Наших мігрантів офіційно порахували

Останнім часом називали різні дані щодо кількості українських заробітчан за кордоном: цифри варіювалися від 2 до 7, а то й 20 млн. Проте експерти з обережністю ставилися до такої статистики. Та ось нарешті маємо офіційну кількість українських  трудових мігрантів, яку визначили в рамках модульного вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань трудової міграції,  яке у квітні – червні 2012 р. проводили Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України та Держстат України. Відбувалося воно в рамках проекту Європейського Союзу “Ефективне управління трудовою міграцією та її кваліфікаційними аспектами”, який реалізується Міжнародною організації праці (МОП) в Україні та Молдові.

 Масштаби зростають – проблеми не зникають

Трудова міграція – питання глобального рівня, і найближчим часом воно ставатиме дедалі актуальнішим для усіх країн.  На цьому наголосив під час презентації результатів модульного вибіркового обстеження населення, яке шукає роботу за межами країни, Національний  координатор  МОП в Україні Сергій Савчук. Для підтвердження своїх слів навів такі дані: у світі налічується  214 млн мігрантів. Близько 105 млн – мігрують з метою працевлаштування, і разом зі своїми родинами становлять 90% усіх мігрантів.

За кордоном наших – більш як мільйон

Таким чином, тепер і в нас є достовірна статистика стосовно заробітчан-співвітчизників. Як пояснила заступник голови Держстату України Наталія Власенко, вона  основана на опитуванні 45,5 тис. осіб у віці 15-70 років, які проживали у 23,5 тис. домогосподарств з усіх регіонів країни.

«З 1 січня 2010-го до 17 червня 2012 р. працювали або шукали роботу за кордоном 1,2 млн осіб, або 3,4% населення відповідного віку, – зазначила вона. – Серед населення працездатного віку частка трудових мігрантів у цьому періоді становила 4,1%».

Найбільше у пошуках роботи подорожують жителі західного регіону (10,8% населення). У південному цей показник становить 1,9%, у північному – 1,3%, у центральному і східному  – 1 %. Загалом  імміграція населення України в основному має циклічний сезонний характер. За два з половиною роки один мігрант здійснив у середньому три виїзди на заробітки. Найпривабливішими країнами-призначення вітчизняної робочої сили є Російська Федерація (43,2%), Польща (14,3%), Італія (13,2%) та Чеська Республіка (12,9%). Серед інших країн, куди спрямовані потоки трудових міграцій, – Іспанія (4,5%), Німеччина (2,4%), Угорщина (1,9%), Португалія ( 1,8%). З’явилася у цьому переліку й нова держава – Білорусь, куди виїжджає 1,8% наших громадян.

Дані обстеження дають змогу створити  портрет українського заробітчанина. Як розповіла директор департаменту статистики праці Держстату України Іннеса Сеник,  серед трудових мігрантів з України переважають чоловіки та   жителі сільської місцевості. Освітній рівень їх у віці 15-70 років  нижчий ніж серед зайнятого населення відповідного віку. Водночас 64,9% з них мають повну загальну середню освіту, 15,4 – повну вищу, 15,1 – неповну вищу, і лише 4,6% –  початкову загальну освіту.  Найбільше наших співвітчизників з дипломами вишів – у Німеччині (89,6%), далі йдуть Угорщина й Іспанія – по 19% у кожній.

Найбільші заробітки у Німеччині, найменші – у Білорусі

Заступник директора департаменту статистики праці Держстату України Алла Солоп  наголосила, що більшість трудових мігрантів урегульовує свій статус перебування та працевлаштування відповідно до вимог місцевого законодавства країни-призначення, отримуючи дозвіл на проживання та на роботу, тимчасову реєстрацію. Проте обстеження показало, що кожен п’ятий трудовий мігрант не мав офіційного статусу й приїхав у країни призначення за туристичною візою, яка не є легальною підставою для працевлаштування. Шукали ж роботу люди переважно через друзів, родичів, знайомих (77,3%), а також – безпосередньо через роботодавця (18,8%), приватних осіб із працевлаштування (15,9%), приватні агентства з працевлаштування (4,0%).

