/ Місто / На Здолбунівщині потайки вводять нові податки
Між ідеєю щодо написання цього матеріалу і самим написанням пройшло дещо часу. За цей проміжок встигла пройти сесія Здолбунівської міської ради, Квасилівської селищної ради, Здовбицької сільської ради, з яких я отримав інформацію про підготовку рішень та їх прийняття щодо нових місцевих податків і зборів і зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Перш ніж продовжити, наведу коментар одного із дописувачів в соцмережах, який доволі лаконічно і точно висловився щодо самого податку як такого:
З якогось дива податок на нерухомість назвали податком на розкіш. І тут почалося: “Мають платити багаті! Бідні нічого не винні!” Неправильна дефініція призвела до неправильного розуміння суті податку.
Як відомо – власність зобов’язує. В цивілізованих країнах вона зобов’язує утримувати систему гарантії і обліку майнових прав. Це суспільний договір між державою і громадянином. Держава виступає гарантом та арбітром, property tax (податок на власність) є внеском на підтримку інституцій, що гарантують права власника.
Тому питання мали бути наступними:
Чому вводиться цей податок, адже в нас фактично не має інституцій, які мають фінансуватися з цього податку?
Логічно було б запровадити титульну систему реєстрації майнових прав, створити відкритий реєстр майнових прав в привязці до кадастру і тільки потім вводити податок?
Чому ставка податку – похідне від мінімальної зарплати, а не від ринкової вартості об’єкту оподаткування? Невже 1 кв. м. в квартирі на Печерську – це те саме що 1. кв. м. у Квасилові?
Чому в Україні нерухомістю вважається і земля і будівлі, що на ній розташовані? В притомних країнах нерухомістю вважається лише земля. Чому існує ситуація коли є можливість для відчуження майна, тобто податок є, а гарантії прав немає?
5. Якщо вводиться цей податок, тоді щоб “по чєснаку” – законодавчо дозвольте співвласникам багатоповерхівок виділити в натурі і приватизувати землю на якій стоять будинки. А то якось несправедливо – однакова ставка і для приватних будинків (де земля приватизована) і для значної частини багатоповерхівок (де земельна ділянка належить місту, крім будинків з ОСББ, які змогли приватизувати землю).
А тепер повернемося до сесій, які масово відбуваються в селах, селищах, містах Рівненщини. Переважно без попереднього оприлюднення проектів рішень, проектів впровадження нових податків, без громадських обговорень. А там де вони відбулись, пропозиції під час сесій були відкинуті.
І о, диво, як зговорившись (хтось підказав згори? А як же право громади визначати і децентралізація), маючи люфт до 1% по комерційній (нежитловій) нерухомості і 2% по некомерційній, сесії приймають рішення 0,1% від мінімальної зарплати за квадратний метр по нежитловій нерухомості підприємців і 0,5% по житловій.
У депутатів не виникає запитань? Громадськості не дають навіть можливості втрутитись у місцеву політику і фінанси.
А питання є, окрім озвучених вище.
1.Яка база оподаткування, скільки квадратних метрів підпадають під базу оподаткування?
- Хто розпорядник інформації про ці квадратні метри: держреєстратори, будинкоуправліня, міська рада, податкова?
- Хто адмініструє податок (податкова) і на підставі яких даних?
- Чи робились попередні розрахунки планових надходжень в залежності від %% запропонованих у проекті рішення?
- До якого кошику бюджетного підуть ці кошти і на що їх планується використати?
Швидше за все на ці питання немає відповідей, які можна вважати нормальними.
Кулуарно, без обговорень, розрахунків, врахування думки експертів, прийнято податок. Європейська практика? Ні, європейська практика говорить про те, що не менше ніж за рік виставляється на громадське обговорення новий податок, обговорюється, приймається і через РІК вступає в дію. У всіх є рік на прийняття рішень.
За порядок проведення сесії і прийняття важливих рішень про бюджет і податки, програми розвитку міста, то він не лише за європейськими стандартами, а й українськими свідчить про розгубленість і не публічність тих, хто їх так організовує, проводить і приймає рішення.
Які наслідки таких сесій і таких рішень:
– посилення недовіри громадян до такої влади
– відчуття обману
– зворотня реакція від громадян “Раз нас не хочуть почути, то і ми не чуємо і не бачимо владу”, а звідси розбиті ліхтарі, спамерська поклейка, зарплати в конвертах, зірвані дорожні знаки…
А тепер текст прийнятого рішення по податку.
ВСТУПАЄ в дію з 01.01.2015
Додаток до рішення міської ради
від 22.01.2015 №1299
Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Здолбунові
Платники податку
1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості розташованих у місті Здолбунові.
1.2. Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об’єкт оподаткування
2.1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
2.1.1. Об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
2.1.1.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:
а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
2.1.1.2. Садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
2.1.1.3. Дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
2.1.2. Об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
2.2. Не є об’єктом оподаткування:
а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
в) гуртожитки;
г) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
ґ) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;
д) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
е) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
є) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
ж) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.
3. База оподаткування
3.1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
3.2. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
3.3. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
Пільги із сплати податку
4.1. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
- Ставка податку
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у розмірі. що не перевищує 2 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
| № п/п | Об’єкт оподаткування | Розмір податку встановлений міською радою |
| 1. Житлова нерухомість для фізичних та юридичних осіб | ||
| 1 |
– для квартири/квартир незалежно від їх кількості, площа яких перевищує 60 кв, метрів – житлового будинок/ будинків незалежно від їх кількості площа яких перевищує 120кв.метрів – для різних типів об’єкта житлової ннерухомості, в тому числі їх часток площа, яких перевищує 180 кв. метрів
|
0.5 відсоток розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року |
| 2.Нежитлова нерухомість для фізичних та юридичних осіб | ||
| 2.1 | – – для об’єктів нежитлової нерухомості комунальних підприємств міста . |
0.1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року |
| 2.2 | – господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; |
0.1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року
|
| 2.3 |
– об’єктів нежитлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути яких зареєстровані у встановленому законом порядку та використовуються для забезпечення, діяльності передбаченої таким статутом (культові споруди) |
0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року |
| 2.4 | інші об’єкти нежитлової нерухомості |
0.1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року |
Податковий період
6.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
- Порядок обчислення суми податку
7.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 4.1 пункту 4 цього положення, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 4.1 пункту 4 цього положення та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 4.1 пункту 4 цього положення та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 7.1 пункту 7 цього положення, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам – нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
7.3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
1) об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
2) розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
3) права на користування пільгою із сплати податку;
4) розміру ставки податку;
5) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
7.4. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
7.5. Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
- 8. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об’єкта оподаткування податком
8.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому виникло право власності.
8.2. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
- 9. Порядок сплати податку
9.1. Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується 100 % до міського бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
- Строки сплати податку
10.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації
- Контроль
11.1. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється контролюючим органом.
- 12. Відповідальність
12.1. Відповідальність за повноту та правильність справляння, своєчасність сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до міського бюджету покладається на платників податку відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами).
Завантажується ...