Новорічне інтерв’ю із головою РДА

В останні дні року кожен, подумки чи й вголос, підсумовує те, чого вдалося досягти, оцінюючи, наскільки плідним та вдалим був рік.  А згодом – будує плани на рік прийдешній. Так вже влаштоване наше життя – бій годинника уночі 31 грудня розділяє його на певні етапи. Якщо ж йдеться про цілий район, то ці етапи справді є знаковими. Адже рік, що завершується, завжди хочеться оцінити з точки зору здобутків та промахів. І взяти «на замітку» те, над чим варто було б попрацювати згодом. Саме про це ми поспілкувалися з головою Здолбунівської райдержадміністрації Сергієм Кондрачуком.

Без поборів та з новим керівником

– Пане Сергію, 2016-й добігає кінця. Як вважаєте, яким він був для Здолбунівщини?

– Складним, як і для всієї країни. Багато людей розчаровані, бо очікували більшого. Чимало земляків продовжує ледве зводити кінці з кінцями. Разом з тим, не можна не помічати того позитивного, що  впродовж року відбулося і в країні, і в районі.

– Вочевидь, потрібно детальніше «пройтися» кожною галуззю.

– Тоді розпочнімо з освіти. Цьогоріч вдалося реалізувати дві ключових районних програми, яких у попередні роки не було: «Обдарований учень» та Програму інтернетизації ЗНЗ району. Завдяки втіленню першої, на яку з районного бюджету було спрямовано майже 400 тис. грн., вдалося відзначити грошовими преміями (у розмірі до 5 тис. грн.) переможців олімпіад та змагань, тобто найталановитіших дітей нашого краю. Друга програма, на втілення якої було виділено близько 100 тис. грн., дала змогу під’єднати до мережі Інтернет майже всі навчальні заклади району. Понад те, з районного бюджету спрямовували кошти на ремонт наявної комп’ютерної техніки. А днями ми отримали за однією з державних програм 32 нових комп’ютери.

Як і раніше, особливу увагу приділяли втіленню заходів з енергозбереження. Протягом року лише в освітніх закладах вдалося замінити на металопластикові близько тисячі вікон. Використовуючи різні джерела фінансування, ми замінювали і газові котельні на твердопаливні, проводили реконструкцію теплотрас, встановлювали прилади обліку та регулювання теплової енергії, проводили утеплення фасадів, заміну дахів. За кошти районного бюджету проведено поточний ремонт в частині приміщення ДНЗ «Усмішка», де незабаром буде відкрито нову групу. У трьох міських школах здійснено поточні ремонти спортзалів. Щоправда, у ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 роботи ще не завершені через безвідповідальність підрядника. Вдалося й розпочати «з нуля» довгоочікуване будівництво ДНЗ в с. Новомильськ. Капітальні та поточні видатки в освіті у році, що минає, вимірюються мільйонами. І те, куди вкладено ці кошти, видно.

– Але ж не всі роботи проведено ідеально. Взяти хоча б Гільчанську школу, яку суттєво підтопило під час перекриття даху…

– На жаль, інколи складається враження, що багато будівельних фірм створено, щоб не будувати, а руйнувати. Самі підрядники чесно зізнаються, що більшість нормальних спеціалістів уже давно за кордоном… Що ж до Гільчі, то варто роз’яснити усі деталі. Гільчанська ЗОШ –  один з чотирьох об’єктів району, на які було спрямовано кошти з бюджету розвитку обласного бюджету: на перекриття даху у цьому закладі використано 950 тис. грн. Окрім того, з області фінансували будівництво спортивного комплексу, реконструкцію фасадів міської гімназії та пологового відділення ЦРЛ. Так от, розкажу, як до цього переліку потрапила Гільча. Влітку 2010 року в цьому закладі робили поточний ремонт даху. А вже восени якраз та «відремонтована» частина почала протікати, що поступово спричиняло підтоплення частини школи та характерні жовті плями на стінах. Тому виникла необхідність включити цей об’єкт у перелік першочергових у 2016 році. Подальший розвиток цієї історії читачам «Нового життя» відомий. Минулого тижня я відвідав цей навчальний заклад. Хочу сказати, що конфлікт між керівництвом району та керівництвом школи і колективом – надуманий та «підігрітий» ззовні. Так, школу можна було відремонтувати без ексцесів. Але нині є чітке розуміння того, коли, як і за які кошти завдані школі збитки буде усунено. Наголошую, їх почали завдавати ще з 2010 року! І ще одне: замовником робіт у Гільчанській ЗОШ є департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської ОДА. Якщо ж йдеться про об’єкти, де використовують кошти з районного бюджету, то директори установ самі вирішують, хто буде виконувати роботи. І, на жаль, вони часто помиляються, адже роботи виконують неякісно та з порушенням термінів. Підрядників обирають директори, а відповідальність наша спільна. Я ж лише завжди прошу замовників робіт, щоб підрядниками були місцеві суб’єкти господарювання, адже тоді саме до нашого бюджету надходитимуть податки.

