Олег Тищенко. Історик, краєзнавець, патріот

Олег Тищенко – неординарна особистість, дослідник історії Здолбунівщини від окремої вулиці до цілого міста, від людини, що своїм життям прославила наш край, до цілого населення міста чи села нашої батьківщини. То хто ж він – громадянин свого краю, що називає себе лише підприємцем… безробітним?

 – Коли Ви народилися, і у якій школі пройшло Ваше дитинство, юність?

 – Народився у 1969 році, закінчив Здолбунівську ЗОШ №4 зі срібною медаллю, пов’язати своє життя вирішив з історією. Тому вступив на історичний факультет Луцького педінституту, а після його закінчення пропрацював два роки у ЗОШ №6 нашого міста.

 –  Це єдиний Ваш диплом чи, можливо, є ще здобутки?

 –  Пройшов спеціальний курс Інституту проблем молоді при Міністерстві в справах молоді, фізичної культури та спорту –  диплом спеціаліста з молодіжної політики в Україні; навчався в Федеративній республіці Німеччини – отримав диплом спеціаліста в молодіжній галузі Німеччини  «Європа-коледжу» м.  Кассель, ФРН;  стажувався в Інституті «Геономікс» м. Берлінґтон штату Вермонт, США –  диплом за спеціальністю «Громадські зв’язки» програми IREX Американського державного аґенства інформаційного розвитку.

 –  Ви досить освічена людина, а чи змогли реалізувати усі свої надбання?

 –  у 2000 році був учасником американської програми IFES «Виборчі технології та громадські зв’язки» (м. Київ). У цьому ж році брав участь у польсько-українській конференції «Парламент та Місцеве самоврядування польської столиці – дільниці Урсинув, Мокотув» (м. Варшава).

 – Десь працювали?

 – Рік працював начальником відділу у справах молоді та спорту Здолбунівської районної державної адміністрації. Після того у відділі в справах сім’ї та молоді Рівненського міськвиконкому керівником клубу дебатів на базі Рівненської ЗОШ № 15. З 1998 року пішов у журналістику та там і залишився. Працював на рівненських радіо, був редактором різних рівненських і нерівненських газет. Але історію не полишав. Видав декількома накладами книгу «Гурби: квітень 1944-го», яка лягла в основу однойменного документального фільму, далі була книга «Здолбунів на Волині. Історичний вернісаж» історико-краєзнавчого змісту.

  – Ваша громадська та політична діяльність?

  – Був головою наставничої ради СУМівскої організації «Клуб Українського юнацтва «Білий хрест». У 2006 році став депутатом рівненської міської ради від партії «Наша Україна», а з листопада 2010 року – депутат Здолбунівської міської ради від партії УДАР Віталія Кличка.

 – Яка у Вас сім’я? Як, зокрема, дружина реагує на Вашу діяльність?

  – Дружина – Тищенко Катерина Олександрівна; виховуємо двох синів: Романа 2000-го та Данила 2005-го років народження. Дружина, звичайно, не дуже схвалює, хоча і не забороняє, а сини, як і я, люблять історію.

  – З чого розпочався журнал «ОстрОга»?

  – Все почалося з того, що я вирішив видати книжку про видатних людей Здолбунова і звернувся у міськраду з пропозицією співпрацювати. Міськрада, ніде правди діти, матеріали, які могла надала, але далі цього справа не просунулася, оскільки грошей на видавництво книги не знайшлося. Але світ не без добрих людей. Тому з’явився хоч і не книга, але журнал, в якому я намагаюся відкрити своїм землякам невідомий і забутий Здолбунів з його старими багатойменними вулицями, старовинними будинками та мешканцями, які давно вже пішли з життя. Але не з пам’яті людей і не зі старих архівних документів. Тому матеріал є і він ніколи не закінчиться.

  – Яка Ваша наступна вершина? Що далі?

 – Згодом є бажання зробити з номерів «ОстрОги» збірник. А ще  одна мрія – написати книгу про наших видатних людей, старі підприємства, адже зібрано багато місцевих легенд і переказів, і це ще ж не всі.

  – Як, на Вашу думку, Вас могли б охарактеризувати Ваші земляки?

  – За натурою нетерплячий, жорсткий. Будь-що, перед тим як розказати, пропускаю через себе. І недолік: беру на себе занадто багато відповідальності.

  – Що хотіли б побажати нашим читачам?

  – Розуму і терпіння… і більше совісності.

 Катерина Кондратюк