Однієї субвенції на дві медичні установи не вистачає

Тому працівники однієї з таких установ, а саме центру первинної медичної допомоги, вирішили, що самий раз зірватися із своїх робочих місць для зустрічі у Здолбунові з керівництвом РДА. Декілька десятків медпрацівників завітало до сесійної зали у Здолбунові на Грушевського, 14 щоб почути з перших вуст голови Здолбунівської РДА, начальника фінуправління, що їм чекати і чи чекати взагалі зарплати.

Першим слово взяв керівник закладу Олег Сумко, який вкотре звинуватив фінуправління і адміністрацію у особливій “не любові” до закладу, який він очолює. Розповів про ситуацію із навантаженням на одного лікаря в нашому районі та інших країнах світу, назвав цифри заборгованості по зарплаті. Хоча як такої заборгованості бути і не могло. Аванс за травень виплачений, а травень місяць ще не закінчився, щоб зробити висновки про розрахунок по оплаті праці за місяць що минає.

Потім слово взяв голова РДА Сергій Кондрачук, який запевнив, що були зроблені усі можливі кроки для з’ясування ситуації в первинній медицині. Зокрема участь у колегії РДА начальника обласної медицини Юрія Осіпчука, який пообіцяв допомогти розібратись у ситуації з розподілом субвенції між двома закладами в районі. Допомоги так і не дочекались. Звернулись до заступника – п.Височанського, який приїхав разом із своїм економістом, зробив запит документації від райлікарні, центру первинної меддопомоги і…теж зник. Тож можна констатувати, що обласна керівна ланка розписалась у своїй неспроможності допомогти району фаховими вузькими консультаціями “медичних економістів”.

Прийшлось, за словами голови РДА, створювати свою міні-комісію з числа працівників економічного профілю фінуправління та бухгалтерії щоб розібратись у створених в 2014 році кошторисах. Проте розібратись не вдалось, по причині відсутності локальних розрахунків з яких і складатись мав “генеральний” кошторис установи. А цифри люблять точний рахунок. На “око” перекинути мільйон туди-сюди не можна. В тому і затримка у вивчені справжнього стану справ в галузі і закладі зокрема.

“Я просив би Міністерство, щоб воно взагалі саме проводило відповідний розподіл медичної субвенції. Раз державні київські мужі вирішили, що медицину в районах потрібно було ділити на первинну і вторинну ланку то нехай би і присилали точно визначену суму на першу і другу. І взагалі принцип має бути простий у непростих умовах які є в країні: є сума на все про все, головний лікар має дати відповідь чи готовий він за такі гроші утримувати свій заклад і надавати послуги населенню. Готовий – працює і не скаржиться на відсутність грошей. Не готовий – не працює. У голови РДА не має починатись робочий день із скарг одного головлікаря на іншого і цим же закінчуватись. Якщо порозуміння не буде, а поки такого я не бачу, то може краще звільнити обох – щоб було краще медицині району ” – сказав голова РДА.

Після бурхливих оплесків у залі (несподівано), головний лікар Олег Сумко, заявив що готовий написати заяву на звільнення, якщо в тому є єдина перешкода кращого фінансування його закладу. Але до написання справа не дійшла.

Виступ начальника фінуправління Володимира Нечипорука був по суті інформативним, з цитуванням законів, проте відчувалося, що в зал люди прийшли в основном лише за одним – за зарплатою.

Люди з місць розповідали про те як ходять на виклики у гумових чоботях по непрохідних вулицях, вдень і вночі виходять на виклики, регулярно чергують у ФАПАх. Хочуть щоб їх не скорочували і платили гроші.

Під час питань-відповідей учасники зустрічі заповнили невеличку анкетку із запитаннями про те як вплинув поділ медицини на первинну і вторинну як на людей-пацієнтів так і на медпрацівників. Відповіді у переважній більшості були такими з яких можна зробити висновок – в районі цей поділ, ініційований столичними чиновниками, ні до чого доброго не призвів.

Завершилась зустріч конструктивно. Люди неформально вже спілкувались із головою РДА та його заступником, ділились своїми думками, пропозиціями щодо ситуації яка виникла. У більшості відчувалось розуміння того, що відбувається в країні, компетенцій столиці, області і району у виділенні коштів на ті чи інші потреби. Зарплата працівникам надійде вчасно – завірив голова адміністрації.

Добре, що розмова відбулась. Проте насторожує тенденція. Держава не платить грошей на індексацію зарплати, на оплату енергоносіїв за космічними цінами не кажучи про будь-які гроші на розвиток галузі. А найближчим представником держави в районі є саме адміністрація, яка не виділяє і не розпоряджається державною медичною субвенцією, але яка поки що нажаль має розподіляти її між двома структурами де головні лікарі не можуть знайти порозуміння між собою. Ось і  йдуть люди в адміністрацію за грошима, які мала би компенсовувати (додатково виділяти) столична скарбниця.

Більшість не лише працівників, а й керівників не до кінця усвідомлює, що принцип фінансування галузі змінився. Якщо дуже просто, то держава не дає стільки скільки порахував керівник, навіть якщо ця сума така ж як і минулоріч, а держава дає СУМУ на яку треба прожити (вижити). В залежності від різних формул і показників, які змінюються разом із бюджетним кодексом і фінансовою децентралізацією, яка ВЖЕ діє в країні.

Не за горами децентралізація і територіальна реформа. первинна ланка медицини перейде у статус надавача послуг для територіальних громад безпосередньо. Тоді депутати місцевої об’єднаної громади будуть вирішувати який об’єкт первинної медицини по силам утримувати. І чим швидше буде розуміння, що чим далі від 1991 року тим більше треба вчитись жити за ті кошти ЩО Є, тим більше шансів максимально зберегти мережу закладів при центрах нових укрупнених громад. Соціальною держава все частіше залишається лише у декларуванні тих чи інших послуг населенню, а у їх фінансовому забезпеченні – справжній жорсткий капіталіст. І справа не в РДА, чи сільських фельдшерах…