Перший крок до ненависті – підсумки декларування

Хеллоуін вдався, все повилазило. Кому годинник на св.Миколая, кому трильйон під подушку, кому церкву у приватну власність, а хтось всерйоз показує 7 кв.м житла. Тепер на часі Новий рік і Різдво, може б то свято хто ще влаштував – відставку уряду повним складом, нові парламентські вибори.

Мільйонні статки, нерухомість, власні храми, колекційні вина, картини – все це обличчя вищої української влади. Влади в країні де 70% людей отримують субсидії, а отже офіційно цією державою визнані злиднями.

Соцмережі дуже влучно і по ділу глузують як над надстатками декларантів вищої ланки управління країною так і їхнім стьобом над системою декларування.

Як вірити словам таких людей, які розробляють Програми подолання бідності, не відчуваючи її?

Як сприймати після цих декларацій двомісячні затримки зарплати через те, що якісь неуки в мінфіні не подали необхідні документи до ВРУ, а ті не поцікавились чи ще не повиздихали на місцях держслужбовці протягом тих двох місяців?

Як боротися із несплатою акцизу в районі і відповідати на питання підприємців, про мільйони в деклараціях з яких хотілось би побачити і виписки з реєстрів сплати податків?

Яке право матимуть  самі генеральні прокурори і самі внутрішні міністри ініціювати розслідування коли після героїчних сторінок із відсидками, еміграціями, утисками, лікуваннями, нині не можуть дати відповідей про рюкзаки синів для армії, вісім квартир на бухгалтершу, колекційні вина у погребах?

Знаєте, для чого нова влада України декларує трильйони готівки, яка може замінити держбюджет країни? Для того, щоб убезпечити собі алібі на всі майбутні хабарі. Для того щоб не виникало запитань за які гроші вони обідають у ресторанах пятизіркових готелей за кордоном, за що заправляють свої автопарки не Таврій і не Ланосів.

Хтось із них був все життя на держслужбі, хтось прийшов з бізнесу. Декларування мало. Потрібне підтвердження нажитого. Отримував дивіденти, прибутки, зарплату – добре, покажи де, коли і чи підприємство сплачувало податки. Не готов показати – ласкаво просимо до нової національно програми  “Стіночка”.

Закритий клуб новітніх золотобатонників із шоколадною начинкою цим декларуванням не тільки виконав вимогу європейської спільноти, а й показав те, про що всі здогадувались. На фоні цих декларацій розвод лохів від циган і карманників виглядає вже як аматорство. За справу беруться справжні професіонали, для інших -субсидія.

Очікувати ненависті, непокори, спалаху невдоволення можна вже найближчим часом, адже це тільки початок.  І навряд чи сам факт розслідування одними, керованими такими самими статків інших, вдовольнить суспільство і заспокоїть.

Попереду зима, а ми знаємо якими неспокійними вони бувають в Україні, або політика економічного егоцентризму перейде до персоніфікованого вигляду “Аби мені вижити, а на всіх решту начхати”. За цим стоять крадіжки, цинічні пограбування, опір поліції, низька виконавча дисципліна на роботі.

В мережі лунають заклики визначити ці задекларовані статки – позиченим державою Україна декларантам з вимогою обов’язкового повернення. Можна із процентами. Термін повернення настав.

Ще кажуть, що нарешті люди визначились із політичними симпатіями до партійної еліти, що представлена у ВРУ, вони ненавидять усіх, відтепер однаково. Коли в сільраді депутат забув повідомити що його питання розглядається і йому виділяють земельну ділянку, то завтра прийде прокурорська шпана і буде вам довго прочищати мізки за конфлікт інтересів, а коли 450 депутатів Верховної ради голосують за підняття самим собі зарплати то виявляється ніякого конфлікту не має.

Пора від золотобатонної ери, з безграмотними губернаторами, які за 6 хвилин проходять тести і стають переможцями конкурсного відбору, з боротьбою із громадськими активістами, з відкинутим досвідом вмілих управлінців не зі столиці, розумом випускників західних ВНЗ, розривами у зарплаті між керівником Укрзалізниці, Укрпошти, НБУ, і рядовими поштарями, слюсарями в сотні разів, яка як виявилось досі триває, переходити до відкритого суспільства де цінуються розум, здатність створювати, відповідально розпоряджатись.

Віри в то мало. Вигнати ще сили в народу знаходяться, а от на їх місце достойників не знаходиться. Бо їх одразу має зайти критична маса, яка змінить стиль, підхід, систему. Нові обличчя, як виявилось лише тимчасово можуть прикрашати її, а потім йдуть…шукати свій батон.

Не все пропало, не все зрада, все в наших руках. Але відчуття непідйомності побільшало..

Європа дізналася що в нас є гроші і подумає чи давати нам кредити.

Нових, справжніх бізнесменів і політиків змішають зі старими і покажуть що нового і справжнього не існує.

Нові декларації-нові наводки для криміналу.

Багатим бути не соромно, якщо це чесно зароблені гроші, соромно бути бідним, соромно працювати над створенням заможного суспільства але збагатитися лише самому.

Не виключено що з 1 листопада хтось випадково стане мільйонером, а хтось не дорахується задекларованого – до системи довіри як не було так і немає,…і до електронної теж)