На старій цементовні помічена значна активність

Рано чи пізно – здолбунівській цементовні, закладеній 1884 року, мав прийти капець! При голові адміністрації Блащуку хтось когось переконав і 1993 року військові сапери протягом місяця підривали могутні конструкції заводу. Мовляв, аварійні! Виявилося, що вибухи більше загрожували навколишнім мешканцям і їх будинкам, ніж конструкції заводу і настала вЕЛИКА еПОХА розкрадання металу і будматеріалів із підірваного. Хтось збагатився, комусь вкрадене особливого щастя не принесло… І так тривало до цієї весни. Більшу частину території заводу в 2016-му придбали загадкові бізнесмени з Дубна і почалася розчистка під майбутні силоси для зерна і проведення додаткової залізничної гілки як за колишніх часів…
 

Чи правильно, що частина аварійних конструкцій, недопідірваних у часи великого дерибану, будуть розібрані – мабуть правильно! Чи правильно, що частинка давньої історії з цементними пейзажами зникне назавжди – мабуть НЕ правильно. Ось ми з Олесій Козачок і вирішили “запєчатлєть”, поки ще можна. Тут вам і силоси цемзаводу, що їх не знесуть, а використовуватимуть; тут вам і пейзаж греко-католицької церкви у лещатах стійок колишніх печей, що їх знемуть; тут вам і пейзаж на вул. Віли, з якої новітні зернові силоси повинні виглядати особливо шикарно!
І саме зараз все-таки ностальгія превалює у порівнянні з припущенням про індустріальне відродження території колишнього заводу. Ви лише на трубу 1950 року, обвішану антенами сотвого зв’язку подивіться! У верхній частині вона “пішла” вправо – парусність антен штука незаперечна, а труба для антенок не призначена… Не дай Бог – скластися вона може і в бік “утюга”…

Олег Тищенко на сторінці краєзнавчого музею у ФБ