Міністр освіти замість грошей здолбунівчанам прислав занепокоєність

Те що профільні міністерства медицини, освіти не сідають разом за один стіл із Мінфіном, підтвердив черговий лист від Міністра Квіта у відповідь на звернення нардепа від нашого округу О.Дехтярчука.

Здолбунівська адміністрація, народний депутат Олександр Дехтярчук, без упину звертаються до обласних і київських кабінетів, сигналізуючи, що освітянської та медичної субвенції, виділеної на початку 2015 року не вистачає катастрофічно.

Не  секрет, що заплановані і надіслані кошти покривали лише зарплату і енергоносії, станом на зиму 2015 року. З того часу суттєво зросли тарифи на теплоносії, електрику, а також стрімко обесцінилися інфляцією зарплати, які вирівнювалися, частково і певний час індексацією.

Весь літній період проводилися регулярні зустрічі керівників та фінансистів адміністрації із керівниками і освітянських та лікарських установ щодо жорсткої бюджетної дисципліни та фінансування виключно захищених статей в кошторисах. Ні про який розвиток мови не йшлося, принаймні за бюджетні, державні кошти. А це і ремонти, пожежна безпека, поповнення матеріально- технічної бази. На ці заходи частково збираються і витрачаються кошти районного бюджету.

Щоб зрозуміти, яким чином у 2015 році має фінансуватись та чи інша норма освітнього законодавства, потрібно враховувати норми Законів №76-VIII, №79-VIII та Бюджет 2015 року. Особливу увагу варто звернути на Прикінцеві положення зміненого Бюджетного кодексу та Бюджету 2015 року, які дозволяють уряду виконувати чимало норм освітнього законодавства в обсязі, який дозволяють наявні кошти. Така практика обмеженого застосування неодноразово вводилась у кризові роки, однак щоразу Конституційний Суд визнавав такі дії неконституційними та знімав дію обмеження. Пізніше, коли рік вже закінчувався. Але починався новий рік і  вони знову де-факто діють.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/76-19

Коли в бюджеті на 2015 рік розписали велику формулу розрахунку фінансування освіти то всюди фігурує слово УЧЕНЬ, а Міносвіти і відповідні районні та обласні відділи та управління оперують категоріями учитель та години, саме вони лягають в основу тарифікації та майбутнього бюджету закладу. Ось тут знову зіштовхуються дві прямі, які паралельні і за аксіомами математики ніяк не перетинаються. Одна висхідна лінія від школи і догори, яка будується на нормах навантаження на одного педагога, площу школи, кількість учнів і друга нисхідна від Мінфіну напряму до освіти в районі, яка будується по формулі і з врахуванням СТАТИЧНОЇ на день прийняття бюджету ситуації та наявних в країні ресурсів та кількості учнів. А отже протягом року ці прямі все лише віддаляються одна від одної, породжуючи бюджетний дефіцит освітянських потреб.

 А тепер власне до листа міністра, де «міністерство поділяє занепокоєність авторів звернень щодо недостатнього обсягу освітньої субвенції на виплату заробітної плати». Дві сторінки рекомендацій як району «затягувати паска і вишукувати власні резерви». На що? На зобов’язання, які взяла на себе держава і державний, а не місцевий бюджет? Водночас, міністр згадує і про те, що розрахунок субвенції з розрізі місцевих бюджетів здійснював Мінфін, а також згадує важливу статтю ЗУ «Про освіту», цитуємо її:

Ст.61   Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

2. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Детальніше: http://kodeksy.com.ua/pro_osvitu/statja-61.htm

Який у нас бюджет на 2015 рік? 502 млрд.гривень, 10% – це було би 50 млрд, затверджено 19,2 млрд., в 2,5 рази менше від гарантованого самою ж державою у відповідному профільному законі.

Якщо ми не готові виконувати Закони то для чого їх приймати, якщо не готові фінансувати потреби, визначені нормами і нормативами, то для чого ці норми. Може тоді слід визнати бюджетну кризу, тимчасово зупинити дію всіх норм і єдиним критерієм залишити «діяти в рамках затвердженого фінансування». Т.то побудувати задачу від оберненого. Отримала бюджет країна, розподілила по областях і районах – під цей бюджет і сформувати кількість шкіл, вчителів, наповненість учнів, шкільні автобуси і графік занять та харчування.

А ще на цей період потрібно розпустити всі обласні і районні прокуратури. Їм не має що перевіряти, наперед все зрозуміло – всі діють з порушеннями, бо вони започатковані Києвом. Залишити потрібно лише Генеральну, яка має зясовувати на рівні столиці виконання ЗАКОНІВ і правомірність затвердження де-факто дефіцитних кошторисів.

Принаймні тоді би ВСІМ було зрозуміло чому так, а не профспілка вимагає і законно вимагає, дотримуватись законодавства, вчителі в очікуванні надбавок та індексацій, а все що може відповісти Міністр, так це те, що ст..61 Закону ніколи не виконувалась, а освітянську  субвенцію ділить Мінфін, то що вже на районному рівні залишилось пояснювати вчителям, батькам і учням після цього. Напевне, що «ми теж поділяємо занепокоєність авторів звернень…».