Консультація з впровадження податку на нерухоме майно

З 1 січня 2013 року запроваджується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Податковим кодексом запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (податок на нерухоме майно), порядок справляння якого визначено ст. 265 цього Кодексу.  До платників податку на нерухоме майно належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, а також юридичні особи, які створені, зареєстровані та проводять діяльність відповідно до законодавства України. Крім того, платниками цього податку є власники об’єктів житлової нерухомості – нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами нашої держави, що створені та провадять діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.

Визначення платників податку на нерухоме майно у разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб здійснюється таким чином:  • якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку; • якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; • якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, а саме: будівлі, віднесені згідно з нормативно-правовим полем до житлового фонду, дачні та садові будинки. Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи: • житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законодавством, і призначена для постійного проживання; • житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень; • прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін; • квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання; • котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; • кімната у багатосімейній (комунальній) квартирі – ізольоване помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє квартиронаймачів або більше.

Підпунктом 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 визначено об’єкти, що не оподатковуються, а саме: • об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); • об’єкти житлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження або безумовного (обов’язкового) відселення.; • будівлі дитячих будинків сімейного типу.; • садові та дачні будинки, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку на нерухоме майно; • об’єкти житлової нерухомості, що належать родинам, які виховують трьох дітей і більше (включаючи усиновлених), але не більше одного такого об’єкта на родину; • гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. За наявності у платника податку кількох таких об’єктів така база визначається окремо за кожним з них. База оподаткування податком на нерухоме майно для фізичних осіб розраховується органами державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. Для юридичних осіб база оподаткування розраховується такими особами самостійно виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності на нього.

Пільги щодо сплати податку на нерухоме майно у Податковому кодексі передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості та повного або часткового звільнення від сплати податку. Зокрема, зменшується база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи: для квартири – на 120 м2; для житлового будинку – на 250 м2. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, що перебуває в його власності.

Ставки податку на нерухоме майно встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 м2 житлової площі об’єкта житлової нерухомості: • для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, ставки податку не можуть перевищувати 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; • для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, ставка податку становить 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно такий період становить календарний рік, тобто триває з 1 січня по 31 грудня.

Порядок обчислення суми податку є таким. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно й органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щокварталу в 15-денний термін після його закінчення подають органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку. Податкові органи до 1 липня звітного року обчислюють розмір податку на нерухоме майно для фізичних осіб і надсилають за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити. При цьому платники можуть звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо площі житлової нерухомості, податкових пільг, ставок та нарахованої суми податку на нерухоме майно. На відміну від фізичних осіб юридичні особи самостійно на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт, обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього самого року подаюсь до податкових органів за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію. Водночас якщо право власності на об’єкт оподаткування перейшло від одного власника до іншого протягом календарного року, то податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому у нього виникло право власності

Сплачується податок на нерухоме майно за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету відповідно до положень Бюджетного кодексу. Причому фізичні особи сплачують цей податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підготовлено Здолбунівською ОДПІ