Микола Орлов: Кращі практики облаштування міського простору
Презентуємо електронну книгу Миколи Орлова, яка стала певним підсумком його напрацювань, закордонних стажувань, а також відібраних кращих практик у містах України та зарубіжжя. Це певна збірка простих і недорогих варіантів благоустрою, облаштування міського прострору, краси й чистоти в малих і середніх містах. Можлива для використання у будь-якому місті України, хоч і писалася з думкою про Здолбунів.
Вся книга містить наступні розділи:
Вступ | Сторінка 2 |
Звичайні Лавочки | 5 |
Ландшафтний дизайн біля під’їзду | 11 |
Дахи багатоповерхівок | 18 |
Сміттєві контейнери, урни, смітнички | 21 |
Облаштування гідропарку | 31 |
Зупинки громадського транспорту | 42 |
Фасади та яскраві образи міського простору | 46 |
Дороги, пішохідна зона | 50 |
Вказівники, пам’ятні знаки | 60 |
Громадські туалети | 66 |
Туристична привабливість міста | 69 |
Використані джерела | 82 |
Сьогодні представляємо вашій увазі першу частину книги.
Кращі практики креативу й естетики використання міського простору
Увага до деталей здебільшого визначає успішну реалізацію бізнес-ідей.
Річард Бренсон
Зараз дрібниці нам здаються не цікавими, але, можливо, ви просто ще не знаєте їм ціни, не вмієте в них знаходити смак?
Рей Бредбері
Людина, яка змогла зрушити гору, починала з того, що перетягувала з місця на місце маленькі камінці.
Китайський вислів
Але..
Aquilanon captatmuscas. Орел не ловить мух. :)
Латинський вислів
Адміністрації українських міст у своїй переважній більшості перетворилися на офіси пожежних частин, які лише виїздять на пожежі та їх ліквідовують. Провалився кусень дороги – заремонтували, обвалився балкон – відновили, вкрали кришку люка – поставили нову. Коли комунальні пожежі загасили – переходять до оперативної роботи. Придбати контейнери, зробити відрізок дороги, а після цього відколупувати заасфальтовані колодязі, решітки зливової каналізації, якщо така раптом там була. Ці пожежно-оперативні роботи забирають 99% часу й фінансів. На розвиток залишається 1%.
Тому таким популярним, водночас ганебним є лозунг міських чиновників «Аби не гірше» або «Робимо все можливе». Звісно, все можливе. У рамках того, що дозволяє законодавство, численні правила і обмеження в т.ч і власне професійні здібності самих управлінців та невігластво жителів, які нищать і те, що є.
Міські чиновники неприховано обурюються відсутністю повноцінних можливостей для роботи органу місцевого самоврядування, все більшою централізацією влади в Україні на тлі постійних обіцянок повернутись обличчям до регіонів зі сторони правлячого режиму.
Щоб відремонтувати дорогу – потрібно пролобіювати «нагорі», щоб цю вулицю внесли до бажаного переліку. Та навіть коли вона там опинилась, разом із бюджетними коштами на її ремонт чи будівництво присилають і фірму, кимось обрану, яка буде в твоєму місті виконувати роботу.
Тому й договори з’являються без номерів, дат, гарантійних зобов’язань, тому що або на таких умовах поколупаються і щось зроблять, або просто викреслять ваше місто і вулицю зі списку.
А ще не забуваймо про державного монстра-рекетира Держказначейство, яке забирає гроші не питаючи і проплачує їх, коли заманеться.
Тому обмежень багато, але випадків боротьби із цим зі сторони міських адміністрації особливо не помітно. Працюють за принципом «що нам дісталось в тому і борсаємось». Навіть асоціації є та їх регіональні відділення. І міські голови, і селищні туди входять. По ідеї мав би бути потужним лобістським органом перед ВРУ і виконавчою владою, щоб волати на повне горло: «Схаменіться, від місцевого самоврядування залишилось лише слово місцеве, давайте змінювати законодавство».
Кажуть, найкраща дієта – це коли рот пластиром заклеїти, певне, і збереження державного бюджету схожим способом можна рятувати, тоді й регіонам більше дістанеться. Мається на увазі областям, районам, містам :)
Знаєте, чому у більшій частині Європи люди себе відчувають щасливіше, ніж ми, тому що мають змогу відчувати себе захищеною, залученою до самоуправління в рідному місті людиною, голос якої щось важить, для якої слова «рідне місто» – не пустий звук так само, як і для місцевих чиновників. Європа провінційна, і лише диктаторські режими будують палаци в Межигір’ї із золотими унітазами. Провінційність дозволяє збільшувати агломерації, але не розширювати самі великі міста, європейська провінційність надає відчуття рівності й широти країни, українська провінційність дає лише відчуття ущербності і прагнення втекти до столиці. Столиці в таких країнах, де велика централізація влади, низька автономія місцевих влад – це держави в державі. У 45-ти, поки що, мільйонній країні, можна і потрібно розвивати повноцінне місцеве самоврядування.