«Найпоширенішими сферами економічної діяльності трудових мігрантів є будівництво (45,7%),  домашнє господарство (18,3%), сільське господарство (11,3%) та торгівля (9,1%), –  додала Алла Солоп. –  Українські мігранти не конкурують  на ринку праці – здебільшого займають ті робочі місця, які є менш привабливими для місцевого населення. Більш як третина з них зайняті у найпростіших професіях, чверть становлять кваліфіковані робітники з інструментом, кожен шостий працює у сфері торгівлі та послуг, а кожен десятий – як професіонал, фахівець або технічний службовець. Решта влаштовуються як кваліфіковані робітники сільського господарства. Загалом майже у третини трудових мігрантів (28,7%) робота відповідала його кваліфікації й лише у 2,6% вона вимагала вищого рівня».

Щодо середньомісячного заробітку одного трудового мігранта, то він становив 930 доларів, що майже втричі більше ніж у середньому на одного штатного працівника, зайнятого в економіці України (330 доларів США). Найбільше заробити вдається у Німеччині -1798 доларів, у Чеській Республіці – 1137 та Італії – 969, а найменше – у  Польщі та Білорусі –  560 та 432 відповідно.

Економлять на собі як можуть

У далекі мандри люди вирушають зазвичай з єдиною метою: заробити більше грошей. Міжнародний незалежний експорт з питань зайнятості та міграції Франческо Панзіка радить звертати увагу на те, як українські заробітчани витрачають зароблені кошти. Тоді можна зрозуміти й причини їхньої міграції. А статистика засвідчує, що на прожиття більшість тратила 25% своїх зарплат, і лише 3% – понад половину заробленого. При цьому жінки загалом ощадливіші, ніж чоловіки. Тобто зароблені кошти заробітчани витрачали для того, щоб прогодувати свої сім’ї й пересилали кошти в Україну. У 77,5% вони йшли на придбання продуктів, одягу й оплату послуг.

Про те, що українським мігрантам живеться несолодко, говорять не тільки невеликі витрати на прожиття, а й дані про тривалість їхнього робочого часу. У 2010-2012 роках 62,6% працювали по 41-60 годин на тиждень, 18,9% – ще довше, і тільки 17,8% – до 40 годин.  При цьому в Німеччині, де, як вже згадувалося, українці заробляють найбільше, доводиться й працювати довше –  86% мігрантів трудилося по 41-60 годин на тиждень. Така ж висока середня тривалість робочого дня спостерігалася й у Чеській Республіці.

Статистика спонукає до дій

Результати обстеження трудової міграції в Україні вкрай важливі, адже дають змогу оцінити реальні масштаби, поширеність та географічну спрямованість потоків зовнішніх трудових міграцій громадян України й одержати дані щодо демографічних і соціально-економічних характеристик українських трудових мігрантів, їхнього освітнього рівня, видів діяльності, частоти, тривалості поїздок, умов та оплати праці тощо. Та найголовніше – вони визначають причини цього явища. 79% українців виїхали за межі країни через  низький рівень заробітної плати, а 11% – через відсутність роботи.  Директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН Укрїни   наголосила, що така  статистика має спонукати владу до дій.

«По-перше, необхідно змінювати політику оплати праці, – наголосила вона. – І мова йде не так про   легалізацію зарплат: людині, яка їде на заробітки, це не так принципово, як отримувати гроші. Треба змушувати роботодавців підвищувати зарплати. Не варто  намагатися зберегти дешеву робочу силу, яку чомусь зробили основною конкурентною перевагою України. По-друге, потрібно збалансовано готувати робочу силу.  Молодь нині не має можливості працевлаштуватися на ринку праці. Ми не можемо впливати, щоб у наших закладах освіти готували фахівців тих професій, на які є попит. Але маємо і зобов’язані впливати на державне замовлення. І ось у даних обстеження трудової міграції маємо подивитися на те, люди яких професій їдуть шукати роботу. Тобто якщо, скажімо,    лікарі подалися за кордон і знайшли там роботу, яка не вимагає кваліфікації, то  ми або готуємо забагато медиків, або недоплачуємо

Олеся Брязгунова