Лєрка-валютчиця та інші негаразди України

Четвертий мобілізований помер прямо у маршрутці, коли їхав на пошту із рівненського полігону за посилкою від рідних, померла вагітна жінка від грипу, в магазинах скуповують олію і гречку, маршрутники самовільно піднімають ціну на проїзд, освітянам не виплачують вже навіть зароблені гроші, валютні позичальники близькі до самогубств, Гонтарєва і Яценюк змагаються, хто з них більший ворог країни, вихід з Дебальцевського полону подається як велика стратегічна спланована операція, і все це під завивання сирен на вулицях Здолбунова і повідомлення про знайдені міни у нас під ногами.

Так минає черговий тиждень щасливого українського життя.

З телевізора щодня лунають тільки тривожні новини, але зверніть увагу: будинки для переселенців не підключені до інженерних конструкцій, бо розікрали німецьку допомогу, а там, де ввели їх в експлуатацію, перебування на 1 ліжку в місяць – 500-600 гривень, яких у тих переселенців немає. У Харкові й Одесі щодня щось вибухає, Єфремова випустили під заставу, у рівненського хабарника Пустовіта був час збивати гроші із тих же перевізників під носом у голови ОДА, лікаря зловили на хабарах за відмазку від мобілізації, Аваков рекламує біометричні паспорти, які треба замовляти у бюджетної присоски, за якими без віз і так нікуди не випустять, Організація стурбованих націй розгляне через півроку можливість введення миротворчих сил на залишки території західної України, а адміністрація схвильованого Президента штампує кадрові накази та медалі тим, хто вижив і тим, хто загинув у АТО.

Це не сон, це життя, яке, здається, не наше, а чиєсь далеке.

Згадайте заголовки новин  декількарічної давнини.

Українці є однією з найосвіченіших націй у світі. В усякому разі за формальними показниками — за відсотком дітей, що навчаються в школі, за відсотком тих, хто отримує середню освіту, відсотком юнаків і дівчат, що здобувають вищу освіту. У нас офігенна кількість кандидатів і докторів наук, а нам пропонують милуватися дилетантами на кшталт  Лерки-валютчиці, яка заправляє всією грошовою політикою уряду телевізійних та фейсбукових міністрів.

В Україні найбільші запаси чорнозему. І що ми вирощуємо на тих чорноземах? Сьогодні всі капусту, а завтра всі картоплю. У результаті ціна реалізації копійчана і півврожаю на смітнику або у свинячих годівницях. Тому що бездарні управління сільського господарства, які є при всіх ОДА, не займаються плануванням того, що треба виростити, скільки, не формують державного гарантованого замовлення. А для чого, якщо потім можна забабахати тендери на купівлю харчів для школярів по непрогнозованих цінах і відмити половину грошей за рахунок втраченого здоров’я дітей та нервів батьків.

В Україні працьовиті люди. Безумовно, це вам підтвердять в Польщі щодо наших будівельників і сільгоспрабів, в Чехії щодо наших повій, в Італії щодо наших доглядальниць за старшими, в Канаді щодо автомеханіків, будівельників, лікарів. А от в Україні чомусь часто можна почути відповідь на запитання: чому не працюють ефективно державні чиновники на місцях, чому погано доглядають у лікарнях, – таку: «Держава робить вигляд, що платить, ми робимо вигляд, що працюємо».

Колись на політінформації, коли нам розповідали про загниваючий капіталізм, ми дивилися про країни, де живуть на 1 долар в день. Нас вражали фото бідних дітей, які поїдають брудні недоїдки, малолітні повії, ранні смерті.

Переведіть сьогоднішні ваші мінімальні зарплати, пенсії, щомісячну допомогу на дитину, соцвиплати малозабезпеченим, допомогу по безробіттю по курсу Лерки-валютчиці – і ви отримаєте 30 доларів на місяць або 1 долар в день.

Сьогодні черги в магазини, щоб купити олію по 28 гривень на останні гривні, а завтра нам шукати смітники з об’їдками?

Держава дивиться нам в очі з екранів телевізорів і цинічно роздягає. За останні півроку зробила біднішими кожного з нас у 4-5 разів, гривня доганяє рубль, який мав би давно загнутися від санкцій країн з підвищеним відчуттям занепокоєності.

Ми вже забули про закордонні поїздки і відпочинок. Щоправда не всі, лідер президентської партії, постраждалий рівненський борець за справедливість, що змарнував своє здоров’я у регіоналівських казематах не забув. Літав поправляти його на острів Маврикій, з дружиною-депутатом ВРУ. Той самий, що виступав проти сімейних підрядів у владних верхівках, кумівства і т.д по списку. Поки сам там не опинився.

Взагалі цікава штука – «велика українська» політика. Вся діє за одним законом. Пообіцяти-пропхатися вище-збрехати. Повторити маневр доти, доки буде “піпл” хавати.

Ледь не забув. Поцікавився у дядечка Гуугла, що ж найкраще за останній рік з’явилося в Україні. Знайшов – український гімн визнали найкращим у світі. От так і живемо: голі й босі, зате із найкращим гімном, тут головне наголос не переплутайте…