– Але ще рік тому Ви казали, що у 2016 році всі закупівлі та визначення підрядників на виконання робіт відбуватимуться через систему електронних закупівель ProZorro…

– Відверто кажучи, я дещо розчарувався у ProZorro. Чому – поясню на прикладі. Одна установа здійснювала закупівлю товару й визначила стартову ціну у 200 тис. грн. Після проведення торгів ціну було знижено до 120 тис. грн., й установа прозвітувала, що зекономила завдяки ProZorro 80 тис. грн. Але ж точно такий же товар в одному з Інтернет-магазинів продавали за 51 тис. грн.! То про яку економію може йтися? З таким же успіхом наша РДА може купувати, скажімо, пачку паперу. Поставити стартову ціну в 1 млн. грн., придбати після торгів за 100 грн. і прозвітувати, що ми зекономили 999 тис. 900 грн. Що ж стосується виконання робіт через ProZorro, то тут інша проблема: місцевим підприємцям та підприємствам дуже важко конкурувати з суб’єктами господарювання з інших областей. А це означає, що ми втрачатимемо значну частину податків. Окрім того, коли торги йдуть через ProZorro, часто відбувається свідоме заниження ціни на виконання робіт. Тому що окремі фірми, які йдуть на торги, зацікавлені не збудувати чи відремонтувати об’єкт, а освоїти хоча б частину коштів. Я був і залишаюся переконаним, що за ProZorro – майбутнє, але, думаю, система потребує доопрацювання.

– Підсумовуючи тему освіти, скажіть, що чекає на цю галузь у 2017-му?

– Передусім, потрібно виправити усі недопрацювання цього року. У бюджеті-2017 маємо дуже оптимістичні показники фінансування освітянської галузі, а це означає, що педагогам  нарешті гідно оплачуватимуть їхню працю. На відміну від цього року, більшу частину якого ми не мали змоги виплачувати 20 % за престижність педагогічної праці. На жаль, нам так і не вдалося придбати шкільний автобус для підвезення учнів реорганізованої Старомощаницької ЗОШ. І хоч загалом питання вирішено, учнів підвозить один з перевізників, з яким укладено відповідний договір, питання придбання шкільного автобуса залишатиметься у 2017-му одним з ключових. Важливо не припускатися помилок в організації проведення ремонтних робіт. Мені соромно, коли директор наймає підрядника, а той не в змозі за півроку відремонтувати спортзал. «Питають» же з мене! Чи коли директор домовляється з підрядником щодо ремонту фасаду школи за кошти з районного бюджету, а фасад починає лущитися за тиждень після ремонту. Таких випадків бути не повинно.  Дуже важливо у наступному році добудувати дитячий садочок у Новомильську. Для мене це одне з найважливіших завдань! Також плануємо нарешті почати щось робити з недобудованою міською ЗОШ № 3. Адже там уже руйнується не лише приміщення, що не використовується, а й будівля школи, яка діє.

А ще у бюджеті наступного року передбачено кошти на проведення поточних ремонтів в освітніх закладах. Це спільна ідея як керівництва райдержадміністрації, так і райради, адже це дасть змогу припинити так звані «побори» у школах, коли батьки здають кошти на фарби, лаки  та інше. З цією метою плануємо виділити з районного бюджету майже 2 млн. грн. Ну й насамкінець: вже на початку наступного року освітяни матимуть нового керівника. У конкурсі на вакансію начальника відділу освіти переміг директор Хорівської ЗОШ І-ІІІ ст. Острозького району Ігор Васильович Антонюк. Планую призначити його вже до кінця січня. Сподіваюся, що новий керівник освітянської галузі впорається з поставленими завданнями та матиме підтримку серед директорів наших ЗНЗ та освітян району.

