Мізоч та «справедливі» мізочани – інший погляд

Прочитавши статтю, надруковану в газеті «Нове життя» за 10 червня «Місцеве самоврядування по-мізоцьки, або Хто в домі хазяїн», була настільки обурена, що вирішила написати листа до редакції, хоча думаю, що моєї статті вони не надрукують, адже на даний час засоби масової інформації більш охоче друкують щось сенсаційне, скандальне… Ну що ж побачимо, як у нас діє закон про свободу слова.

Отож, всі ми прагнемо справедливості, але до цього підходимо якось однобоко. Чому, коли людина робить добро, сумлінно працює, допомагає іншим – про неї ніхто не напише в газету, не подякує, не оцінить її працю, а коли ця людина нам чимось не вгодила, то ми ладні кинути її під ноги і втоптувати в багнюку.

Я пам’ятаю Мізоч на початку 2000-х років – суцільне сміттєзвалище і руїни. Після дощу на центральній зупинці було по кісточки грязюки, скрізь росли бур’яни. Якось я почула, як одна жінка казала іншій, що йде до міста за покупками, то мені було смішно – яке місто – суцільний смітник. А приміщення селищної ради тих років? В кімнатах темно, на стінах чорний грибок, напіврозвалені шафи з яких випадають папки з паперами, а будинок, де знаходяться органи влади – це обличчя селища. Новий корпус дитячого садочку, який тепер радує  і діток і батьків  до приходу Похилюка Богдана Юрійовича на посаду селищного голови – стояв десятиліттями в руїнах.

Сьогодні селище чистеньке, скрізь ростуть квіти, багато вулиць освітлюються вночі, тротуар по вулиці Липки заасфальтований, а ще донедавна люди збивали ноги на поруйнованих бетонних плитках. Центральна площа чистенька, з гарною пішохідною доріжкою. А вулиця Сурмичі? Гарне асфальтове покриття, бордюри, завдяки яким двори жителів не затоплюються під час рясних дощів. В приміщення селищної ради приємно зайти – красивий фасад, кімнати світлі, скрізь нові меблі та сучасна оргтехніка. В селищі впроваджуються енергоощадні технології. Ремонтується система опалення в селищній раді. Поставлено твердопаливні котли в селищній раді та дитячому садочку, виділено та відремонтовано приміщення під селищну бібліотеку, яке опалюється взимку завдяки селищному голові, закуплено нові, зручні крісла в Будинок культури, придбано нові насоси для забезпечення водопостачання жителів селища. Тут з повагою ставляться до історичного минулого та героїв сьогодення. В селищі встановлено пам’ятники та пам’ятні стели героям України, проведено реконструкцію пам’ятників, які знаходяться на території селища… Я думаю, що цей перелік  можна продовжувати і продовжувати.

Звичайно це все зроблено не самим селищним головою, а цілим колективом, спільно із депутатами, підприємцями, меценатами, але для цього потрібне грамотне керівництво, старання та бажання працювати на користь громаді.

Оксана Пальчевська