Одна «бізнес-леді» плюс, три «базарника» мінус?

Прочитав статтю в одній із львівських газет із голосним заголовком «З цікавістю зайшла на сайт і стала…бізнес-леді».  Коротко суть. Жінка в декреті пішла на ринок. Купила дитині штанці. На пакеті знайшла адресу інтернет-сайту і заглянула на нього. Там ці ж штанці коштували втричі дешевше. Вирішила, що вигідніше купувати на сайті. Виявилось, не так це просто. Потрібно замовляти на суму 2000 грн. Підбила на це своїх кумась-сусідок. Ледь з усіх гроші позбирала. Замовила-роздала. Всі задоволені. Одяг є – бізнесу немає. Зареєструвалась на форумі молодих мам. Розповіла там. Отримала нові замовлення. Замовила-роздала. Всі задоволені. Морока є – заробітку немає. Третій раз додала вже свою націнку – 10%. Заплатила дорого за доставку. Заробила за місяць тисячу-дві. Все – готова «бізнес-леді»! Саме так я сприйняв цю статтю. Як алгоритм до дій молодим мамам, які сидять у декреті. Тепер давайте розкладемо по поличках.

1. Чому на базарі ці штани коштували дорожче? Тому що ціна була сформована так. Закупівельна ціна+привезти+постояти на базарі, продати+куди діти те, що не продалось+за місце на ринку+податок із підприємця = ціна продажу. Наша ж героїня пройшла лише шлях закупка+доставка. Звичайно, під замовлення – це гарантований збут, але обертання менше.
2. Чи є вказаний приклад у газеті алгоритмом для становлення бізнес-леді? Ні. Бізнес – це заробляння прибутку підприємцем, а ми почули історію про підробіток жінкою у декреті. Яка не зареєстрована підприємцем (я проти драконівських податків і системи оподаткування у нашій країні, але такі вже закони. Підприємницька діяльність починається з реєстрації бізнес-леді).
3. Що буде з тим підприємцем, який зареєстрований і стоїть на ринку (я не прихильник ринків, особливо в болоті, а за торгівельні комплекси, проте там теж торгують люди)? Він втратить клієнтів, заробіток, закриється. Бюджет втратить податок, ринок втратить плату за місце. А «бізнес -леді» завтра або втратить інтерес до цієї забавки, адже головним МОТИВОМ, який її до цього підштовхнув, я вбачаю у бажанні дешево купити СОБІ речі, заодно і допомогти іншим. А якщо потреб своїх немає, то й  інші зачекають. АБО треба встановлювати ПРИБУТОК, і не 10%, а реально, щоб було цікаво брати на себе всі ризики і клопоти. Тоді вона стає таким же торговцем, ціни трохи дешевші (не платить за місце, не платить податки).

З точки зору приватного інтересу і економічного егоїзму – це вихід, з точки зору становлення бізнесу, а тим більше цивілізованого – зовсім ні. Одна мамуся-торговка – плюс, три (один, два, п’ять?)торговці на ринку – мінус. Хто у виграші? Той, хто пошив штанці (Англія, Китай чи Польша?) і продав їх нам. Матусі, які дешево купили їх. ВСЕ. А якщо цим ринковим торговцем є чоловік такої ж вашої подруги чи родички, і він через рік не зможе годувати свою сім’ю? А якщо післязавтра виходити вашій мамі на пенсію? З яких коштів їй ту пенсію платити (я не беру до уваги розкрадання у державі – це окрема тема), якщо кошти пішли за кордон і в бюджет нічого не надійшло?

Висновок. Кожна дія тільки на перший погляд є однозначною, а в середньостроковій чи довгостроковій перспективі може дати зовсім інші наслідки, ніж ті, на які розраховували. 1-2 тис.грн в місяць – це не бізнес-леді, не опускайте планку українок. Бізнес – це те, що створює нові робочі місця, а не забирає існуючі. Бізнес – це не тільки гроші сьогодні, це і розуміння того, що це – знання, ідеї, які завтра принесуть ще більші заробітки. Зважаючи на рівень заможності більшої частини українців, цілком нормальним було би введення мораторію на оподаткування заробітків людей, що своїми руками, ногами, головою можуть індивідуально заробити (вишивка, столярування, дрібні послуги тощо). Середній бізнес оподаткувати одним фіксованим податком. 15 % від доходу. Податкова видає контрмарку. Наклеїли на вхідні двері офісу чи торгового місця, і всі знають, що ви добропорядний підприємець. І клієнти, і перевіряючі органи. Клієнтів стає більше, перевірок менше. А у кого контрмарки на вході немає, у тих клієнтів менше – перевірок більше. Все має бути просто і очевидно, а не як колись в кулуарах вирішить суд. Він може розсудити по-різному. За неоподатковані штанці – штраф у 100 таких штанців, а за танкери безмитної нафти – виправдання. Тож із запропонованим алгоритмом перетворення мамусі у «бізнес-леді» з тисячним доходом у місяць, погодитись не можу. А ви як вважаєте?

Микола Орлов