняли суди по всій країні щодо звернень з вимогою прийняття Закону про імпічмент, відставку уряду і т. д. Що це значить? Це значить, що все, що ми приймемо, навіть маючи більшість, може бути відмінено. Через порушення процедури, строки оприлюднення, відсутність в рішенні коми в потрібному місці…

 Який вихід? Чи є вихід?

Є. Не голосувати. Наприклад, за ті проекти рішень, які виносить на сесію РДА. За всі їхні проекти рішень. І нам за це точно нічого не буде. Нехай проекти рішень РДА розглядає прокуратура, а приймає суд. Але в такому випадку ніхто нічого не скасує. Бо як можна скасувати те, що не прийнято? Бездіяльності теж не буде. Сесії відбуватимуться. Частина рішень, які не мають стосунку до РДА, прийматимуться. Так, можливо у когось із депутатів будуть проблеми на роботі чи у бізнесі. Але я впевнений, що кожен з нас, депутатів, у цей скрутний час твердо вирішив: треба рятувати не власний бізнес, а країну. Всіма законними методами боротьби. А їх, законних методів, як бачимо, лишається не так багато…

 Зрештою, для того, щоб у нас – народних обранців – не «дрогнула рука», сьогодні як ніколи потрібний громадський контроль за депутатами. Ходіть до нас на сесії. Вони, принаймні поки-що, залишаються відкритими для будь-якого громадянина. Саме активність з боку громади, громадський осуд тих, хто може навіть випадково зіграти на стороні влади, унеможливлять «тимчасове помутнєніє», яке може найти на кожного при прийнятті окремих рішень.

Опоненти скажуть: а як же бюджети, видатки, зарплати, голодні діти, яких треба кормити?…

Сподіваюсь на розуміння наступних слів. Такий підхід просто втомив. Ну чому ми думаємо лише над тим, щоб була можливість їсти, пити та лизати заслинену цицьку? Ну що ще має трапитися, щоб ми зрозуміли, що сьогодні, без пафосу, прийшов час рятувати державу? Можливо, це останній шанс. Ну невже так важко у цей скрутний момент, вперше у житті, спробувати подумати не лише про свій живіт, а й про щось важливіше? Ми ж боремось за зміну системи, а не за право сидіти на золотому унітазі…

Опоненти скажуть: для чого ці сварки та розбори в районі? Тут нічого не вирішується, без зміни ситуації у Києві, це даремна трата часу. А у Києві немає лідера…

Знову не погоджуюсь. Легко говорити про необхідність повалити Януковича чи блокування роботи Кабміну. Бо Янукович – далеко. Кабмін – теж. Значно важче боротися зі своїми місцевими януковичами, протидіяти їм на місцях. Бо тут – треба реальні зусилля. Тут опоненту треба дивитися в очі. Тут відмазка про погану опозицію в Києві, яка нічого не пропонує, – не прокатять. Тут треба діяти, а не бути радником Кличка-Яценюка-Тягнибока!

Важливість боротьби у районній раді підкреслює й той факт, що сьогодні одним з рішень нашої дорогої ВРУ було: “громадське об’єднання вважається таким, що бере участь у політичній діяльності, якщо воно прагне впливати на рішення органів влади. Реєстрації такого ГО потребує завчасного дозволу держави.”

 Як ми розуміємо, ніхто тепер дозволу на легалізацію ВО “Майдану”, про який останнім часом багато йде мови, не дасть. Вчора в районі відбулися ще одні збори стосовно майбутнього цієї організації. На одному з сайтів уже є інфа- з цього приводу. Вона не повна. Але як на мене, це вже не так важливо. Очевидно, метод боротьби через громадські організації вже виходитиме за межі закону.

І насамкінець. На 29 січня запланована щорічна смолоскипова хода вулицями Здолбунова до Дня Героїв Крут. Сьогодні ВРУ прийняло рішення, згідно з яким за “участь у мирних зібраннях у касці, форменому одязі, з вогнем – до 10 діб”. Допоки цей закон не вступив у силу, закликаю усіх, навіть тих, хто ніколи раніше на подібні заходи не ходив – прийти. Тим паче, що захід організовують не політичні партії, а громадськість.

Повірте, смолоскипи не мають нічого спільного із фашизмом, нацизмом чи чимось іншим в тому ж дусі. Просто життя має дві форми: гниття та горіння. Нехай наша мирна смолоскипова хода покаже, яку форму обираємо ми…

Закликаю до обговорення озвучених пропозицій.

Далі буде…

 Сергій КОНДРАЧУК, фото ілюстративні із відкритих джерел