Але не лише законодавці ініціативи гальмують цей процес, а й невміння чи небажання використовувати й місцевий потенціал громади, бюджету, управлінського креативу міської адміністрації.
Для цього потрібні знання і вміння 21-го сторіччя, сучасні підходи та технології з урахуванням місцевих особливостей громад, територій заселення, вільних площ.
Одні й ті ж речі можна робити по-різному. І тому одноманітна відповідь міських чиновників: «Дайте гроші, а ми придумаємо, що за них зробити», – це екстенсивний шлях, який до того ж не гарантує ні креативу, ні якості.
Можна почати з простих маленьких справ, які зробити цікавішими, привабливішими, несподіванішими. Увага до деталей гарантуватиме успіх у поціновувачів прекрасного, комфорту.
У цьому матеріалі ми спробуємо дати зразки того, що не потребує надзвичайних затрат, проте естетична, екологічна, креативна складові сильно представлені.
Січень 2013
Звичайні Лавочки
Стандартна ситуація, яка є нині. Лавочка на 3-4 людини, хоча, зазвичай, нормальній людині потрібно максимум два місця на лавці. Третій часто зайвий. Отже, є сенс видозмінити лавки. Зробити їх і для двох, і для чотирьох та більше людей (компанії). Дизайнерське рішення можна прив’язати до місцевих особливостей, образів, які відомі саме у цьому місті, селищі.
Як бачимо, тут враховані інтереси і одинаків, і компаній, адже комбінація із стільчиків і лавочок дозволяє розміститись одночасно до 6 чоловік.
Ці практичні і прості у виготовленні сидіння навколо дерев несуть потрійну роль:
заважають пошкодженню дерев, слугують місцем відпочинку, зручні для короткотривалого перепочинку у міській смузі.
Нижче підбірка фото зі Львова, де показано процес виготовлення зручних і багатофункціональних лавочок-клумб.
Краса. Із зрозумілих і доступних матеріалів, по-українськи важкі, щоб не вкрали :)
З елементами живої природи. Є одна небезпека. Поверхня біля деревця ризикує перетворитись на велику могилу для сигаретних згарків.
Варіантів можна запропонувати ще багато, головне в усьому цьому – бути близькими до своїх мешканців. Знати їх уподобання, можливо, значимих для краю персонажів, які можуть стати образами для вуличної інфраструктури в т.ч придорожніх лавочок.
Згадайте, як у фільмах романтично і загадково звучить фраза, яку чоловік говорить своїй дружині, наприклад на 10-річчя їх знайомства: «О 10-й на НАШІЙ лавочці». А якщо вони всі однакові, стандартні, то романтика швидко вивітриться.
Лавочка – здається, така дрібниця. Але це засіб і для відпочинку, і для зустрічі, і для того, щоб побути наодинці, спостереження за навколишнім світом. У такі хвилини хочеться відчути себе комфортно. І тоді у кожного може з’явитись саме «своя» улюблена лавочка.
На такій дерев’яній лавочці під час відпочику чи пікніку буде сидітись набагато природніше, ніж на хайтеківському витворі зі скла й металу.
Ці оригінальні лавочки нагадають про те, що розумне і вічне сіють саме книжки.
А ось ця лавочка-коло, можливо, не найкращий варіант посидіти, але побудована таким чином, що знімає стрес і напругу зі спини, що, погодьтесь, дуже важливо, якщо роботи ще багато, а часу на сауну, масажний кабінет чи домашній відпочинок поки що не намічається. Нашим старшим людям із консервативними поглядами ці витвори, мабуть, не підійдуть, та й забратись на це коло, то треба трохи підстрибнути, а от молодь сприйняла би цю ідею. Мова йде не тільки про школярів, а й працюючу молодь, які вже відчули першу втому і навантаження організму, але ще не втратили легкості поведінки у публічних місцях (вулицях, парках, скверах), де можуть бути встановлені ці «гудзики».
Цей варіант не лише несе в собі приміський колорит, а й цікавий тим, що не потребує витонченості та шарму. Тут сам шарм у простоті і провінційності (провінційність –це не другосортність, а навпаки можливість себе вести просто і природно).
Ця лавочка точно для когось буде улюбленою й пам’ятною.
Повний список використаної літератури та пдф-версія книги тут.
П.С. Якщо матеріал несе інтерес і цінність для вас, наші шановні читачі, то опублікуємо усі розділи книги. Дайте нам знати :)
Автор: Микола Орлов, керівник НГО «Аналітичний центр розвитку міста «ЗЕОН», аналітик міського порталу http://www.zdolbunivcity.net/, старший викладач кафедри трудових ресурсів та підприємництва НУВГП, експерт з муніципального розвитку та регіональної економіки, сертифікований учасник програм «АХАЛАР: я і громада», Україна, Польща «Local Government Advocacy: Promoting Decentralization and Economic Growth», США «How to be a better policy advisor», «The future role of cities in a globalizing world: Challenges for new public strategies and innovative urban governance» Угорщина.
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.