Місто Здолбунів зберегло багато привабливих місць та пам`яток, які містять інформацію, що стане цікавою та корисною не тільки для туристів, а й для місцевих жителів. 

Пам`ятка, з якою пропонуємо познайомитися — костел Петра і Павла, адже він справді містить те, що варто прочитати, щоб збільшити свій світогляд.

Кожного дня здолбунівчани бачать костел із майже будь-якого куточка міста або чують бій годинника, який дуже схожий на Біґ-Бен.

Але чи знаємо ми достатньо про одну із найвідоміших пам`яток м. Здолбунів? 

Для «Здолбунів city» про костел розповів та надав інформацію Олександр Чижевський, в.о керівника місцевого краєзнавчого музею.

Інформація про сучасність — від Анджея Сцісловича, ксьондза здолбунівського костелу.

      Історія      

У Здолбунові були дуже різні народності: українці, чехи, євреї, поляки, росіяни. І відповідно вони мали розбіжні віри, тому в місті повинні були бути окрім православних храмів, ще й католицькі.

Через те у 1908 році почали будувати костел, ініціатор – Йосиф Ізбінський.

Фото надано Олександром Чижевським.

З розвитком міста, приблизно через 20 років після побудови маленького костелу, постає питання про те, що потрібно збільшити парафію.

«Хоча, на мою думку, збільшення костелу відбулося через прихід Польщі до влади.

Один з поляків став біля православного храму, на якому закінчувалася вулиця Фабрична (раніше —Почаївське подвір’я), і сказав, що не може бути такого, щоби споруда православної церкви була вища ніж католицька», — каже Олександр Чижевський.

Тому у 1928 році затверджують проєкт (інженера Кокеша) оновленого католицького костелу. По ньому починають будувати, хоча роблять це досить довго, використовуючи всі ресурси. Люди, які ходили на роботу обов`язково мали повинність на заводі і робили цементну цеглу, з якої побудований костел.

Фото надано Олександром Чижевським.

Тобто кожен тодішній здолбунівчанин вносив свою руку у цей процес.

І майже 10 років цей проєкт втілювався в життя. Хоча зараз він ще є недобудований, адже в 1939 році в місто приходять «визволителі», які закривають костел. І замість нього облаштовують там меблевий магазин.

«Добре, що там був меблевий магазин, а не якийсь склад, який міг знищити будівлю. Саме через це вона збереглася», — додає керівник музею.

Перед тим було ще важливе рішення, 17 липня 1935 року міська управа прийняла рішення про те, щоб встановити годинник на костелі. Звичайно, тоді він мав більше значення ніж зараз, люди справді користувалися ним, щоб знати точний час, зараз вже менше, адже в кожного є телефони, смартфони. Однак, це й окраса міста, і також інколи допомагає.

Після скасування католицької громади католики нікуди не зникли, тому що правили підпільно. І після того, як влада СРСР закінчилася, у 1991 році в костелі було проведено першу службу — святкова літургія на Різдво Христове.

Офіційно костел був переданий місцевим католикам 29 травня 1992 року.

З 1992 по 1995 роки пробощем місцевої парафії був ксьондз Вітольд-Йосиф Ковалів, а від червня 1995 року і по сьогоднішній день — Анджей Сціслович.

Скарби

Олександр каже, звичайно, скарби там є. Адже католики були впевнені, що правительство СРСР не дозволить їм правити, тому поховали багато дорогоцінних речей.

«Там знаходиться підземний хід, де я переконаний, що заховані скарби, але потрібно пошукати їх», — додає керівник музею.

У 1991 році в костелі були інвентаризаційні роботи по даху і вирішили його трішки замінити. Розібравши його, знайшли унікальні речі: німецькі гроші, патрони, прапори.

Також там знаходиться чаша ще з 30 років, точних фактів немає, але, напевно, її знайшли не в костелі Петра і Павла.

Сьогодення

Зараз костел відчинений щоденно для відвідування: св. меси відбуваються українською мовою, з понеділка по суботу о 17.00, у неділю на 9.00 та 17.00.

Щоденну Месу відвідують близько 30 осіб, а в неділю бл. 100.

Стан костелу:

На даний час ведеться ремонт. Його внутрішнє оштукатурювання завершено. Але ще немає підлоги, також потрібне обладнання: вівтар, орган, лавки й т.д.

Водночас ремонтується парафіяльний будинок, який після дворічних зусиль повернули громаді у 1993 році.

Цвинтар:

Парафіяльний цвинтар розташований бл. 1 км від церкви (вулиця 8 Березня).  Збереглося багато могил із плитами та написами польською, а також чеською та німецькою мовами. Частково зруйновано огорожу, яку побудувала парафія до війни.

Також у центральній частині цвинтаря знаходиться могила польських воїнів, які загинули під час боїв з більшовиками у 1920 році.

Матеріал підготовлено Яною Манько, Анастасією Кальчук, Софією Андрійчук у рамках Вуличної академії, яка реалізовувалася молодіжним простором “Номе’як” за підтримки “Мріємо та діємо”.

Попередня відео розповідь про костел за посиланням.