Про Мізоч і не тільки

– Протягом року не менше проблем виникало й у медичній галузі. Взяти хоча б непросту ситуацію з терапевтичним відділенням у Мізочі.

– Тут я намагався діяти логічно та послідовно. Ще влітку нам надійшов лист про необхідність скорочення 25 ліжко-місць у ЦРЛ. По пропозиції щодо того, де варто провести реорганізацію, я звернувся до головного лікаря ЦРЛ Владислава Сухляка, адже відділу охорони здоров’я в РДА немає. Він категорично заявив, що таке скорочення варто зробити саме у терапевтичному відділенні в Мізочі. Натомість я дав на це згоду у відповідному листі, оскільки переконаний, що саме медики повинні вирішувати такі справи. Разом з тим, чудово розумію, наскільки важливою є лікарня у селищі не лише для мізочан, а й для жителів навколишніх сіл. Саме тому я запропонував третій поверх приміщення, де діяла лікарня у Мізочі, віддати територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), а на другому поверсі залишити 10 ліжко-місць денного стаціонару і почати там, нарешті, лікувати людей…

– Лікувати? А досі там чим займалися?

– При всій повазі до прекрасного колективу, який за роки сформувався у Мізочі, лікуванням це важко було назвати! Адже на це відділення у рік виділяли медикаментів «аж» на 5 тис. грн. То про яку якість послуги могло йтися? Я пропонував спрямувати на цей заклад з районного бюджету 1 млн. грн., закупити нове обладнання та медикаменти, почати надавати якісні послуги і лише після цього реорганізовувати заклад. Але бюджетна комісія районної ради цю пропозицію відхилила повністю. Одна група депутатів райради заявила:  «Ми все збережемо так, як є, і ніхто нічого не закриє». Натомість головний лікар ЦРЛ, за яким, до слова, остаточне рішення, залишився категоричним щодо необхідності закриття саме терапевтичного відділення в Мізочі.

– Усе завершилося «аншлагом» на сесії райради, куди прийшли багато людей…

– Власне, завершилося все тим, що я отримав вказівку «зверху» відкликати свій лист про закриття терапевтичного відділення у Мізочі та надіслати на ім’я головного лікаря новий лист, в якому вказати на необхідність залишити у Мізочі хоча б частину ліжко-місць, скоротивши також ліжко-місця у ЦРЛ. Оскільки я представник виконавчої влади, то відповідний лист написав. Але він не відміняє наказ головного лікаря щодо ліквідації Мізоцького терапевтичного відділення. Що буде далі, сьогодні сказати важко. Знаю, що частина працівників Мізоцького відділення звернулася до суду, вважаючи свою звільнення незаконним. Єдине, що можна стверджувати з впевненістю: якби вже було створено Мізоцьку об’єднану громаду, яка б взяла на утримання свою лікарню, такої проблеми б взагалі не було.

– Але, вочевидь, медицина району жила протягом року не єдиним Мізочем …

– Безумовно. У нашій центральній районній лікарні протягом року за кошти районного бюджету замінено на металопластикові 80 вікон, розпочато ремонт фасаду пологового відділення, на що з обласного бюджету виділено півмільйона гривень. Впродовж року як за бюджетні кошти, так і завдяки активності головного лікаря Владислава Сухляка лікарня поповнилася новим обладнанням.

Що ж до первинної ланки, то й тут є про що розповісти. У багатьох ФАПах та амбулаторіях району за бюджетні кошти вдалося втілити заходи з енергоефективності: замінити котли на твердопаливні, встановити теплові електропанелі, нові вікна та двері. За пропозицією головного лікаря центру ПМСД Олега Сумка, у всі медичні установи закуплено інгалятори та глюкометри, щоб люди мали змогу отримати послугу просто у селі. А загалом на медичну галузь в Україні чекає реформування, тож наступного року матимемо суттєві зміни.

Будівництво номер один

– Ще одна провідна галузь у районі  – культура. Що вдалося реалізувати протягом року у цій сфері?

– Знову ж таки, вдалося суттєво поліпшити матеріально-технічну базу наших установ. Проведено поточні ремонти приміщень райбібліотеки, районного будинку культури, музичних шкіл як в Здолбунові, так і в Мізочі. Нам вдалося вперше за багато років придбати нову апаратуру для проведення свят, закупити нові музичні інструменти, які наразі коштують недешево. За кошти районного та сільських бюджетів відремонтовано й частину клубів у селах Здолбунівщини. Продовжуватимемо такі роботи і в 2017-му.

Але важливо також говорити і про ефективність роботи наших установ. Скажімо, чи потрібен завідувач клубу чи бібліотеки «на ставку» в селі, де проживає сто п’ятдесят людей? Може, краще, хай би такі спеціалісти працювали на половину ставки, а на зекономлені кошти зробити у тому селі, скажімо, вуличне освітлення? На ці питання у наступному році мають дати відповідь як самі громади, так і новий заступник голови РДА з гуманітарних питань. Конкурс на цю посаду відбудеться у січні 2017 року. Я ж вже мав розмову з одним із претендентів на цю посаду, людиною, добре відомою не лише на Здолбунівщині, а й за її межами. Сподіваюсь, саме цей претендент переможе у конкурсі. Разом з тим, хочу подякувати за роботу Миколі Орлову, який обіймав цю посаду до грудня поточного року, але вирішив написати заяву на звільнення. Вважаю, за період спільної роботи нам вдалося зробити немало гарних справ.

– Чи за графіком відбуваються  роботи з реконструкції районного історико-краєзнавчого музею?

– Загалом так. І хоч впродовж року директорові музею доводилося змінювати підрядників, які проводили реконструкцію будівлі, в цілому роботи, на які було спрямовано чималі кошти з районного бюджету, проведені добре. Цьогоріч спільними зусиллями вдалося замінити дах, всі вікна, встановити грати, замінити електропроводку та змонтувати систему опалення приміщення. Приємно, що завдяки багатьом людям та, насамперед, директору музею Олегу Тищенку, у закладі вже функціонує та зустрічає відвідувачів зала, присвячена героям Небесної Сотні та нашим землякам, які загинули на війні з Росією, де серед експонатів є речі наших хлопців, які не повернулися зі Сходу.

– Чим 2016-й став прикметним для спортивної галузі нашого району?

– Ми розпочали наше будівництво № 1 – спортивний комплекс на «вісімці». Це має бути грандіозна споруда, її вартість – близько двох десятків мільйонів гривень. Такі будівництва, в принципі, не можуть бути безпроблемними. Але в році, що минає, нам вдалося провести тендер, визначити його переможця і розпочати роботи. У цьому великою є заслуга директора Здолбунівської ДЮСШ Михайла Гарбовського, який не злякався відповідальності та робить усе, щоб спорткомплекс у Здолбунові таки був. Це будівництво є головним завданням на наступний рік не лише у спорті, а й загалом у районі.

Що ж до проблем галузі, то варто згадати про те, що нашим спортсменам довелося піти з приміщення, де впродовж тривалого періоду діяла дитячо-юнацька спортивна школа. Ми довго шукали, де б могли займатися вихованці секції вільної боротьби. Наразі зупинилися на приміщенні ФСК «Тонус». Саме туди  у наступному році «заселяться» наші юні борці.

Паї, дороги та «соціалка»

– Варто згадати і про успіхи наших сільгоспвиробників.

– Як і завжди, вони підтвердили професіоналізм та відданість справі, адже Здолбунівщина в області вже традиційно серед лідерів за показниками збору врожаїв. Приємно, що в нашому районі, на відміну від інших по всій Україні, майже немає «воєн» за паї: керівники наших господарств переважно добре знають один одного, є патріотами свого краю і щиро прагнуть, щоб на Здолбунівщині був спокій. Проте, на жаль, це стосується не всіх сільських рад. Дуже гострим є конфлікт на території Копитківської сільради, де окремі суб’єкти господарювання не можуть поділити між собою паї та майно. Там наразі тривають судові розгляди, ситуація є непростою. Для мене ж важливо, щоб не постраждали громадяни – власники паїв. Щоб кожен отримав за пай те, що йому належить, і не хвилювався, чи буде така виплата наступного року. Щоб до бюджету було сплачено всі належні податки. І щоб не трапилося ніяких сутичок чи фізичних протистоянь. Кому ж належить земля, влада вирішувати не може. Це справа юристів кожної зі сторін та судів.

– Надважливим є ще одне питання – будівництво та ремонт доріг. Власне, це проблема, яка «переходить» з року в рік.

– Якщо підхід держави до цього важливого питання не зміниться, то воно залишатиметься невирішеним і  надалі. І це справді сумно. У цьому році ми прагнули виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво ділянки дороги Глинськ – П’ятигори – Богдашів. Виділили на проект з районного бюджету 280 тис. грн. Але проект так і не зроблено, кошти повернулися назад до бюджету. Причина – Київ не надав усіх необхідних для проекту документів. Тож питання перенесено на наступний рік. Разом з тим, цьогоріч за кошти з Держбюджету здійснено ремонт дороги, яка з’єднала село Новосілки з Тайкурами, що спростило можливість добиратися до Рівного жителям Новосілок. Вартість робіт – близько 7 млн. грн. Але це навіть не асфальт, дорога білощебенева! Я їхав нею тиждень тому. Зимові опади зробили свою справу: вся дорога у ямах та вже потребує грейдерування.

Звісно, впродовж року, що минає, ми виділяли певні кошти на проведення ямкових асфальтових ремонтів наших доріг, здійснювали грейдерування. У деяких селах ямкові ремонти проводила й Служба автодоріг, за що їм, звичайно, дякуємо. Але це крапля в морі. Бо загалом ситуація з дорогами невтішна.

– У цей непростий час важливо допомагати тим, хто залишається на самоті з проблемами, тобто незахищеним та малозабезпечений. Яким нині є стан справ у соціальній сфері району?

– Хочу подякувати всім керівникам наших установ цієї сфери, які роблять дуже багато, щоб полегшити життя людям. Наше управління соціального захисту населення гідно впоралося з нарахуванням субсидій жителям району. Мова йде як про домогосподарства, яким субсидії перераховувалися з минулого року (а це близько 13 тисяч справ), так і про нарахування субсидій тим, хто звернувся вперше, – це близько 2,5 тисяч звернень. Наприкінці року за кошти з Держбюджету ми придбали ще 4 квартири для сімей, чиї рідні загинули в АТО. Як голова райдержадміністрації намагаюся бути на постійному зв’язку з тими, хто захищає незалежність та територіальну цілісність України на Сході нашої держави, ми чудово співпрацюємо з спілкою учасників АТО Здолбунівщини. Деякі хлопці, які повернулися з війни, доєдналися до дружної родини Здолбунівської РДА, та працюють в адміністрації та її підрозділах.

Цьогоріч нам вдалося за кошти районного бюджету, а це понад 1 млн. грн., здійснити капітальний ремонт одного з приміщень колишньої залізничної лікарні, куди вже найближчим часом «переселиться» районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Директор цієї установи Анатолій Ліщинський «вгадав» з підрядником, роботи там виконано справді якісно та в строк. Отож, незабаром на працівників цієї установи та користувачів послуг, які вона надає, чекає новосілля.

– Підсумовуючи нашу розмову, варто констатувати, що рік був хоч і непростим, але плідним. Тож залишається почути побажання від голови райдержадміністрації на Новоріччя.

– Хочу щиро подякувати всім, завдяки кому у 2016-му вдалося зробити багато хороших справ. Усьому колективу РДА, керівництву та депутатам районної ради, нардепу від нашого округу Олександру Дехтярчуку, який суттєво нам допомагає, депутатам обласної ради від Здолбунівщини. Окремих слів вдячності заслуговують керівники та колективи районних установ й організацій. У цій розмові не встиг згадати багато потрібних громадам справ, які вдалося втілити спільно з сільськими головами – встановлення у селах дитячих майданчиків, вуличного освітлення та інше. І, звичайно, велика вдячність нашим платникам податків, без яких чи не все, про що йшлося у цій розмові, було б практично неможливим.

Нехай 2017 рік тішить вас та ваші родини лише хорошими новинами. Хай усіх оминають хвороби, у родинах панують любов та злагода. І в кожного буде розуміння того, що лише разом, спільними зусиллями та чесною щоденною працею ми зможемо зробити наш край зокрема та Україну загалом заможнішими, чеснішими та кращими.